Ефективність функціонування олігополії та монополістичної конкуренції

Олігополії складають значну частку ринкової структури сучасної економіки, тому вивчення теорії олігополії є важливим напрямом економічної науки. Оскільки більшість олігополій встановлює ціни товарів, що перевищують граничні витрати, ефективність розподілу ресурсів не досягається.

В умовах олігополії, як правило, не досягаються ні ефективний розподіл ресурсів, ні ефективне виробництво, як в умовах чистої конкуренції. При порівнянні олігополії та монополії можна зробити висновок, що олігополія – більш небезпечна рикова структура для суспільства, ніж монополія, тому що монополія регулюється державою, а в олігополії, що працює в умовах таємної згоди як монополія, складається враження конкуруючих фірм і в держави немає підстав для її регулювання.

Погляди економістів щодо ступеня ефективності олігополії з точки зору чутливості до технічного прогресу та впровадження новацій розбіжні: 1) ряд економістів (Шумпетер, Гелбрейт) вважають, що тільки великі фірми-олігополісти, що мають значні фінансові, технічні та інтелектуальні ресурси, здатні забезпечити технічний прогрес. 2) Їх опоненти доводять протилежне: дуже багато відкриттів, що визначали прогрес галузей, були зроблені у малих фірмах чи навіть винахідниками-одинаками.

На ринках монополістичної конкуренції також не досягаються ні ефективне використання ресурсів, бо Р ≠ МС, ні виробнича ефективність, бо Р ≠ minAC.

Монополістичний елемент викликає декотре недовикористання ресурсів для виробництва товарів в умовах цієї ринкової структури. В умовах монополістичної конкуренції фірми виробляють менший, ніж найбільший ефективний обсяг продукції. Виробництво веде за собою більш високі витрати на одиницю продукції, ніж досяжний мінімум. Це означає встановлення ціни трохи більш високої, ніж було б в умовах чистої конкуренції. Це означає, що фірма не до кінця використовує свої виробничі потужності, тобто діє з надлишковою виробничою потужністю.

Фірма в умовах монополістичної конкуренції в пошуках максимального прибутку фактично повинна маніпулювати трьома змінними чинниками: ціною, диференціюванням продукту та рекламно-пропагандиською діяльністю.

Контрольні питання:

1. Якими є основні риси олігополії?

2. Що в найбільшому ступені відрізняє олігополію від інших ринків?

3. В чому полягає сутність рівноваги за Нешем?

4. Що являє собою модель Курно?

5. В чому полягають особливості рівноваги Штакельберга та Бертрана?

6. Що спільного і в чому різниця між досконалою і монополістичною конкуренцією, між монополістичною конкуренцією і монополією?

7. Чим диференційована продукція відрізняється від стандартизованої? Які переваги вбачає в такій продукції споживач?

8. Яким чином максимізується прибуток фірми в умовах монополістичної конкуренції?

9. В чому полягають особливості довгострокової і короткострокової рівноваги в умовах монополістичної конкуренції?

10. Опишіть модель ламаної кривої попиту. З чим пов’язана жорсткість цін на олігопольному ринку?

11. Яким чином функціонує картель? Чому картелі частіше є нестійкими?

12. Яким чином на олігопольному ринку відбувається ціноутворення за лідером?

13. Яку поведінку вибирають фірми-аутсайдери при наявності на ринку домінуючої фірми?

14. Яку роль відіграє теорія ігор при аналізі поведінки олігополістів на ринку?

15. Охарактеризуйте основні види ігрових стратегій.

16. В чому полягає сутність і передумови розвитку нецінової конкуренції на ринку монополістичної конкуренції?

17. Якими будуть наслідки нецінової конкуренції для споживачів?

18. Як реклама впливає на розмір виручки монополістичного конкурента?

19. Наскільки ефективним є ринок монополістичної конкуренції?

20. Чи можна вважати ефективним олігопольний ринок?

ЛЕКЦІЇ №№ 17-18 (4 години)