Ліцензійні платежі

Ціна (вартість) ліцензії залежить від значної кількості чинників, але зазвичай становить третину від розміру очі­куваного прибутку ліцензіата.

Основними видами ліцензійних платежів є:

- паушальні;

- роялті.

Паушальний платіж— це одноразовий внесок за прид­бання ліцензії, який найчастіше сплачують у початковий період дії ліцензійного договору.

Роялті— це періодичні відрахування ліцензії на ко­ристь ліцензіара, здійснювані протягом усього терміну дії ліцензії; їх найчастіше встановлюють або у формі визначе­них відрахувань, або залежно від вартості виробленої за ліцензією продукції (розмір роялті зазвичай становить 15-20% прибутку, одержаного ліцензіатом завдяки викорис­танню предмета ліцензії).

Вибір форми платежу залежить від конкретних умов. Так, наприклад, паушальні платежі часто встановлюють тоді, коли ліцензіар не впевнений, що предмет ліцензії ефективно використовуватиметься ліцензіатом. Платежі можуть пов'я­зуватися з такими чинниками, як кількість виготовлених товарів, обсяг оптових або роздрібного продажу. Трапля­ються ліцензійні платежі у вигляді частини від загального продажу ліцензіара, якщо такий спосіб підрахунку став зруч­ним для сторін. Але практично ніколи не буває ув'язування ліцензійних платежів із прибутками ліцензіата. По-перше, прибуток є важливою комерційною таємницею, до якої сто­ронніх не допускають. По-друге, можуть складатися ситуа­ції, коли прибуток спеціально не створюється (наприклад, з метою уникнення податків).

Досить поширені так звані ковзаючи роялті. За цією схе­мою ліцензіар і ліцензіат беруть на себе ризик упровадження товару на ринок. Це означає, що протягом початкового періоду освоєння ринком відповідного товару ліцензіар не одержує роялті. Ліцензіат теж не має зиску від реалізації товару на ринку, оскільки кошти вкладаються в освоєння виробництва ліцензованого продукту та його маркетингу. Після того як товар ринком сприйнятий, ліцензіар і ліцен­зіат мають з цього зиск.

Якщо на ринку з'являється унікальний продукт підви­щеного попиту (а це майже визначальна риса запатенто­ваного виробу), то на нього спочатку встановлюється моно­польна висока ціна. Після задоволення потреб багатшої час­тини споживачів, настає черга продажу товару для інших верств населення за нижчими цінами. Зниження відносних надходжень ліцензіара (у прив'язці до одиниці виробу) компенсується зростання загальних надходжень з ураху­ванням розширення продажів.

Прийнято вважати, що за надання виняткових ліцензій ліцензіари одержують більші суми ліцензійних платежів, ніж за надання невиняткових ліцензій.

Придбання невиняткової ліцензії зазвичай розгляда­ються як запорука того, що ліцензіар не висуватиме до ліцен­зіата претензій щодо порушення ним виняткових прав ліцензіара під час використання його винаходу чи промисло­вого зразка. Але для цього необхідно, аби його використання не спричинювало відхилення договору. Якщо використання ліцензіатом запатентованого винаходу виходить за межі укладеного договору, то він вважається порушником і має нести відповідальність.

У Європейському Співтоваристві вважається законною фіксація мінімальних роялті, мінімальної кількості ліцензо­ваного продукту та мінімальної кількості операцій під час використання запатентованого винаходу.

Існує таке поняття, як продаж ліцензії з «навантажен­ням», тобто з певною добавкою до ліцензії.

Продаж ліцензії «з навантаженням» у Європейському Співтоваристві може вважатися порушенням антимонополь­ного законодавства, якщо:

- ліцензіар має ринкову владу щодо продукту, проданого з «навантаженням»;

- продаж шкодить конкуренції на відповідному ринку;

- переваги від ефективності не перевищують антиконкурентних наслідків.

У Європейському Співтоваристві, як і в СІЛА, «наванта­ження» до ліцензії забороняється. Але в СІЛА не карається відмова в наданні ліцензії, якщо потенційному ліцензіатові не була надана ліцензія, оскільки він не бажав купувати її з «навантаженням».

У деяких випадках «навантаження» до ліцензії вважа­ється цілком прийнятим, якщо відповідні продукти та послуги необхідні для технічного задовільного викорис­тання запатентованого винаходу.

