Суміщена дія шкідливих факторів на стан здоров’я людини

Людина в різних умовах середовища мешкання піддається, як правило, багатофакторному впливу, ефект якого може виявитися більш значним, ніж за ізольованої дії того чи іншого фактора.

Вплив температури. Установлено, що токсичність отруйних речовин у визначеному температурному діапазоні є найменшою, підсилюючись як при підвищенні, так і при зниженні температури повітря. Головною причиною цього явища є зміна функціонального стану організму: порушення терморегуляції, утрата води при посиленому потовиділенні, зміни в обміні речовин і прискорення біохімічних процесів. Прискорення подиху і посилення кровообігу приводять до збільшення надходження отрути в організм через органи подиху. Розширення судин шкіри і слизових підвищує швидкість усмоктування шкідливих речовин через шкіру і дихальні шляхи. Посилення токсичної дії за підвищених температур повітря відзначено для летучих отруйних речовин: парів бензину, ртуті, окислів азоту тощо. Низькі температури підвищують токсичність бензолу, сірковуглецю тощо.

Підвищена вологість повітря збільшує небезпеку отруєнь, особливо дратівними газами. Причиною цього є посилення процесів розчинення отруйних речовин з утворенням слабких розчинів кислот і лугів, що значно підсилює їхню дратівну дію і підвищує затримку отруйних речовин на поверхні слизових оболонок.

Зміна барометричного тиску також впливає на токсичний ефект. За підвищеного тиску посилення токсичного ефекту відбувається внаслідок двох причин: по-перше, найбільшого надходження отруйних речовин через зростання парціального тиску газів і парів в атмосферному повітрі і прискорений перехід їх у кров; по-друге, за рахунок зміни функцій подиху, кровообігу, ЦНС і аналізаторів. Зниження барометричного тиску підсилює вплив таких отруйних речовин, як бензол, алкоголь, окисли азоту, але послабляє токсичну дію озону.

Пилогазові композиції частіше зустрічаються в безлічі сполучень несприятливих факторів у навколишньому середовищі. Гази осаджуються на поверхні часток пилу й утримуються усередині їхніх скупчень. Токсичність аерозолів часто залежить від газів, що містяться в них, і підкоряється наступному правилу: якщо аерозоль проникає в дихальні шляхи глибше, ніж інший компонент суміші, то відмічається посилення токсичності.

Сумісна дія несприятливих факторів.Розглядаючи сумісну дію несприятливих факторів фізичної і хімічної природи, слід зазначити, що при високих рівнях впливу спостерігаються такі ефекти, як потенціювання (посилення дії), антагонізм (ослаблення дії) і незалежний ефект. При низьких рівнях впливу частіше спостерігається адитивний (підсумковий) ефект. Відоме посилення ефекту токсичної дії свинцю і ртуті, бензолу і вібрації, карбофосу й ультрафіолетового випромінювання, шуму і марганцевоутримуючих аерозолів, оксиду вуглецю і оксиду азоту, сірчатого газу і сірчаного водню, інших вуглеводних сполук.

Шум і вібрація завжди підсилюють токсичний ефект промислових отрут. Причиною цього є зміна функціонального стану центральної нервової і серцево-судинної систем. Шум підсилює токсичність оксиду вуглецю (чадного газу), крекінг- газу тощо. Вібрація, змінюючи реактивність організму, підвищує його чутливість до інших факторів, наприклад, до кобальту, кремнієвих аерозолів, діхлоретану, чадного газу.

Ультрафіолетове випромінювання (УФВ) впливає на взаємодію газів в атмосферному повітрі і сприяє утворенню смогу. При УФВ можлива сенсибілізація організму до дії деяких шкідливих речовин, наприклад, відмічається розвиток фотодерматиту (захворювання шкіри) при забрудненні шкіри пековим пилом. Разом з тим УФВ може знижувати чутливість організму до окремих отруйних речовин, підсилюючи окисні процеси в організмі і сприяючи більш швидкому знешкодженню цих отруйних речовин. Так, наприклад, токсичність оксиду вуглецю при УФВ знижується.

Комбінований вплив іонізуючого випромінювання і хімічного фактора.Велике практичне значення має проблема комбінованого впливу іонізуючого випромінювання і хімічного фактора на навколишнє середовище. Особливо злободенні два аспекти цієї проблеми:

- перший – зменшити дію проникаючої радіації, що руйнує, за допомогою шкідливої речовини, використовуючи явище антагонізму. Наприклад, установлено, що гострий вплив отрут, що викликає в організмі гіпоксію (зниження кисню в тканинах), і одночасна й послідовна дія іонізуючої радіації супроводжується послабленням сили радіаційного ураження, тобто сприяє більшій радіаційній стійкості організму. Такі речовини називають радіопротекторами. Цей ефект відмічений при дії оксиду вуглецю, аніліну, ціанідів тощо. Захисна дія гіпоксії і деяких речовин найбільш виражена при впливі гама-, рентгенівського і нейтронного випромінювання, а також при опроміненні важкими ядрами;

- другий аспект – посилення ефекту дії внаслідок синергізму радіаційного впливу і теплоти, радіації і кисню. До числа радіосенсибілізуючих речовин відносяться ртуть та її з'єднання, формальдегід тощо. Цей ефект використовується при лікуванні деяких видів злоякісних пухлин.

Важка фізична праця супроводжується підвищеною вентиляцією легень і посиленням швидкості кровотоку, що приводить до збільшення кількості отрути, яка поступила в організм. Крім того, інтенсивне фізичне навантаження може приводити до виснаження механізмів адаптації з наступним розвитком захворювань.