Правове регулювання зайнятості населення.

Правове регулювання зайнятості населення - це здійснюваний державою за допомогою всіх юридичних засобів владний вплив на суспільні відносини в сфері зайнятості населення з метою їх упорядкування , закріплення , охорони та розвитку . У процесі такого впливу безпосередньо реалізуються усі спеціально-соціальні функції права. До таких функцій зокрема належать :

- закріплююча або встановлююча ( регулювання суспільних відносин які виникли ще до прийняття відповідного закону чи іншого нормативного акту);

- стимулююча (сприяння розвитку таких відносин );

- обмежувальна (встановлення певних рамок поведінки ).

Правове регулювання зайнятості населення можна поділити за певними видами:

1. За територіальним статусом правотворчого суб’єкта регулювання :

- централізоване (регулювання , яке здійснює Міністерство праці та соціальної політики України та інші центральні органи влади);

- децентралізоване ( регулювання , що здійснюється центрами зайнятості на місцях ).

2. За обсягом суспільних відносин , на які поширюється правове регулювання :

- загальне або нормативне ;

- індивідуальне (наприклад , виплата допомоги по безробіттю конкретній особі ).

Механізм правового регулювання зайнятості населення – це система всіх державно-правових (юридичних ) засобів , за допомогою яких держава здійснює владний вплив на суспільні відносини у сфері зайнятості населення . Він складається з таких елементів :

1. – норми права ( наприклад , ст.ст. 36,37,38 КЗпП України);

2. – нормативно-правові акти (наприклад , Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття) ;

3. – юридичні факти (наприклад, настання вимушеного тимчасового скорочення нормальної або встановленої законодавством України тривалості робочого часу без припинення трудових відносин з причин економічного, технологічного , структурного характеру ).

В умовах сучасного реформування системи соціального забезпечення лише досконалий правовий механізм може забезпечити ефективний вплив на суспільні відносини в сфері зайнятості населення.

Сьогодні проводиться реформування системи соціального страхування в Україні . Реформування має на меті , з однієї сторони , встановлення єдиної системи загальнообов’язкового державного соціального страхування , з другої сторони , розмежування окремих видів страхування залежно від страхових випадків і введення п’яти видів страхування:

- пенсійного ;

- у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами , зумовленими народженням та похованням;

- медичного страхування ;

- страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання , які спричинили втрату працездатності ;

- страхування на випадок безробіття .