Класифікаційні ознаки ліцензій

Як було зазначено вище (див. Лекцію 1), ліцензія — це дозвіл на використання об'єкта інтелектуальної власнос­ті, що подається на підставі ліцензійного договору, який є угодою між ліцензіаром (продавцем ліцензії) та ліцензіатом (покупцем ліцензії).

Ліцензійний договір містить вступну частину із зазна­ченням сторін, що уклали договір; тлумачення використо­вуваних термінів; опис предмета договору (винахід, корисна модель, промисловий зразок, товарний знак, ноу-хау); намі­ри та відповідальності сторін; надані права, зона їх поши­рення та обмеження; процес передавання предмета договору; обставини та гарантії; вид, суму та валюту платежів; обмін удосконаленнями предмета договору під час дії договору; методи вирішення спорів і захисту від претензій третіх осіб; умови надання ліцензіатам права на використання об'єкта інтелектуальної власності третім особам за згодою ліцензіара та на умовах, обумовлених переважно в основ­ному ліцензійному договорі між ліцензіаром і ліцензіатом (так звана субліцензія); наслідки виконання договору; форс-мажорні обставини; процедуру набрання чинності договору, термін його дії й умови розірвання договору сторонами; наслідки закінчення терміну дії договору; форми сплати податків; мову договору; автентичність текстів і юридичні адреси сторін, які уклали договір.

Торгівля ліцензіями з кожним роком розвивається все активніше. Обіг ліцензійної торгівлі зростає у 2-3 рази швидше за обіг зовнішньої торгівлі, а ліцензійні операції приносять до 10% усіх прибутків світової торгівлі.

Ліцензії заведено розрізняти (рис. 7.1) залежно від низки ознак.

Рис. 7.1. Класифікація ліцензій

Як видно з рис. 7.1, за своєю юридичною формою ліцен­зії можуть бути патентними та безпатентними.

Патентна ліцензія— це ліцензія на використання об'єкта інтелектуальної власності, захищеного охоронним документом (залежно від типу патентні ліцензії поділяють на ліцензії на винаходи, промислові зразки, знаки для товарів і послуг тощо).

Безпатентна ліцензія— це ліцензія на використання науково-технічних рішень, що не мають правової охорони (непатентоспроможні рішення або рішення, термін право­вої охорони яких закінчився, ноу-хау тощо).

Невиняткова ліцензія— це право ліцензіата на узгоджених умовах і території протягом обумовленого строку використовувати предмет ліцензії. За ліцензіаром зберігається право використовувати предмет ліцензії, а також надавати ліцензії іншим особам.

Виняткова ліцензія— це право ліцензіата на узгодже­них умовах і території протягом обумовленого строку вико­ристовувати предмет ліцензії на монопольних засадах. Ліцензіар при цьому не має права використовувати предмет ліцензії на відповідній території, а також надавати ліцензії іншим особам.

Повна ліцензія— це надання ліцензіату всіх прав на використання об'єкта інтелектуальної власності без обме­ження території на весь строк його дії. Але, на відміну від передавання прав власності, якщо надають повну ліцензію, власник об'єкта залишається тим самим.

Перехресні ліцензії(крос-ліцензії) — це ліцензії, отри­мані в результаті обміну між ліцензіаром та ліцензіатом, у випадках, якщо власники різних патентів не можуть здійснювати виробничу або комерційну діяльність, не по­рушуючи прав один одного.

» Супровідна ліцензія — це ліцензія, яка передбачає передавання прав на використання об'єктів інтелектуаль­ної власності у складі інших комерційних угод, наприклад, на поставку комплектного обладнання, інжиніринг, надання технічної допомоги тощо. У цих випадках предмети ліцен­зії відіграють допоміжну, супровідну роль, їх передають у рамках ліцензійних договорів, що є доповненнями до основ­них угод, або у вигляді розділів контактів за цими угодами.