Сплата платежів за патентними ліцензійними угодами припиняється, коли патент втрачає чинність і його об'єкт стає суспільним, а не приватним надбанням. Якщо ліцен­зійна угода, окрім надання права на використання запатен­тованого винаходу, містить ще й секрети виробництва, то окремі роялті можуть сплачуватися й тоді, коли закінчу­ється строк чинності патенту чи він визнається недійсним. Плата за видачу ліцензії підприємницької діяльності справляється у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо органом ліцензування є цент­ральний орган виконавчої влади, або 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо органом ліцензування є місцевий орган виконавчої влади.

Особливі розміри плати за видачу ліцензії встановлю­ються на провадження окремих видів господарської діяль­ності (в неоподатковуваних мінімумах доходів громадян):

1) у сфері зв'язку (в межах території Автономної Рес­публіки Крим, однієї області м. Києва та м. Севасто­поля):

- надання послуг радіозв'язку (з використанням радіочастот) – 200;

- надання послуг телефонного зв'язку (крім відо­мих об'єктів): міжнародного – 529 000 (вида­ється лише на діяльність на території України), міжміського та стільникового – 20 000, місце­вого – від - 20 до 200;

- технічне обслуговування мереж теле- та радіомов­лення в межах промислової експлуатації – 60;

2) у сфері, пов'язаній із алкогольними напоями:

- виробництво етилового, коньячного та плодового спиртів та алкогольних напоїв — 1500;

- виробництво етилового, коньячного та плодового спиртів, алкогольних напоїв підприємствами пер­винного виробництва, які виготовляють вино­градні та плодово-ягідні виноматеріали і спирт - сирець з їх відходів, із середньорічними обсягами переробки сировини до 1 тис. тонн — 360;

- оптова торгівля етиловим, коньячним і плодовим спиртами — 15 000;

- оптова та роздрібна торгівля алкогольними на­поями — 300;

3) у сфері, пов'язаній із тютюновими виробами:

- виробництво — 900;

- оптова торгівля — 300;

- роздрібна торгівля — 150.

Плата також стягується (в неоподатковувальних міні­мумах доходів громадян):

- за видачу однієї копії ліцензії (що потрібні для кожної філії, кожного відокремленого підрозділу ліцензіата) — 1;

- за переоформлення ліцензії (у разі зміни найменування юридичної особи або прізвища, ім'я, по батькові фізичної особи — суб'єкта підприємницької діяльності; зміни місцезнаходження юридичної особи або місця прожи­вання фізичної особи — суб'єкта підприємницької діяльності; змін, пов'язаних із упровадженням ліцензіатом певного виду господарської діяльності) — 5;

- за видачу дубліката ліцензії (у разі її втрати або по­шкодження) — 5.

Запитання для самостійного контролю

1. Що таке ліцензія?

2. Назвіть класифікаційні ознаки ліцензій?

3. Що таке виняткова та невиняткова ліцензії?

4. Що таке повна ліцензія?

5. У чому суть ліцензування патентів?

6. Які основні нормативні положення ліцензійної діяль­ності діють в Україні?

7. Що таке ліцензування товарних знаків?

8. Що таке гудвіл?

9. Що таке франчиза?

10. Що є основою сучасних франчизних угод?

11. Назвіть переваги та недоліки франчизи?

12. Які основні права франчизіара?

13. Які основні права франчизіата?

14. Які ліцензійні обмеження вважаються законними в Європейському Співтоваристві?

15. Що таке ліцензування сертифікаційної марки?

16. Що таке ліцензування копірайтних творів?

17. Що розуміють за кордоном під переданням володіння копірайтом?

18. Що таке ноу-хау та шоу-хау?

19. Що таке ліцензування секретів виробництва?

20. У яких формах передається секрет виробництва?

21. Що таке ліцензування підприємницької діяльності?

22. Хто встановлює ліцензійні умови для підприємницької діяльності?

23. Які види господарської діяльності потребують отримання ліцензії?

24. Який термін дії ліцензії?

25. Що є підставою для відмови ліцензії?

26. Назвіть основні види ліцензійних платежів.

27. Що таке паушальний платіж?

28. Що таке роялті?

29. Яка ціна за видачу ліцензії підприємницької діяльності?

30. За що встановлюються особливі розміри плати для видачі ліцензії?