А) АРМ “Держдоходи”; б) АІС “Галузь”; в) форма 1ДФ.

Перелік рекомендованих джерел [ 3,26,28,35,42,60].

ТЕМА 5

СУТНІСТЬ І ФОРМИ ПОДАТКОВОГО КОНТРОЛЮ

Методичні рекомендації до вивчення теми

У зв’язку з необхідністю забезпечення наповнення доходної частини бюджету постає питання поліпшення системи адміністрування податків, що передбачає постійний контроль за своєчасністю та повнотою їх сплати суб’єктами підприємницької діяльності. Основним джерелом наповнення бюджету повинна бути добровільна сплата податків, а основною функцією податкових органів – моніторинг цього процесу. Але при високій ймовірності порушення платником податкового законодавства необхідно організувати податковий аудит і визначити реальні податкові зобов’язання такого клієнта.

Питання про форми і методи податкового контролю викладені на основі тренінг-курсу “Міжнародний податковий аудит”, який впроваджується в практику контрольно-перевірної роботи податкових органів у відповідності з рекомендаціями ДПА України.

Податковий аудит - це логічна послідовність задач Державної податкової адміністрації України щодо перевірки правильності, повноти та своєчасності виконання клієнтами-платниками своїх податкових зобов’язань. Жодна перевірка платника, що проводиться без співставлення звітних даних з первинними документами, не може бути розцінена як податковий аудит, тому що не може дати однозначної відповіді щодо правильності, повноти та своєчасності обчислення податків та їх перерахування до бюджету.

Податковий аудит має в собі дві функції:

- профілактичну, бо попереджує платника податків, що ухилення від дотримання ним податкового законодавства будуть обов'язково встановлені при проведенні документальної перевірки;

- репресивну, бо виявлені порушення податкового законодавства призведуть до застосування штрафних санкцій.

У практиці контрольно-перевірної роботи можуть застосовуватися такі форми проведення контролю:

- адміністративне обслуговування та врегулювання (без перевірки, базуючись на аналізі ризиків);

- перевірка в офісі податкового органу (камеральна перевірка), яка не охоплює всю документацію та звітність платника податків;

- перевірка безпосередньо у платника податків у разі, якщо аудит потребує експертизи всіх документів та звітності (документальна перевірка);

- інші форми, такі, як кримінальні перевірки (під час проведення кримінальних розслідувань аудитором застосовуються інші зобов’язання та права, при цьому надзвичайно важливим фактором є зміна атмосфери).

Проведення аудиту передбачає співставлення дійсного стану справ у клієнта із стандартами. Тобто, обчислення кожним клієнтом податкових зобов’язань повинно відповідати стандартам (діючим законам), і податкова служба повинна бути впевнена, що так воно і є в дійсності. Але проведений податковий аудит платників встановлює протилежні факти, коли нараховані клієнтом податкові зобов’язання не відповідають встановленим стандартам.

Результати проведених аудитів формують основу для оцінки об’єкту аудиту, процес проведення якого складається з наступних етапів:

1. Вибір та формулювання стандартів, яких повинен дотримуватися платник податків, тобто, дотримання саме якого законодавства підлягає перевірці.

2. Визначення фактичної величини податкового зобов’язання.

3. Порівняння визначених фактичних величин податкового зобов’язання із стандартами.

4. Аналіз відмінностей між фактичними величинами і стандартами.

5. Формування висновків на підставі проведеного аналізу відмінностей.

6. Інформування відповідної посадової особи щодо прийнятої оцінки (акт перевірки з висновками).

Схематично:

Оцінка

Наприклад, коли потрібно перевірити повноту валових доходів, податкових зобов'язань з ПДВ, необхідно розробити стандарт: з чого складаються доходи платника, які пільги передбачені законодавством тощо.

Професійна освіта податкового інспектора, знання податкового законодавства та досвід роботи , які знайшли своє відображення в висновках проведеної документальної перевірки, створюють надійну опору для обгрунтування аргументів при виявленні різнобіжностей між заявленими платником податковими зобов’язаннями і стандартами. По суті, процес доказу висновків за актом перевірки прирівнюється до доказів державного обвинувача у судових органах. Клієнт-платник податків, його служба правового забезпечення, аудитори професійних фірм - таке широке коло захисту прав клієнта-платника податків, яким податковому аудитору треба довести свою правоту .

Тому кожному аудитору необхідне певне вміння довести свою думку.

Ефективність роботи податкових органів залежить від організації, напрямку та якості проведення ними перевірок.

Чи можливо виправити всі неточності у процесі аудиту? Неможливо, бо існують соціальні, економічні та технічні обмеження в кількості проведених ревізій. Для досягнення ефективності перевірки необхідно:

- в першу чергу провести дослідження ризику платника та його знань сфери бізнесу;

- пам’ятати, що не кожна помилка в податковій декларації потребує виявлення та виправлення, тобто аудитору не потрібно розпорошувати сили на перевірку питань, які призведуть до незначних донарахувань податків.

З метою чіткого виконання свого завдання аудитор повинен приймати професійні та технічно виправдані рішення щодо необхідності та області перевірки: окреме підприємство, галузь або великі підприємства з врахуванням посередників. Це потребує розуміння і знання ділового процесу компанії, загальних ризиків ухилення від оподаткування та визначення ризиків саме цього платника.

Податковий ризик – це вірогідна можливість порушення податкового законодавства, в результаті чого можливі втрати бюджету.

Податкові органи повинні бути поінформовані як можна раніше про можливі випадки порушення податкового законодавства та відповідно реагувати на них належними діями, у тому числі, передбачати та упереджувати їх.

Робота ця можлива за допомогою моніторингу податкових ризиків. Головна мета моніторингу податкових ризиків - підвищення ефективності роботи підрозділів податкового аудиту в умовах обмежених фінансових і трудових ресурсів, за рахунок їх більш раціонального використання, а також дієвий контроль за дотриманням клієнтами податкового законодавства.

Кожний економічний суб’єкт здійснює фінансово-господарську діяльність, яка в більшій чи меншій мірі, в залежності від клієнта та виду діяльності, може приводити до усвідомленого або неусвідомленого невиконання ним зобов’язань щодо сплати податків, створюючи при цьому податкові ризики. Податкові ризики, властиві клієнту, безпосередньо залежать від суб’єктивних та об’єктивних факторів, які впливають на діяльність клієнта зовні (обставини географічного, економічного, демографічного, політичного характеру, належності до певної галузі), та внутрішніх обставин та подій. Запровадження раціональних способів контролю, вдосконалення обґрунтованого аналізу на стадії підготовки до проведення перевірки, оцінка показників фінансової звітності, своєчасність визначення податкових ризиків дозволить значно підвищити якість податкового аудиту та збільшити надходження до бюджету за рахунок встановлення фактичної бази оподаткування. Для полегшення роботи з клієнтами та їх супроводження застосовується метод систематизації клієнта за визначеними стандартами по групам.

Систематизація клієнтів базується на принципах мікрорівневого аналізу підприємства. При аналізі кожного підприємства відбираються основні критерії, що дають характеристику по кожному клієнту: до якої галузі належить, якими видами діяльності займається, регіональні умови перебування, обсяг валових доходів, розрахунок бази оподаткування по кожному клієнту з урахуванням динаміки надходжень за видами платежів за минулі періоди, зміни показників фінансово-господарської діяльності та інше.

