Способи захисту об’єктів інтелектуальної власності

Вступ України до Світової організації торгівлі та здійснення зовнішньої та внутрішньої політики країни в напрямі до європейської інтеграції значною мірою залежить від вирішення питання охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності. Це відображаєтья в Угоді про партнерство та співробітництво між Україною і Європейським Співтовариством та ї державами-членами, а також у ряді законодавчих і нормативно-правових актів, зокрема у Цивільному, Господарському, Адміністративному, Митному та Кримінальних кодексах України, Законі України „Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу”, Указі Президента України „Про затвердження Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу” [185, 186].

У статті 41 Угоди TRIPS зазначено, що законодавство кожної країни повинно мати норми, що дозволяли б удатися до ефективних дій, спрямованих проти будь-якого порушення прав інтелектуальної власності, включаючи термінові заходи для запобігання порушень, правові санкції на випадок подальших порушень.

Стрімка криміналізація українського ринку товарів і послуг, поява широкого спектра контрафактної продукції викликають стурбованість споживачів, співробітників правоохоронних органів, а також виробників об’єктів інтелектуальної власності як вітчизняних, так і закордонних. Цей процес набув загрозливих розмірів саме у наші дні. Мало того, що він завдає значних збитків окремим виробникам продукції, він починає загрожувати цілим галузям і навіть економічній безпеці держави [187, с. 275–283].

За даними Держстандарту, 80 % шампанського в Україні – фальсифікат. Усього на ринку фальсифікованої алкогольної продукції у два рази більше, ніж справжньої. Реальність така, що кожен день в Україну ввозиться контрабандних сигарет на 3 млн доларів, а тіньовий оборот капіталу прирівнюється до бюджету держави [188, с. 65–66].

Законодавство України у сфері інтелектуальної власності містить положення пов’язані не тільки з набуттям права на об’єкти інтелектуальної власності, але й реалізацією права на їх захист.

Для непорушності права інтелектуальної власності в Україні існує система захисту як сукупності правових заходів об’єктів права інтелектуальної власності. Держава вживає постійні заходи для надійної та ефективної охорони об’єктів інтелектуальної власності.

Захист прав на об’єкти інтелектуальної власності здійснюється в встановленому законодавством порядку з застосуванням належної форми, засобів і способів.

В законодавстві країн світу в тому числі і в Україні існує двухвидовий захист об’єктів інтелектуальної власності, це - юрисдикційний і неюрисдиційний спосіб захисту.

Юрисдикційний спосіб захисту-це право суб’єкта інтелектуальної власності, права якого порушено звернутися за захистом до компетентного державного органу.

Юрисдикційний спосіб захисту в свою чергу поділяється на такі правові види:

- адміністративний;

- цивільний;

- кримінальний.

В залежності від виду правопорушення юрисдикційний спосіб захисту передбачає:

- судовий порядок захисту здійснюється у господарських судах та у судах загальної юрисдикції;

- адміністративний порядок захисту здійснюється компетентними органами державного управління, а судами – лише як виняток.

Неюрисдикційний спосіб захисту - це самостійний в рамках закону захист права інтелектуальної власності особи права якої порушено.

Цей спосіб найбільш часто застосовується при захисту авторського права і суміжних прав, яка є найбільш захищена серед всіх об’єктів інтелектуальної власності, а тому автор чи інша особа має більш широкий спосіб захисту порушених прав.