Ультразвукове дослідження

УЗД — досить поширений метод діагностики. Інформаційним променем є ультразвукова хвиля (УЗХ), відбита від межі розділення двох різних за щільністю середовищ. Ультразвуком взагалі називають високочастотні звукові хвилі із часто­тою понад 20 кГц. У медицині застосовують частоти діапазону 2—10 МГц. Особливістю УЗХ є їхня здатність відбиватися від границь середовищ, що різняться щільністю. Пучок УЗХ направляється на досліджувану ділянку, попередньо змочену ге­лем для зменшення повітряної щілини між датчиком і поверхнею шкіри, а, отже, і для зменшення втрати енергії ультразвукового потоку. Відбиті УЗХ вловлюються датчиком (датчик є високотехнологічним приладом, здатним як генерувати, так і сприймати УЗХ) апарата. Після посилення УЗХ і перетворення в електричні сигнали інформація оцифровується за допомогою АЦП і закладається в пам'ять комп'ютера. Комп'ютер за допомогою програмного забезпечення обробляє оцифровану інформацію і видає на екран двовимірну реконструкцію зображення всіх тканин, крізь які пройшли УЗХ (мал. ).

УЗД є методом медичної візуалізації, який почали застосовувати понад 40 років тому. Сфера застосування ультразвуку в медицині надзвичайно широка. З діагностичною метою його використовують для виявлення захворювань органів черевної порожнини і нирок, органів малого таза, щитоподібної залози, грудних залоз, лімфатичної і серцево-судинної систем, в акушерській і педіатричній практиці. В абдомінальній практиці УЗД дає змогу візуалізувати й охарактеризувати (розміри, контури, структура, щільність) усі паренхіматозні органи (печінку, селезінку, підшлункову залозу, нирки), наповнені рідиною порожнисті органи (жовчний міхур і протоки), кровоносні судини, фрагменти кишкових петель, вільну рідину в черевній порожнині, збільшені лімфатичні вузли, пухлинні конгломерати, змінений червоподібний відросток. Роздільна здатність сучасних апаратів становить 1—2 мм. Недоступними для УЗД є тканини, що містять повітря, і кістки.

Зображення приймається в режимі сірої шкали (від абсолютно білого до аб­солютно чорного кольору). Для дослі­дження потоків рідини застосовують штучне виділення кольорів у колірних апаратах Допплера (Соїог Ворріег). Нап­риклад, кровотік до датчика прийнято позначати червоним кольором, від датчи­ка — синім, турбулентний кровотік — синьо-зелено-жовтим кольором (мал.8). Колірний допплер застосовують для дослідження кровотоку в судинах, в ехокардіографії.

У сучасних приладо-комп'ютерних системах УЗД використовують нові функціональні можливості: ав­томатичне обчислення обсягу структур складної форми, одер­жання об'ємних (3В) зображень (мал. 9) у режимі сірої шкали і кольорового допплера, одержання будь-якого зрізу в кожній з трьох проекцій.

Мал. 7. УЗД-апаратура

До основних переваг УЗД відносять:

— універсальність та інформативність;

— мобільність і швидкість виконання;

— неінвазивність;

— відсутність променевого навантаження.