Проведення попереднього аналізу та здійснення на його підставі розрахунків вірогідності найбільш приближених до реальності порушень податкового законодавства, визначення необхідності проведення аудиту з точки зору фінансової доцільності є необхідними умовами дотримання принципу найменшого втручання у діяльність суб’єкта підприємництва. Такий аналіз дасть змогу проводити цільовий аудит (направлений на викриття ймовірних порушень), зменшити ризик упущення фактів перекручення у фінансовій звітності клієнта, підвищити якість податкового аудиту, тобто досягти максимального ефекту з мінімальними витратами.

Податковий ризик може виникнути під час здійснення економічним об’єктом будь-яких видів діяльності, пов’язаних з виробництвом продукції, товарів, послуг, їх реалізацією, товарно-грошовими та фінансовими операціями, комерцією, втіленням соціально-економічних та науково-технічних проектів.

Визначення податкових ризиків являє собою узагальнення результатів контролю та створення єдиної бази даних податкових ризиків (БДПР). Іншими словами, це систематизація недоліків і порушень нормативно-правових актів суб’єктами підприємництва у процесі господарської діяльності, схеми ухилення від оподаткування, перелік загальних ознак, що можуть вказувати на наявність таких порушень, які на даний час відомі податківцям. Внаслідок постійної контрольної роботи, в умовах нестабільного законодавства та виникнення нових видів, форм та методів господарської діяльності БДПР буде систематично змінюватися, доповнюватися новими ризиками. При цьому деякі ризики можуть втрачати актуальність та видозмінюватися.

На першому етапі опрацювання інформації слід враховувати специфічні фактори господарської діяльності, соціально-економічні фактори, діюче загальне та податкове законодавство, його зміни, які стосуються підприємств галузі, де функціонує клієнт:

- загальне положення справ у галузі, сезонність виробництва;

- наявність (відсутність) великого числа банкрутств у галузі;

- зниження (збільшення) попиту на вироби або послуги компанії у зв’язку зі зміною потреб споживачів;

- зростання числа конкурентів;

- виробничу та економічну діяльність;

- наявність міжнародних угод;

- сталі економічні міжнародні зв’язки;

- специфічні умови оподаткування (наявність пільг та обмежень);

- цінові коливання на продукцію, товари, послуги.

З усієї наявної інформації виділяють фактори, що засвідчують можливість виникнення податкового ризику. В залежності від впливу факторів можуть виникати загальні чи галузеві ризики, при цьому обумовлюється їх можлива сфера дії.

На підставі статистичної інформації визначаються ризики діяльності у певній галузі чи певної категорії платників, як відношення кількості встановлених порушень до кількості клієнтів:

Рг = К пор / Кк ,

де: Рг– податковий ризик діяльності;

Кпор– кількість встановлених податкових порушень;

Кк– кількість клієнтів [34].

Так, протягом 2002 р. податковими органами перевірено 661 тисяча підприємств, установ, організацій, у 72% з них виявлені порушення. Правопорушників серед товариств з обмеженою відповідальністю і акціонерних товариств – 25%, підприємств з іноземними інвестиціями – 35%, страхових компаній – 18%, громадян – підприємців – 33%. Тобто, найбільш ризиковою є сфера приватного підприємництва, де кожний третій суб’єкт господарювання є порушником законодавства.

Кожний клієнт має індивідуальний характер своєї діяльності, який впливає на сплату податків та зборів. Тому слід враховувати інформацію про історію діяльності кожного окремого клієнта:

- фінансову позицію клієнта, в залежності від якої можлива наявність ризиків;

- внутрішню політику управління клієнта, структуру адміністративної організації і внутрішньої системи керування, яка може призвести до виникнення ризиків.

Перелік податкових ризиків не може бути постійним, він повинен весь час поповнюватися новими ризиками, які будуть виявлятися фахівцями податкових органів. Ризики можуть бути актуальними та неактуальними, з¢являтися та зникати. Проте через певний час треба повертатися до неактуальних ризиків для того, щоб пересвідчитись у тому, чи не почали клієнти знову застосовувати цей метод ухилення від оподаткування. Рішення щодо визначення ризику актуальним приймається ДПА України за результатами статистичної інформації про порушення.

Фахівці підрозділів податкової служби на районному та міському рівнях, які виявили нові податкові ризики, після їх опису згідно з вимогами методичних рекомендацій повинні передавати їх до обласної ДПА. Обласна ДПА буде являтися власником нових податкових ризиків та здійснювати їх супроводження. Нові податкові ризики обласна ДПА передає на узгодження та затвердження до ДПА України, після чого вони заносяться до БДПР.

Важливість ризику безпосередньо залежить від частоти його появи. Кожен потенційний ризик оцінюється за бальною шкалою. Кількість балів для кожного окремого ризику в середині категорії залежить від його важливості.

Складний ризик складається з простих ризиків, і його максимальна важливість дорівнює сумі простих ризиків, тобто може змінюватися від 1 до n (де n – сума балів простих ризиків).

Простий ризик – це ризик, який вже неможливо поділити на складові. Він оцінюється в залежності від важливості бальною системою від 0 до 3. Бали означають наступне:

3 – для високого ризику;

2 – для середнього ризику;

1 – для низького ризику;

0 – для неіснуючого ризику або дуже низького ризику.

Визначення балів для кожного ризику здійснюється на підставі статистичної інформації один раз на рік. Для відстеження динаміки змін податкових ризиків та збереження контролю за діяльністю підприємства, розрахунок ризиків проводиться за кожний податковий період, який дорівнює календарному місяцю. На підставі здійсненого розгорнутого аналізу по визначенню ризиків підприємство відноситься до тієї чи іншої групи ризику. За наслідками розподілу складається план роботи з клієнтом, до якого можуть бути застосовані наступні заходи в залежності від групи ризику:

1. Профілактична робота, направлена на зменшення ризику.

2. Кабінетний аудит.

3. Тематичний або комплексний аудит.

4. Обов’язковий позаплановий аудит.

5. Податкове розслідування.

Всі клієнти розподіляються на групи ризиків, межі яких визначаються щорічно ДПА України на підставі статистичної інформації та наявних трудових ресурсів аудиторів. Прийняті наступні межі груп ризиків:

Н група – новостворені клієнти;

Агрупа – клієнти, які набрали від 0 до 5 балів,-платники податків, які виконують свої зобов’язання у відповідності до законодавства;

Бгрупа – клієнти, які набрали від 5 до 15 балів-платники податків, які декларують податкові зобов’язання, але в силу фінансового стану не мають реальної можливості їх сплачувати;

В група – клієнти, які набрали 15 та більше балів-платники податків, які виконують податкові зобов’язання під постійним наглядом і при наявності попереджувальних дій з боку податкової інспекції. До цієї категорії належать також клієнти, у яких від останнього перевіреного податкового періоду минає строк 1095 днів, тобто закінчується термін, за яким податковий орган має право визначати суму податкових зобов’язань.

