Заробітна плата як ціна використання праці

 

Заробітна платаявляє собою ціну, матеріальне винагородження за використання праці як фактора виробництва, вартісну категорію. Її мінімальний розмір повинен забезпечувати необхідний обсяг життєвих засобів для відтворення трудових ресурсів. Його розмір визначається розрахунковим шляхом по прожитковому мінімуму, що визначається по нормативам задоволення мінімальних потреб робітника в товарах та послугах.

Форми заробітної плати:

1) погодинна, коли розмір винагородження за працю залежить від відпрацьованого часу (за годину, день, тиждень, місяць);

2) відрядна, коли заробітна плата залежить від кількості виробленої продукції.

На практиці існує множина систем заробітної плати: відрядно-преміальна, погодинно-преміальна, погодинна з нормативним завданням, акордна тощо. Більшість систем, що використовуються на підприємствах в різних країнах, відносяться до області ноу-хау і не публікуються у відкритій пресі.

Розрізняють також номінальну (грошову) та реальну заробітну плату.

Номінальна заробітна платаце сума грошових коштів, яку отримують робітники у відповідності з кількістю та суспільно визнаними результатами праці або у відповідності з грошовою оцінкою вартості робочої сили. Вона включає в себе податки з заробітків, але не враховує динаміки споживчих цін.

Реальна заробітна плата– це заробітна плата, яка виражена у засобах існування та послугах, якими користується робітник. Її розмір показує, яку кількість предметів споживання та послуг може придбати робітник на свою номінальну заробітну платню.

Чинники, що впливають на динаміку реальної заробітної плати: динаміка цін;податки;номінальна заробітна плата; субсидії;пенсії.

Чим вище попит на працю, тим вище середній рівень заробітної плати за неї. А попит на працю у значній мірі залежить від продуктивності праці.

Чинники, що впливають на продуктивність праці,:

1) кваліфікація робітників, його здібності, вміння, знання, здоров’я, відношення до праці, стаж роботи;

2) кількість основного капіталу, з яким використовується праця. Чим більш новітній та продуктивніший основний капітал, тим продуктивніша та дорожча праця;

3) якість природних ресурсів (наприклад, якість землі для сільського господарства);

4) якість праці (здоров’я, освіта, підготовка робітника);

5) рівень технологічного прогресу та його використання у виробництві – чим вище цей рівень, тим вище продуктивність;

6) ефективність системи управління виробництвом;

7) діловий, соціальний та політичний клімат.

Для фірми вигідно наймати додаткових робітників до тих пір, поки MRPL=MRC=W. Зміна заробітної плати обумовлює обсяг попиту на працю (рис. 12.6). Якщо зарплата зросте з W0 до W1, то кількість найнятих робітників впаде з L0 до L1. Якщо зарплата впаде до W2, то кількість зайнятих зросте до L2. Таким чином, кількість зайнятих обернено пропорційна рівню середньої зарплати.

 

W

W1 E1 SL1

 

W0 E0 SL0

W2 E2 SL2

D=MRPL

L1L0 L2 L

Рис. 12.6. Взаємозв’язок попиту на працю і заробітної плати

 

Кожна людина стоїть перед дилемою: більше працювати чи більше відпочивати. Припустимо, на даний момент максимальний доход, який би можна було заробити за 24 години, дорівнює B гр.од. Максимальна кількість годин на добу –24. Тому бюджетне обмеження “доход-вільний час” можна висловити прямою (АВ) (рис. 12.7).

Доход,гр.од.

B

 

 

I0 E

U3

U2

вільний час U1

H0 A Сукупний час, год. на день

робочий час

Рис. 12.7. Вибір між працею та відпочинком

Коли ринкова заробітна плата дорівнює W гр.од. на годину, робітник одержує W гр.од. доходу за кожну годину дозвілля, від якої він відмовляється задля роботи. Кількість годин роботи залежить від розміру заробітної плати та індивідуальних уподобань по відношенню до доходу і дозвіллю.

Індивідуальні уподобання на графіку визначаються кривими байдужості (U1,U2,U3). Робітник знаходиться у стані рівноваги в точці E, де лінія бюджетного обмеження АВ є дотичною до кривої байдужості U2. При цьому вільний час складає Н0, робочий час (24-Н0), денний дохід I0=W(24-H0). Нахил бюджетного обмеження дорівнює W – ставці заробітної плати. Це означає, що робітник максимізує корисність, коли гранична норма заміщення вільного часу доходом дорівнює зарплаті:

MRSIH=W (12.1)

Припустимо, що ставка заробітної плати збільшилась з W1 до W2. Бюджетне обмеження зміститься із АВ до АВ1 (рис. 12.8). Робота в такому випадку стає біль привабливою, що викликає бажання більше працювати. Рівновага зсувається з точки Е1 в точку Е2.

Доход,гр.од.

