Капіляри і печінкові перетинки.

Печінкова часточка має форму шестигранної призми. У центрі часточки проходить центральна вена. Часточка складається з печінкових клітин, які утворюють печінкові перетинки, розташовані по радіусу від центру часточки. Кожна перетинка складається з двох рядів печінкових клітин, між якими є

невеликий проміжок — жовчний хід, куди стікає жовч, що виділяється печінковими клітинами. Жовчні ходи зливаються в міжчасточкові проточки. З міжчасточкових проточків формуються крупніші жовчні протоки, які поступово збираються в загальну печінкову протоку.

До кожної часточки підходять міжчасточкові артеріїі вени, які є найтоншими гілочками ворітної вени і печінкової артерії. Вена і артерія входять в печінку через її ворота. По ворітній вені поступає в печінку кров від органів травної системи, тому вона містить в собі всі ті речовини, які всмоктуються в неї в травному каналі.

Міжчасточкові артерії і вени в часточках печінки розпадаються на мережу капілярів, відмітна особливість яких полягає у тому, що в них одночасно надходить кров з артерій і вен. Кров, проходячи по печінкових кровоносних капілярах, очищається від шкідливих речовин і бактерій. З капілярів кров збирається в центральну вену. Центральні вени, зливаючись між собою, формують 3—4 печінкові вени, які впадають в нижню порожнисту вену. Таким чином, печінка є своєрідним фільтром, завдяки якому кров очищається від шкідливих домішок.

Резервуаром для накопичення печінкою жовчі, що виділяється, служить жовчний міхур. Розширена передня частина жовчного міхура називається дном, звужена, задня — шийкою. Між дном і шийкою знаходиться тіло міхура. Шийка жовчного міхура переходить в протоку міхура, яка зливається із загальною печінковою протокою, утворюючи загальну жовчну протоку. Разом з протокою підшлункової залози загальна жовчна протока відкривається загальним отвором в дванадцятипалу кишку. Стінка жовчного міхура побудована аналогічно стінці інших порожнистих органів. У кінцевій частині загальної жовчної протоки коловий шар м'язів утворює потовщення — сфінктер протоки, який регулює надходження жовчі в дванадцятипалу кишку.

Жовч виконує важливу роль в процесі травлення: вона сприяє розщеплюванню і всмоктуванню жирів і стимулює перистальтичні рухи тонкої кишки.

Підшлункова залозає органом довгастої форми, дольчатої будови. Маса залози у дорослої людини 70 — 80 г. У залозі розрізняють праву потовщену частину — головку, середню частину — тіло і хвіст. Головка з трьох сторін охоплена дванадцятипалою кишкою, а хвіст лежить біля селезінки. Розташовується підшлункова залоза у верхній частині черевної порожнини — за шлунком, на рівні першого-другого поперекових хребців.

Підшлункова залоза складається з двох частин: зовнішньосекреторної і внутрішньосекреторної. Зовнішньосекреторна частина залози представлена альвеолярно-трубчастими залозами, які утворюють часточки підшлункової залози. Протоки альвеолярно-трубчастих залоз, зливаючись разом, формують протоку підшлункової залози.

Внутрішньосекреторна частина підшлункової залози утворена особливими клітинми, які згруповані в невеликі острівці, що лежать між часточками залози.

Як залоза зовнішньої секреції підшлункова залоза виробляє травний підшлунковий сік, як залоза внутрішньої секреції виділяє в кров гормони (інсулін, який регулює вуглеводний обмін).