К група – платники податків, які не прагнуть виконувати свої податкові зобов'язання та діяльність яких направлена на ухилення від оподаткування в великих розмірах за встановленим фактом, в тому числі за однією операцією. Тобто відносно таких клієнтів можливо спрогнозувати факти шахрайства (криміналу).

До кожної із зазначених груп необхідні відповідні методи контролю.

До платників групиА достатньо якісного обслуговування та надання необхідної допомоги для вирішення проблемних питань.

Основними елементами бажаної методики відбудови взаємовідносин з цими клієнтами є активне їх постачання інформацією, тобто обмежене керування. Відносно цих груп метою роботи фахівців податкових органів є підтримка усвідомлення клієнтами значення своїх податкових зобов’язань та позитивної оцінки їх виконання. В практичній діяльності це реалізується шляхом сприяння зменшенню термінів обслуговування клієнтів, а саме: надання будь-яких довідок, проведення звірок розрахунків з бюджетом, першочергове повернення сум переплати у зв’язку з заявою такого клієнта. Якісним методом визнання таких клієнтів є вручення податкових подяк.

Як основний метод усунення податкових ризиків, у разі їх виникнення, при роботі з клієнтами цієї категорії переважно використовують пояснювальні заходи роботи, наприклад:

- спільні наради керівників податкових органів, координаторів, експертів з представниками підприємства;

- роз’яснення діючого законодавства та ознайомлення з його змінами;

- наведення практичних наслідків відмови іншими підприємствами від усунення того чи іншого ризику, що призвело до виявлення значних порушень податкового законодавства в ході податкового аудиту, застосування фінансових санкцій та притягнення до адміністративної (кримінальної) відповідальності.

До платників груп Б, В, крім обслуговування та спостереження, необхідно застосовувати глибокий аналіз їх діяльності з метою надання допомоги по забезпеченню надходжень задекларованих зобов'язань та вживати попереджувальні дії з боку податкової інспекції, спрямовані на виявлення шляхів можливого ухилення від оподаткування:

- постійний контроль та спостереження – звірка відповідних даних податкових декларацій та розрахунків, наданих підприємством, з даними, отриманими з зовнішніх джерел (митниць, банків, правоохоронних органів тощо). Наприклад, звірка даних, відображених підприємством в декларації з податку на додану вартість про обсяги експорту продукції (робіт, послуг) з даними митниць за відповідний період;

- забезпечення постійного інформування клієнта про зміни діючого законодавства;

- доведення до відома клієнта прикладів порушення податкового законодавства іншими підприємствами з метою їх недопущення цим клієнтом;

- ознайомлення з прикладами визнання клієнтів, віднесених до категорії надійних платників (А).

На другому етапі роботи з клієнтом здійснюється:

- ознайомлення з діяльністю підприємства безпосередньо на місці розташування його виробничої бази та офісу;

- проведення контрольних закупок, ревізії кас, складів, при можливості - інвентаризації залишків грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей. Результати їх проведення використовуються для звірки отриманих даних з даними первинного, оперативного (складського) та аналітичного бухгалтерського обліку клієнта.

До платників групи К з метою розкриття ухилень від оподаткування повинна застосовуватись найактивніша позиція податкової інспекції, яка полягає в здійсненні аудиту підприємства. Останнім методом, націленим на усунення визначеного податкового ризику для ризикованих та ненадійних клієнтів, може стати проведення тематичної перевірки або ініціювання позапланової комплексної документальної перевірки [34].

Документальні пе­ревірки бувають планові та непланові. Планові документальні пе­ревірки здійснюються за річними Національними планами перевірок. До планів потрапляють, насамперед, такі підприємст­ва, які отримують найбільші суми прибутків або мають значні обороти чи допускають грубі порушення податкового законо­давства.

Документальні планові перевірки можуть проводитися не рідше одного разу на два роки і не частіше одно­го разу на рік з попереднім письмовим попередженням платника (не менш, ніж за 10 днів) про її проведення.

Непланові документальні перевірки проводяться при наявності обставин:

- за наслідками зустрічних перевірок виявлено факти порушення законодавства;

- податкова декларація не подана у визначений строк;

- виявлено недостовірність даних, заявлених у податковій звітності;

- платник подав скаргу про порушення законодавства посадовими особами контролюючого органу під час проведення перевірки;

- на письмовий запит податкового органу протягом трьох днів відсутні документальні підтвердження і пояснення особи, що мала правові стосунки з платником;

- у разі ліквідації (реорганізації) платника податків.

Методика проведення аудиту. Для перевірки податковий інспектор повинен мати належним чином оформленепосвідчення на перевірку тапрограму пере­вірки.

Програму cкладають, виходячи з основної мети перевірки - виявлення достовірності визначення прибутку, інших об'єктів оподаткування, правильності обчислення податків і своєчасності виконання зобов'язань перед бюджетом; оцінки стану звітної ди­сципліни і ведення податкового обліку. Основними питаннями програми перевірки є:

- правильність відображення в бухгалтерському обліку ре­зультатів попередньої перевірки;

- дотримання положень інвентаризації і правильність відо­браження у звітності її результатів;

- повнота відображення в обліку валових доходів підприємства;

- достовірність відображення в обліку валових витрат під­приємства;

- правильність відображення в обліку сум кредиторської та дебіторської заборгованості;

- достовірність відображення в обліку податкових наслідків у зв'язку з операціями з основними фондами, правильність нараху­вання амортизації;

- повнота і правильність нарахування та своєчасність вне­сення до бюджету ПДВ та інших податків і зборів.

З метою забезпечення якості процесу перевірки, кожний податковий ревізор виконує роботу в межах певних норм та правил. Під час перевірки ревізор збирає інформацію, на основі якої буде прийнято рішення. По міжнародних стандартах проведення аудиту ця інформація називається доказом. В наших умовах - це викладення порушень в акті перевірки, та висновки по ньому.

Ревізор отримує докази проведення перевірки по кожному ризику (порушенню) завдяки проведенню остаточних процедур перевірки. Вся сукупність методів перевірки для різних цілей аудиту разом називаються “аудиторською сумішшю”.

Методом або аудиторським підходом називається кожне використання техніки проведення аудиту, направлене на отримання доказів порушення платником податків норм податкового законодавства. Вибрані для перевірки підходи та методи утворюють методику її проведення. Тобто, методика аудиту – це добре продумана процедура проведення перевірки господарської діяльності підприємства у зовнішньому середовищі та системи внутрішнього управління, у тому числі аудит облікової політики підприємства.

Податковий аудит функціонування підприємства у зовнішньому середовищі - це аудит взаємовідносин підприємства з іншими торговими, виробничими, сервісними підприємствами, фінансовими установами та іншими організаціями, включаючи зовнішньоекономічну діяльність. При проведенні аудиту перевірці підлягають такі основні питання:

- договори, укладені з контрагентами;

- форми розрахунків по укладених договорах;

- рух товарів і грошових коштів;

- взаємовідносини підприємства з кредиторами та дебіторами;

- фінансові надходження, у тому числі інвестиції;

- цінова політика підприємства;

- ризики зовнішньоекономічної діяльності.

