Класифікація електроустановок і приміщень

Електроустановками називаються установки, у яких виробляється, перетворюється, розподіляється і споживається електроенергія. У різних електроустановках існує різна небезпека ураження людей електричним струмом, тому що параметри електроенергії, умови експлуатації електроустаткування і характер середовища приміщень, у яких воно встановлено, дуже різноманітні. Згідно з матеріалом що надається при вивченні дисципліни “Електротехніка та пожежна профілактика електроустановок”, комплекс захисних мір повинен відповідати виду електроустановки й умовам застосування електроустаткування, і забезпечувати достатню безпеку.

Небезпека ураження, а також можлива її вага залежать від величини номінальної напруги. Відповідно до Правил улаштування електроустановок (ПУЕ-87) електроустановки з погляду безпеки розподіляються на:

- електроустановки напругою вище 1000 В з глухозаземленою нейтраллю (з великими струмами замикання на землю );

- електроустановки напругою вище 1000 В з ізольованою нейтраллю;

- електроустановки напругою до 1000 В з глухозаземленою нейтраллю;

- електроустановки напругою до 1000 В з ізольованою нейтраллю.

При експлуатації на безпеку електроустановок істотно впливають вологість і температура повітря в приміщенні, від яких залежить стан ізоляції електроустаткування, а також електричний опір тіла людини.

Підвищена вологість знижує величину опору ізоляції. Крім того, відзначене збільшення ємності гнучких кабелів з гумовою ізоляцією при підвищенні вологості повітря, що можна пояснити збільшенням діелектричної проникності при зволоженні ізоляції.

Сухиминазиваються такі приміщення, у яких відносна вологість повітря не перевищує 60 %. Вологими називаються приміщення, у яких відносна вологість повітря більше 60 %, але не перевищує 75 % . У таких приміщеннях можливо короткочасне виділення пари і вологи, що конденсується, у невеликих кількостях. Сирими називаються такі приміщення, у яких відносна вологість повітря тривалий час перевищує 75 %, але не досягає 100 %. Приміщення, в яких відносна вологість повітря близька до 100 % (стіни, підлога, стеля і предмети, що знаходяться в приміщенні, покриті вологою), називаються особливо сирими.

Підвищена температура в приміщенні прискорює старіння ізоляції, що приводить до зниження її електричного опору і навіть до руйнування. За підвищеної температури повітря знижується опір тіла людини через піт і зволоження шкіри. З цих причин підвищена температура повітря збільшує небезпеку експлуатації електроустаткування. Приміщення, в яких температура повітря тривалий час перевищує +30⁰С, називаютьсяжаркими.

Струмопровідна підлога в приміщенні (металева, земляна, залізобетонна, цегельна, ксилолітова і т.п.) різко зменшує опір електричного ланцюга людини. Особливо небезпечний одночасний дотик до корпусів технологічного устаткування (металевих конструкцій будівель і споруджень), які мають зв'язок із землею, і до частин електроустаткування, які нормально чи випадково знаходяться під напругою.

Наявність у приміщенні провідного пилу й осідання його на струмопровідних частинах приводить до зниження опору ізоляції їх щодо землі і між фазами, у результаті чого утворюються витоки струму і замикання на землю.

Приміщення, у яких виділяється технологічний пил у таких кількостях, що він може проникати під кожухи й осідати на проводах, називаються курними приміщеннями. Курні приміщення підрозділяються на приміщення з провідним пилом і з непровідним.

Гази, пари при відкладенні на проводах руйнують ізоляцію, знижують її опір, а також збільшують небезпеку ураження струмом. Приміщення, у повітрі яких містяться гази чи пари та утворюються відкладення, що руйнують ізоляцію чи струмопровідні частини устаткування, називаються приміщеннями з хімічно активним середовищем. Це всі приміщення з ознаками підвищеної небезпеки.

Ознаки особливої небезпеки: наявність особливої вогкості (відносна вологість повітря наближається до 100 %), хімічно активного середовища. За цими ознаками приміщення розділяються на:

- приміщення без підвищеної небезпеки, у яких відсутні умови, що створюють підвищену небезпеку й особливу небезпеку;

- приміщення з підвищеною небезпекою, що характеризуються наявністю в них однієї з наступних умов, що створюють підвищену небезпеку: вогкості провідного пилу, струмопровідних підлог, високої температури, можливості одночасного дотику людини до металоконструкцій будівель, технологічних апаратів, механізмів та інших заземлених частин, з одного боку, і до металевих корпусів устаткування – з іншого;

- особливо небезпечні приміщення, що характеризуються наявністю однієї з ознак особливої небезпеки чи одночасною наявністю двох і більше ознак підвищеної небезпеки.

Відкриті чи зовнішні електроустановки, що експлуатуються на відкритому повітрі, варто прирівнювати до електроустановок, що експлуатуються в особливо небезпечних приміщеннях, тому що, в залежності від погоди, можлива наявність факторів особливої небезпеки.

У залежності від виду електроустановки, номінальної напруги, режиму нейтралі, умов середовища приміщення і доступності електроустаткування, необхідно застосовувати комплекс захисних мір, які забезпечуватимуть достатню безпеку, що дуже рідко може бути досягнуто єдиною мірою.