B1

 

I2 E2

D

I3 B E3 U2

I1 E1

U1

 

H3 H2 H1 C A Сукупний час, год. на день

вільний час робочий час

Рис. 12.8. Зростання заробітної плати: ефект заміщення перевищує ефект доходу

Якщо провести бюджетне обмеження CD, що є паралельним до обмеження АВ1 і дотичним до кривої байдужості U1, то можна визначити ефекти заміщення і доходу. Ефект заміщення виражається у скороченні вільного часу і зростанні заробітної плати. Графічно це означає переміщення з Н1 до Н3. Однак із зростанням доходу підвищується цінність і такого нормального блага, яким є досуг – вільний час для розвитку особистості. Ефект доходу спрямований у протилежному напрямку дорівнює відрізку Н3Н2. Таким чином ефект заміщення перевищує ефект доходу. Це означає збільшення робочого часу із зростанням заробітної плати, крива індивідуальної пропозиції праці має позитивний нахил (рис. 12.9).

W

SL

W2

 

 

W1

 

 

24 – H1 24 – H2 24

Рис. 12.9. Позитивний нахил кривої індивідуальної пропозиції праці

Однак, подальше зростання доходів зменшує бажання працювати. Індивід починає цінити вільний час все вище і вище. Це призводить до того, що ефект доходу починає перевищувати ефект заміщення (рис. 12.10).

Доход,гр.од.

 

B1 U1 U2

 

D

B

I3 I2 E3 E2

I1 E1

 

 

H3 H1 H2 C A Сукупний час, год. на день

вільний час робочий час

Рис. 12.10. Зростання заробітної плати: ефект доходу перевищує ефект заміщення

 

В результаті робочий час скорочується з (24-Н1) до (24-Н2), а вільний час збільшується з Н1 до Н2. Така реакція на зростання заробітної плати обумовлює негативний нахил кривої індивідуальної пропозиції праці (рис. 12.11).


W

 

W2

 

W1

SL

 

24 – H2 24 – H1 24

Рис. 12.11. Негативний нахил кривої індивідуальної пропозиції праці

Із зростанням заробітної плати зазвичай виникає бажання більш працювати. Однак і це бажання має свої межі, тому що віддаються у пожертву години вільного часу. Із зростанням заробітної плати вищою стає ціна відпочинку. Тому згодом наступає такий момент, коли збільшення зарплати призводить не до збільшення, а до скорочення робочого часу.

На рис. 12.12 показані три етапи зростання заробітної плати.

 

W

W4 SL

 

W3

 

W2 N

W1

 

H1 H4 H2=H3 H

Рис. 12.12. Крива індивідуальної пропозиції праці

 

На першому етапі зростання заробітної плати з W1 до W2 призводить до збільшення робочих годин з Н1 до Н2, ефект заміщення перевищує ефект доходу. На другому етапі зростання заробітної плати з W2 до W3 не відображається на збільшенні тривалості робочого дня, ефект заміщення дорівнює ефекту доходу. На третьому етапі підвищення зарплати з W3 до W4 призводить до скорочення робочого дня з H2 до H4, ефект заміщення менший за ефект доходу. З підвищенням зарплати зростає і ціна відпочинку.

Для більшості ринків праці типовою є недосконала конкуренція, що виражається у вигляді монопсонії. В даному випадку фірма виступає єдиним покупцем на певному ринку праці, а тому має можливості впливати на рівень заробітної плати. Це досягається шляхом скорочення числа найманих робітників. Внаслідок посилення конкуренції між найманими робітниками їх заробітна плата скорочується нижче за рівноважний стан (рис. 12.13).

 

W

MRCL SL=AC

 

 

H

Wc A

Wm M С

DL=MRPL

Lm Lc L

Рис. 12.13. Модель монопсонії на ринку праці

 

У випадку досконалої конкуренції рівновага встановлюється в точці С. Заробітну плату Wc отримало б Lc робітників.

Монопсоніст сплачує рівну плату за кожну одиницю праці, тому крива пропозиції є кривою середніх витрат. Залучення додаткових робітників означало б підвищення заробітної плати за середню, тому крива граничних витрат MRCL розташована вище за криву пропозицій. Перетин її з кривою граничного продукту в грошовому виразі визначить розміри зайнятості. В умовах монопсонії MRPL=MRCL. Це означає, що скоротивши кількість робочих з Lc до Lm, монопсонія знизить заробітну плату з Wc до Wm.Таким чином, монопсонічна влада обумовлює зниження і масштабів зайнятості, і рівня заробітної плати, і водночас збільшить прибуток монопсоніста на величину, що дорівнює площині AHMWm.

 

 








Дата добавления: 2015-08-26; просмотров: 952;


Поиск по сайту:

При помощи поиска вы сможете найти нужную вам информацию.

Поделитесь с друзьями:

Если вам перенёс пользу информационный материал, или помог в учебе – поделитесь этим сайтом с друзьями и знакомыми.
helpiks.org - Хелпикс.Орг - 2014-2024 год. Материал сайта представляется для ознакомительного и учебного использования. | Поддержка
Генерация страницы за: 0.017 сек.