Аудит системи внутрішнього контролю складається із декількох основних етапів: розуміння існуючої на підприємстві системи внутрішньогосподарського контролю, оцінки його ризику та встановлення впливу на перевірку фінансової звітності.

При виборі процедур перевірки існує сім досить поширених методів:

- фізичний огляд;

- конфірмація;

- документація;

- спостереження;

- запити по клієнта;

- повторне виконання;

- аналітичні процедури.

Фізичний огляд - це перевірка або підрахунок аудитором матеріальних активів. Відомості, що отримуються при цьому, частіше за все пов’язані з товарно-матеріальними цінностями та готівкою. Але його можна також використати при перевірці цінних паперів (у тому числі, векселів) і основних матеріальних активів. Для цілей аудиту важливо відрізняти фізичний огляд (наприклад, придатних для реалізації на ринку цінних паперів і готівкових грошових коштів) від документального контролю (наприклад, за погашеними чеками і документами по реалізації). Якщо документ (такий, як накладна на реалізацію), що досліджується, не має цінності сам по собі, то подібні свідоцтва називають документацією. Наприклад, до підпису чек є документом, а після підпису активом; після його погашення він знов стає документом.

Однак фізичний огляд недостатній для підтвердження того, що існуючі активи дійсно належать клієнту. Крім того, в багатьох випадках аудитор не володіє достатньою кваліфікацією, щоб робити висновки про такі якісні показники, як моральний знос та інші технічні характеристики обладнання. За допомогою фізичного огляду також звичайно не можна визначити, чи правильно була зроблена клієнтом оцінка обладнання для фінансової звітності.

Одним з прикладів застосування цього методу є інвентаризація матеріальних цінностей - перелік, перерахування, зважування, перемірювання об'єктів контролю, виробничих запасів, що знаходяться в місцях зберігання, і зіставлення наявності з даними бухгалтерського обліку. У аудиторському контролі інвентаризація застосовується як основний методичний прийом фактичного контролю збереження товарно-матеріальних цінностей і коштів, а також стану розрахунково-кредитних стосунків підприємства.

При встановленні розбіжностей між даними бухгалтерського обліку та фактичною наявністю товарно-матеріальних цінностей здійснюється коригування податкового обліку. У випадках встановлення нестачі товарно-матеріальних цінностей коригуванню підлягають валові витрати. Якщо в результаті інвентаризації виявлені лишки товарно-матеріальних цінностей, їх вартість підлягає включенню до валового доходу клієнта.

Контрольні заміри робіт - прийом фактичного контролю, що застосовується при перевірці виконаних будівельно-монтажних робіт, а також при проведенні фактичного контролю обсягів виробництва, робіт і послуг. Цей методичний прийом використовують також на транспорті, в торгівлі, промисловості.

Технологічний і хіміко-лабораторний контроль — прийом контролю якості сировини і матеріалів, які використовуються у виробництві продукції, а також якісних характеристик виробів. У громадському харчуванні застосовується для встановлення калорійності, смакових якостей, повноти додержання рецептур страв та інших якісних і кількісних показників продукції.

Конфірмація - це одержання в письмовій або усній формі відповіді третьої незалежної сторони, що підтверджує точність інформації. У практиці податкових інспекцій він часто застосовується як проведення зустрічних перевірок постачальників платника, що перевіряється.

Згідно із п. 2 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу” із змінами та доповненнями, державним податковим органам надано право одержувати безкоштовно від підприємств, установ, включаючи установи Національного банку України, організацій і громадян будь-яку інформацію, пов’язану з обчисленням та сплатою податків, обов’язкових платежів до бюджету. Конфірмації рідко використовуються в перевірках основних засобів, тому що вони можуть бути перевірені документально або шляхом фізичного огляду. Навпаки, конфірмації звичайно використовуються для перевірок разових угод між організаціями та витрат з можливим приватним характером. Оскільки конфірмації надходять з джерел, незалежних від платника податків, вони високо оцінюються

Достовірність операції підтверджується зустрічною перевіркою документів. Цей спосіб використовується, як правило, тоді, коли у здійсненні операції, відображеної у документі, брала участь інша організація або інший підрозділ підприємства. Насамперед перевіряють рахунки постачальників товарно-матеріальних цінностей, квитанції і відомості здачі виторгу в установи банку, рекламації та претензії.

Зустрічна перевірка дає можливість виявити факти часткового або повного неоприбуткування матеріальних цінностей на підприємстві, одержаних від постачальників або оптових баз. Для виявлення подібних випадків потрібна письмова відповідь на запитання аудитора про кількість і дату відпущених або відвантажених матеріалів, їхню вартість. Письмова відповідь підлягає зустрічній перевірці документами підконтрольного підприємства.

Загальним критерієм запиту є корисність даних для збирання податків. Цей критерій може обмежуватися інформацією, що надається третьою стороною, якщо вона чітко сформульована.

Приклади застосування методу конфірмації.

Приклад 1.У ході перевірки підприємства “Алекс” з метою підтвердження валових витрат в сумі 10000 грн. та податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 2000 грн. по придбаних товарно-матеріальних цінностях у приватного підприємства “Бриз”, аудитором направлено запит на проведення зустрічної перевірки підприємства -постачальника.

За наслідками зустрічної перевірки встановлено, що підприємство “Бриз” підприємству “Алекс” товари не відвантажувало. Валові доходи та податкові зобов'язання з ПДВ по вищевказаній господарській операції не знайшли відображення у деклараціях підприємства “Бриз”.

Таким чином, у підприємства “Алекс” підлягають зменшенню валові витрати на суму 10000 грн. та податковий кредит на суму 2000 грн.

Приклад 2.Перевіркою підприємства “А” з питання відшкодування ПДВ виникли сумніви з приводу цін на товари, придбані підприємством “А” у підприємства “Б”. Також встановлено, що підприємство “Б” є основним постачальником підприємства “А”.

За допомогою запиту у комп'ютерну базу даних встановлено, що підприємство “А” є одним із засновників підприємства “Б”, тобто підприємства “А” і “Б” є “пов'язаними” особами.

Крім того, аудитором направлений запит у торгово-промислову палату щодо середньоринкових цін по Україні на вищевказані товари.

Висновком торгівельно-промислової палати підтверджено, що ціни на при-дбані у підприємства “Б” товари значно вищі за середньоринкові ціни по Укр.

Таким чином, валові витрати підприємства “А” підлягають зменшенню на суму різниці між ціною придбання товару у підприємства “Б” і середньоринковою ціною на ці товари.

Перевірка документації - ревізійна перевірка документів та записів платника податків (клієнта) для того, щоб підтвердити інформацію, яка є або повинна бути включена до фінансового звіту. Документи, які перевіряє інспектор - це записи, які використовуються клієнтом для того, щоб забезпечити інформацію для управління своїми справами організованим способом. Оскільки кожна господарська операція зазвичай підтверджується хоча б одним документом, то існує великий об'єм цього типу доступного доказу. Наприклад, клієнт, звичайно, зберігає замовлення покупця, відвантажувальні документи та дублюючі рахунки за кожен період збуту. Ті ж самі документи є корисним доказом для перевірки інспектором точності звітів клієнта за платіжні операції. Документація - це форма доказу, що широко використовується при кожній перевірці, тому що вона найбільш доступна для інспектора. Інколи - це єдиний прийнятний тип доступних доказів.

Документи зручно класифікувати як внутрішні та зовнішні. Внутрішній документ - це такий документ, що був створений та використовувався в межах організації клієнта без передачі назовні, наприклад, звіт про отримання вантажу. Зовнішні документи - це такі документи, що на момент перевірки перебувають за межами організації у другої сторони господарської операції, або документи іншої організації, які в даний час знаходяться у клієнта. В деяких випадках зовнішній документ починає створюватися за межами організації клієнта, а закінчує - у клієнта. Прикладами такого типу документів є рахунки продавців, страхові поліси. Первинний вирішальний фактор готовності податкового інспектора приймати документ як достовірний доказ є визначення того, внутрішній він чи зовнішній. Якщо документ внутрішній, створений та оброблений в умовах гарної внутрішньої керуючої структури, він може прийматися як доказ. Внутрішні документи, створені та оброблені в умовах слабкої внутрішньої керуючої структури, можуть не містити достовірного доказу.

Перевірка документації проводиться за формою та змістом. При перевірці первинних документів за формою встановлюють додержання нормативно-правових актів при відображенні господарських операцій у первинних докумен­тах, облікових регістрах. При цьому аудитори керуються нормативними актами про документи і документообіг у бухгалтерському обліку (Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.99 №996-ХІУ; Постановою Кабінету Міністрів України “Про затвердження Програми реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів” від 28.10.98 № 706; Наказом Міністерства фінансів України “Про методичні рекомендації по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку” від 29.12.2000 № 356).

Для встановлення юридичної сили первинного документа перевіряють наявність таких реквізитів: найменування документа та його коду; дати складан­ня; змісту господарської операції; вимірників господарської операції (у кількісному і вартісному вираженні). Перевіряється справжність підписів, звірених із зразком, що знаходяться у бухгалтерії, наявність штампів і печаток, розписок про одержання цінностей тощо.

Контролюється також наявність всіх додатків до первинних документів, виявляються випадки необґрунтованих виправлень, зміни кількості, ціни і суми в документах про відпуск цінностей. При перевірці документів за формою встановлюється додержання нормативних актів про заборону посадовим особам приймати до виконання і оформляти документи з операцій, які суперечать законодавству та встановленому порядку приймання, збереження і витрачання коштів, товарно-матеріальних та інших цінностей.

Додатки до прибуткових і видаткових касових ордерів, а також документи, які є підставою для нарахування заробітної плати, підлягають обов’язковому погашенню штампом контролера “Одержано” або “Оплачено”. Порушення порядку погашення касових ордерів створює умови для їх повторного використання з метою списання грошей із підзвіту касира та проведення інших протиправних дій.

Перевірка за змістом полягає у критичній оцінці документів на відповідність змісту операції. В окремих випадках, коли виникають сумніви щодо достовірності змісту господарської операції, зафіксованої в документі, аудитор може застосувати метод службового розслідування – викликати осіб, які брали участь у даній операції.

Перевірка документів має велике значення при контролі виплат грошей особам, які не зараховані до спискового складу працівників підприємства. У цих випадках перевіряють повноту і своєчасність виконаної роботи, відображеної у документах. При цьому використовують прийоми вибіркових спостережень і спеціальну експертизу.

Експертизи різних видів – це прийоми експертних оцінок, що застосовуються при дослідженні спеціальних питань (технологічних, товарознавчих, криміналістичних тощо), пов'язаних з аудиторським контролем. До експертиз вдаються тоді, коли у складі аудиторів немає відповідних фахівців або за виявленими аудитом фактами порушено цивільну чи кримінальну справу.

Експертиза проектів і кошторисної документації – це прийом перевірки технологічного рівня, прогресивності норм і нормативів, організації та індустріалізації будівництва, відображених у проектно-кошторисній документації на спорудження об'єктів і придбання обладнання, яке потребує і не потребує монтажу. Здійснюють експертизу спеціальні підрозділи підприємств-замовників проектно-кошторисної документації, а на великих будовах - спеціальні державні установи.

Перевірка первинних документів на списання сировини, напівфабрикатів, комплектуючих виробів, на витрати виробництва продукції дає змогу виявити витрати, які відповідно до технології виробництва не відносять до цього виду продукції, крадіжки цінностей.

При перевірці документації застосовують логічний спосіб контролю, поєднуючи його з процедурами нормативно-правового регулювання, а також при контролі цін на реалізовані товари, при використанні машин і обладнання та у випадках, коли в документах відсутні техніко-експлуатаційні характеристики.

Отже, використання у фінансово-господарському контролі документальних методичних прийомів дає змогу дати кількісну і якісну оцінку виявлених недоліків, встановити відповідальних за них осіб і розмір матеріальної відповідальності.

Приклади застосування методу перевірки документації.

Приклад 1. Одним із прийомів документальної перевірки звітних даних про вироблену і реалізовану продукцію є складання балансу товарної продукції. Дані свідчать, що на підприємстві утворився значний обсяг нереалізованої продукції.

За допомогою документальних методичних прийомів у процесі контролю за даними бухгалтерського обліку на рахунках “Основне виробництво”, “Готова продукція”, “Товари відвантажені, виконані роботи і послуги”, "Реалізація" і "Внутрішньосистемний відпуск товарів, робіт і послуг" встановлюють, ким випущено товарну продукцію, коли оприбутковано на складах, чому не відвантажено покупцям або чому не надійшла за неї оплата.

Це дає змогу вивчити викривлення обліку обсягів продукції в процесі обліку виробництва і на стадії реалізації її покупцям. Зокрема, необхідно здійснити інвентаризацію залишку продукції на кінець року на складах підприємства. Трапляються випадки, коли фактичний залишок нереалізованої продукції відображений неправильно. Продукція реалізована, на складах її значно менше, але гроші на рахунок підприємства повністю не надійшли, а залишилися на рахунках у зарубіжних банках.

Приклад 2.У ході перевірки Міжнародних товарно-транспортних накладних підприємства “А” встановлено необґрунтоване застосування “0”ставки податку на додану вартість. А саме, підприємство “А” має транспортний цех, ліцензію на надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом до країн Європи та Азії, уклало угоди з різними суб’єктами господарювання-резидентами (підприємством “С”) та підприємствами-нерезидентами (підприємством “В”) на міжнародні перевезення вантажів.

В свою чергу, підприємство “А” уклало угоду з підприємством-резидентом “Д” про надання підприємству “А” транспортних послуг по міжнародних перевезеннях вантажів.

Підприємством “Д” надано транспортні послуги підприємству “А” з перевезення вантажів за межами митного кордону України. Застосовано “0” ставку ПДВ, бо підприємство “Д” є фактичним перевізником. Підприємством “А” також нарахований ПДВ по “0” ставці при наданні транспортних послуг на умовах, коли фактичним перевізником є підприємство “Д”.

Таким чином, перевіркою документації підприємства “А” встановлено без-підставне застосування нульової ставки та збільшена база оподаткування з ПДВ

Спостереження застосовується у фінансово-господарському контролі та аудиті як один із видів несуцільного дослідження господарських операцій, що ґрунтується на застосуванні вибіркового методу. Вибірковий метод дослідження використовують для встановлення достовірності показників усієї сукупності, яка вивчається, на основі обстеження лише деякої її частини. Цей метод забезпечує одержання репрезентативних даних. У теорії вибіркового методу розглядають такі основні питання: способи відбирання одиниць, які підлягають спостереженню; принцип організації обстежень; оцінка вибіркових даних, які їх зумовлюють, способи усунення неістотних показників і встановлення їхніх розмірів; поширення вибіркових спостережень на всю генеральну сукупність (діяльність підприємства, корпорації та ін.).

Суть вибіркового методу полягає у правильному відбиранні одиниць спостереження. Точність результатів, добутих за допомогою цього методу, залежить від способу відбирання одиниць спостереження, ступеня коливань ознаки у сукупності, кількості одиниць, які підлягають спостереженню.

Вибіркові спостереження за умови правильної організації і проведення їх дають досить достовірні дані, придатні для використання у фінансово-господарському контролі. У контрольно-аудиторському процесі до вибіркових спостережень вдаються з метою скорочення обсягу процедур, що використовують при дослідженні об'єктів контролю.

Прикладом вибіркових спостережень може бути контрольна перевірка якості інвентаризації товарно-матеріальних цінностей. У практиці торгових підприємств вибірковій перевірці підлягають 10-15 відсотків найменувань із підвищеним попитом цінностей, занесених до інвентаризаційного опису.

Вибірковими контрольними перевірками охоплюють не менш як 15 відсотків усіх проведених інвентаризацій. При цьому важливо правильно відібрати одиниці, які підлягають вибірковій перевірці, організувати цю перевірку, а потім провести оцінку добутих даних, їх репрезентативності. Існують і інші процедури вибіркових спостережень у фінансово-господарському контролі. Результати вибіркових інвентаризацій оформляють актом, який використовується для поширення вибіркових спостережень на всю генеральну сукупність, тобто всі товарно-матеріальні цінності, що підлягають перевірці.

Спостереження також є методом використання почуттів для того, щоб оцінити певні дії. Під час усіх перевірок існує багато можливостей тренувати зір, слух, торкання та нюх для того, щоб оцінювати широкий діапазон речей. Наприклад, податковий інспектор може здійснювати обхід підприємства для отримання загального враження про засоби клієнта, спостерігати, чи іржаве устаткування для того, щоб оцінити його застарілість, дивитись як робітники виконують розрахункові завдання, щоб вияснити, чи бере особа відповідальність за виконання цього. Інформація отримана даним методом може бути цінною та корисною. Але спостереження недостатньо, щоб дізнатись, чи дійсно обладнання належить компанії, що перевіряється. Метод спостереження доцільно застосовувати в комплексі з іншими методами.

На практиці метод спостереження дає результати при проведенні оперативних перевірок підприємств торгівлі, громадського харчування та послуг. Вибірковими спостереженнями перевіряється дотримання вимог порядку проведення розрахунків із споживачами.

Виявлені вибірковою перевіркою порушення можуть свідчити про наявність більш суттєвих порушень з боку платників податків. Так, суми виторгу господарської одиниці, де виявлені вищезазначені порушення, виявляються меншими в порівнянні з сумами виторгів подібних одиниць інших суб'єктів.

Приклад. При проведенні порівняння з’ясовано, що середня сума виторгу за 1 робочий день у кафе “Ноктюрн” становить 200 грн., а в інших кафе, рівнозначних за площею, з тим же асортиментом страв та у тій же частині міста -1000 грн.

Цей факт свідчить про доцільність застосування ще одного з прийомів спостереження - проведення хронометражу робочого часу, коли інспектори знаходяться у приміщенні господарської одиниці протягом кількох днів з її відкриття до закриття та слідкують за повнотою проведення сум через РРО.

Проведення хронометражу у кафе “Ноктюрн” підтвердило, що реальне значення середньоденного виторгу становить 1000 грн, а база оподаткування підприємства може бути розширена на 30000 грн. щомісяця.

Матеріали перевірок із застосуванням методу спостереження можуть стати початком комплексної документальної перевірки підприємства з вивченням реальних обсягів товарно-грошових потоків.

Запити до платників податків – це отримання письмової або усної інформації від клієнта у вигляді відповідей на питання податкового інспектора. Ця інформація не може бути визнана як заключна, тому що вона одержана не від незалежного джерела і може бути необ’єктивна на користь клієнта. Тому, коли інспектор отримує підтвердження шляхом запиту, звичайно, він повинен примінити ще й інші методи перевірки.

Повторні виконання включають повторну перевірку розрахунків, здійснених платником протягом періоду, що перевіряється.

Приклад.При проведенні перевірки правильності розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів сировини, матеріалів, напівфабрикатів на складах та у незавершеному виробництві підприємства “Корвет” встановлено помилку: залишок товарно-матеріальних цінностей на початок звітного періоду не зменшено на суму вартості запасних частин (15000 грн.), використаних на капітальний ремонт обладнання. Таким чином, встановлено завищення валових витрат звітного періоду на суму 15000 грн.

Останній метод - це аналітична процедура встановлення зв'язку між показниками. Аналітичні процедури використовують порівняння та взаємозв'язки для визначення того, чи є залишки на рахунках, або інші необхідні дані. Прикладом є порівняння валового прибутку у поточному році з попередніми роками. По певних нематеріальних активах і рахунках аналітичні процедури можуть виявитися єдиним можливим типом свідоцтв.

Приклад. При перевірці загальної обґрунтованості врахованих платником комісійних аудитор порівнює суму витрат на комісійну винагороду за поточний рік з обсягами реалізації, помноженими на середній розмір комісійних. Щоб ця аналітична процедура відповідала поставленій задачі, аудитор, ймовірно, заздалегідь зробив висновок, що врахований обсяг реалізації відповідає дійсності, вся реалізація приносить комісійні і що фактичний середній розмір комісійних легко піддається визначенню.

Таким чином, аналітичний огляд включає ланцюжок процедур, в результаті яких аудитор одержує контрольні докази перевірки.

За результатами перевірок скла­даються акти по формі, розробленій вищою ланкою державної податкової служби (додаток). Акт складається з трьох частин: вступної, описової та висновків.

Як правило, у вступній частині акту зазначаються такі дані:

- повна назва підприємства, що перевіряється;

- прізвище, ім’я, по батькові, посада та місце роботи особи, що проводила перевірку;

- прізвище, ім’я, по батькові, посада та місце роботи осіб, з відома і в присутності яких проводилася перевірка;

- підстава для проведення перевірки (план роботи, доручен­ня, наказ тощо);

- період, за який проводилася перевірка;

- дата проведення попередньої перевірки, усунення виявле­них порушень;

- питання, з яких проводилася перевірка, точна назва й пере­лік документів, що перевірялися.

Описова частина містить:

- докладне викладення фактів виявлених порушень законо­давства про податки та обов'язкові платежі, порядку ведення бух­галтерського та податкового обліку, складання податкових де­кларацій та розрахунків;

- посилання на законодавчі та інші нормативні документи з зазначенням, ким затверджено, а також їхніх номера, дати, статті, пункту, які порушено, та періоду, за який встановлене по­рушення.

У висновку відображається узагальнений опис виявлених порушень податкового та валютного законодавства та їх вплив на суми податкових зобов’язань, визначаються суми донарахованих податків за податковими періодами.

В акті не допускається визначення виду і розміру штрафних санкцій. Для підтвердження окремих записів в акті до нього можуть додаватися необхідні розрахунки, матеріали зустрічних перевірок. В окремих випадках вилучаю­ться документи чи робляться копії з них, які свідчать про виявле­ні факти порушень. У такому разі в акті робиться відповідний за­пис з розпискою посадової особи та переліком документів, що вилучаються.

Акт підписується посадовою особою податкового органу, яка здійснювала перевірку, керівником та головним бухгалтером під­приємства. Якщо останні відмовилися від підписання акту, складається акт про таку відмову у довільній формі.

Один примірник акта перевірки та всіх додатків до нього, включаючи розписку з переліком вилучених документів, переда­ється керівнику підприємства. Другий примірник не пізніше на­ступного дня після підписання акта реєструється в спеціальному журналі обліку результатів контрольної роботи і передається на розгляд начальнику відділу. Податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу протягом трьох днів.

Дії або рішення податкового органу можуть бути оскаржені платником податків у відповідності до Закону № 2181.

Термін зберігання актів перевірок в податкових органах – 5 років, для підприємств з іноземними інвестиціями – 10 років.

Типові правопорушення у сфері оподаткування. Неточності, встановлені під час аудиту, можна розподілити по наступних категоріях:

- помилки як слідство похибки або недбалості;

- неточності через розходження в розумінні податкових законів. В цьому випадку платник податків уточнює позицію щодо фіскальних питань, так як податкова адміністрація інколи надає суперечливі ро’яснення;

- навмисне застосування невідповідностей у податковому законодавстві, правових “лазівок”. З юридичної точки зору таке ухилення не є протиправною дією. Це так званий легальний спосіб ухилення від оподаткування. Для усунення таких випадків ДПА України використовує право законодавчої ініціативи і звертається до Уряду та Верховної Ради.

Основними видами нелегальних (незаконних) ухилень в сфері оподаткуванняє приховування та заниження об’єктів оподаткування у вигляді:

- спотворення звітних даних;

- фальсифікації первинних бухгалтерських документів шляхом ведення “подвійної” бухгалтерії (ведення обліку, призначеного для надання податковим органам, і обліку дійсних операцій підприємства) або невідображення в бухгалтерському обліку операцій з метою зменшення об'єкта оподаткування;

- нелегального виробництва товарів і надання послуг;

- реалізації імпортних товарів, що не пройшли митне оформлення (контрабанди);

- операцій з використанням “фіктивних” фірм.

Розглянемо деякі з них.

Схема незаконного переводу грошових коштів у готівку через фіктивні фірми. Багато суб’єктів підприємницької діяльності реєструються за фіктивною адресою, тому, за даними ДПА, в розшуку за несплату податків знаходиться понад 60 тисяч таких підприємств.

Найбільш сприяє появі і функціонуванню фіктивних фірм існуючий порядок реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності. Цей порядок не містить обов’язків органу реєстрації ідентифікувати засновників і перевіряти достовірність поданих документів. При створенні приватного підприємства від засновника не потрібно внесення коштів в статутний фонд.

Сфера застосування такої схеми діє практично у всіх галузях економіки і поєднується з іншими схемами ухилення від сплати податків, такими як:

- купівля товарів за готівкові грошові кошти;

- постачання товарів під виглядом, що комплектують;

- фальсифікація ввізних митних документів та контрабанда.

Через фіктивні структури здійснюються операції в сфері ЗЕД по експорту сировини, товарів. Українські підприємства після відправки товару за кордон припиняють своє існування, а валютна виручка за продану продукцію ділиться з іноземними партнерами і осідає на рахунках зарубіжних банків. Так, фірма “П” здійснила ряд операцій з нафтопродуктами перерахувавши в Женеву понад 3 млн. дол. США.

Схема отримання з бюджету відшкодування податку на додану вартість. Метою застосування цієї схеми є використання фіктивної фірми для отримання фальсифікованих податкових документів про сплату їй цього податку. Основою для зменшення податкових зобов'язань на суму податкового кредиту є правильно оформлена податкова накладна, а основою для отримання відшкодування ПДВ з бюджету є дані податкової декларації за звітний період.

Вказані норми закону про ПДВ створили сприятливі умови для отримання платниками з державного бюджету значних сум відшкодування ПДВ по господарських операціях з фіктивними структурами, які податки до бюджетуне сплачують.

Механізм дії схеми: підприємство експортер, маючи законне право на відшкодування податку на додану вартість, спочатку не бажає його сплачувати. З цією метою підприємством використовуються розрахункові операції з фіктивною фірмою. На основі підробленої угоди експортер перераховує на розрахунковий рахунок фіктивної фірми грошові кошти ніби для придбання товару, який повинен бути експортований. Фактично цей товар закуповується за готівкові кошти або проводиться як неврахований, оформляються бухгалтерські документи, які засвідчують сплату ПДВ фіктивній фірмі (платіжні доручення, рахунки фактури, накладні, податкові накладні і інше). Крім того, як правило, у вказаних бухгалтерських документах зазначається завищена вартість товарів з метою збільшення сум ПДВ обчисленого в ціні товару. Але фіктивна фірма вказаний податок до бюджету не перелічує. А всю суму перелічує на ЛОРО-рахунок банку-нерезидента для подальшої її конвертації по схемі перекладу в готівку. Підприємство експортер подає до податкових органів заяву на відшкодування ПДВ і отримує з бюджету грошові кошти або зменшує заборгованість по іншому податку, що направляється до державного бюджету. Для ускладнення перевірки обґрунтованості відшкодування експортер переводить кошти на рахунок фіктивної фірми не безпосередньо, а через 3-5 фірм посередників (буферів).

Схема ухилення від сплати податків шляхом контрабандного ввезення товарів. Метою використання даної схеми є ухилення від сплати митного збору, акцизного збору і податку на додану вартість.

Механізм використання схеми полягає в наступному: легальне працююче підприємство, що має зв’язки з працівниками митниць, прикордонниками або місцевими жителями прикордонних районів, закуповує за кордоном товар і контрабандою завозить на територію України без митного оформлення і сплати мита, імпортного ПДВ, акцизу.

Для легалізації походження товару використовується фіктивна фірма.На розрахунковий рахунок перераховуються кошти (по значно завищених цінах) за товар, завезений контрабандним шляхом. Фірма конвертує кошти і частину їхперелічує іноземному постачальнику товару. А іншу частину готівкою повертає посадовим особам легального підприємства, яка завезла товар. Фіктивна фірма оформляє документи на продаж цього товару легальному підприємству. Далі відбувається звичайна реалізація товару по ринкових цінах України.

Внаслідок цієї операції легальне підприємство, яке імпортувало товар :

- ухилилося від сплати митних зборів, ПДВ, акцизного збору і перенесло податкові зобов'язання на фіктивну фірму, які ніколи не будуть сплачені нею до бюджету;

- збільшило податковий кредит з ПДВ;

- мінімізувало податок на прибуток.

Одними з ознак застосування цієї схеми є:

- реалізація імпортних товарів на внутрішньому ринку України по низьких цінах;

- реалізація імпортних товарів, не сертифікованих в Україні;

- реалізація імпортних товарів шляхом здійснення виносноїторгівлі (через лотки);

- відсутність відповідних акцизних марок на лікеро-горілчанійі тютюновій продукції, відсутність сертифіката якості на цих виробах.

Схема ухилення від сплати акцизного збору і ПДВ за допомогою фальсифікованих ввізних митних документів. Механізм використання схеми полягає в наступному: інофірма реалізовує товар по світових цінах посереднику, з яким реальне українське підприємство уклало договір на його придбання. Посередник фальсифікує провізні документи, в яких в 2-3 рази занижує ціну товару.

Українське підприємство при розмитненні товару сплачує занижені податки і збори, після чого проводить реалізацію по звичайних цінах. При цьому можлива також додаткова фальсифікація марки товару. Наприклад, в документах бензин АИ-95 відбивається як А-76, ставка акцизного збору на який значно нижча.

Внаслідок такої операції українське підприємство отримує надприбуток за рахунок зменшення сплати податків (насамперед, ПДВ). Потім цей прибуток мінімізується шляхом здійснення витрат на неіснуючі накладні витрати по маркетингових, транспортних і інших послугах з використанням знову таки фіктивних фірм.

Ознаками застосування таких схем ухилення від оподаткування є :

- ціна товару, вказана у вантажних митних деклараціях, значнонижче за рівень світових цін на цей же товар;

- заниження прибутку за рахунок накладних витрат на виконані роботи (маркетинг, рекламні послуги і т. д.).

Схеми ухилення від сплати податкового боргу шляхом переуступки права вимоги боргу, застосування вексельних розрахунків і використання позикових рахунків комерційних банків. Метою проведення операцій підприємствами - виробниками продукції по переуступці боргу, застосування вексельних розрахунків і використання позикових рахунків комерційних банків є ухилення від сплати податків, інших обов'язкових платежів за поточний звітний період і заборгованості по платежах за попередні періоди. Платники відображають в податкових деклараціях нараховані до сплати суми, але кошти до бюджету не перераховують, створюючи заборгованість перед бюджетом (недоплату).

У більшості випадків вони використовують широкий спектр схем, який дозволяє, використовуючи недосконалість нормативно-правових актів, не сплачувати значні суми податків до бюджету і нагромаджувати величезні суми податкової заборгованості.

Ознаками застосування такихсхем ухилення від сплати заборгованості по податках і платежах є :

- відсутність або незначні обороти грошових коштів по основному рахунку при великих оборотах грошових коштів по валютних рахунках та значних об'ємах господарських операцій по продажу продукції;

- широке застосування векселів;

- застосування схеми переуступки прававимоги боргу;

- велика кількість короткострокових кредитів.

Вексельні розрахунки. Вказана схема базується на протиріччях податкового і громадського правового законодавства. При цьому підприємство-боржник по сплаті податків до бюджету розраховується з фірмами постачальниками сировини, палива за допомогою векселів. Потім укладає договір з банком про оплату векселів цього підприємства, які будуть пред’являтися банку (банк в цьому випадку за договором з підприємством виступає авалістом по векселях і гарантує оплату). Пізніше фірма-постачальник звертається в банк з вимогою про сплату вексельної суми. Через відсутність коштів у підприємства- векселедавця банк-аваліст сплачує вказані у векселях суми.

Після цього за дорученням підприємства отримані валютні кошти повністю продаються на українській міжбанківській валютній біржі. Еквівалент у національній валюті на розрахунковий рахунок підприємства - боржника не зараховується, а використовується на погашення зустрічних однорідних вимог: шляхом оформлення заяви про залік зустрічних однорідних вимог - банку до підприємства, в рамках авалірування векселя і підприємства до банку, в рамках доручення на продаж валютної виручки.

Дана схема дозволяє здійснювати розрахунки з постачальниками сировини, не зараховуючи грошові кошти на основний рахунок, не сплачувати поточні зобов'язання по податках до бюджету і при цьому нагромаджувати величезні суми податкової заборгованості.

Види відповідальності платників податків. Наступне питання пов’язане з відповідальністю платників податків за порушення податкового законодавства. Слід звернути увагу, що існує три види відповідальності: фінансова, адміністративна і кримінальна.

Фінансова відповідальність передбачає сплату підприємства­ми та фізичними особами - суб’єктами підприємницької діяльно­сті штрафів за порушення податкового законодавства. Необхідно указати їх розміри.

При вивченні питання про фінансову відповідальність плат­ників податків слід також звернути увагу на порядок стягнення фінансових санкцій.

Рішення про застосування та стягнення фінансових санкцій за наслідками розгляду матеріалів перевірки приймає начальник податкової інспекції або його заступник. Пер­ший примірник рішення та податкове повідомлення на відповідну суму боргу надсилається керівнику перевіреного підприємства чи громадянину для внесення відповідних сум до бюджету та державних цільових фондів. Другий - передається через керівника структурного підрозділу, працівник якого здійснював перевірку, начальнику управління (відділу) обліку та звітності для внесення відповідних записів у картки особових рахунків. Підприємство має сплатити донараховану за результатами пере­вірки суму податків та фінансових санкцій у 10-денний термін з дня вручення рішення і податкового повідомлення

Дії службових осіб податкових органів можуть бути оскаржені у порядку, встановленому Законом № 2181 (ст.5). Подання скарги із дотриманням строків зупиняє стягнення податкового боргу та застосування фінансових санкцій до повного вирішення питання.

Адміністративна відповідальність передбачає стягнення адміністративних штрафів з керівників, посадових осіб підприємств, установ та ор­ганізацій, а також з громадян. Види порушень і розміри стягнень указані в Законі “Про державну податкову службу в Україні”.

При вивченні кримінальної відповідальності за податкові порушення слід керуватися Кримінальним кодексом України, статтею 212 , яка включає чотири частини наступного змісту:

1. Умисне ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчи­нене службовою особою підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності або особою, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи та зобов’язана їх сплачувати, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах, — карається штрафом від трьохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів дохо­дів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

2. Ті самі діяння, вчинені за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у великих розмірах,— караються штрафом від п’ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п’яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені особою, раніше судимою за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів, або якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів в особливо великих розмірах,— караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.

4. Особа, яка вперше вчинила діяння, передбачені частиною першою та другою цієї статті, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона до притягнення до кримінальної відповідальності сплатила податки, збори (обов’язкові платежі), а також відшкодувала шкоду, завдану державі їх несвоєчасною сплатою (фінансові санкції, пеня).

Кримінальним Кодексом визначено кількісне значення порога відповідальності у кожному із зазначених випадків. Під значним розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів і інших обов’язкових платежів, які в тисячу і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Під великим розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів і інших обов’язкових платежів, які в три тисячі і більше перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мін