Принципи формування формули винаходу

Оскільки формула винаходу є одним із найважливіших його елементів, нижче наведені основні системи будови патентної формули. Нині існує три системи будови патент­ної формули: європейська, американська й англійська. їх відмінність полягає як у будові формули загалом, так і в структурі її окремих пунктів.

Європейська система будови патентної формулиє найпо­ширенішою. Вона застосовується в більшості європейських країн, у міжнародній заявці та заявці на європейський патент, а також в Японії. Вона основана на німецькій системі, розроб­леній відомим патентознавцем Гартінгом у 80-х роках XIX ст. Гартінг вважав, що всі ознаки, які характеризує винахід, можна поділити на відомі до створення винаходу й нові, запропоновані винахідником. Крім цього, він запропону­вав характеризувати винахід обмеженою кількістю ознак, необхідних і достатніх для здійснення винаходу, що вино­ситься в окреме формулювання. Це давало можливість сфор­мувати межі дії патентів, що до того ж виключало невизна­ченість у процесі встановлення прав патентоутримувача. Формула, побудована за європейською системою, складається з двох частин — обмежувальної та відмінної — розділених між собою словосполученням на зразок «відрізняються тим, що...». В обмежувальній частині наводяться суттєві ознаки винаходу, що збігаються з ознаками найближчого аналога, відомого з рівня техніки (прототипу), у відмінній — суттєві ознаки, котрі відрізняють винахід від прототипу.

Основною особливістю європейської системи є те, що у формулі виділяються відмінні ознаки винаходу. Тому євро­пейську патентну формулу називають формулою з виді­леною новизною. Завдяки такій структурі формула, окрім правового навантаження, пов'язаного з визначенням обсягу прав патентоутримувача, має також інформаційне наванта­ження, показуючи внесок охарактеризованого в ній вина­ходу в досягнення техніки.

Однак, у більшості європейських країн формула може бути складена без розділення на обмежувальну та відмінну частини, якщо вона характеризує:

- індивідуальну хімічну сполуку;

- штам мікроорганізму, культури клітин рослин і тварин;

- застосування вже відомого пристрою, способу, речо­вини, штаму за новим призначенням;

- винахід, який не має аналогів.

Формула винаходу складається, як це було вже зазна­чено (див. параграф 3.3), або у вигляді одного пункту (одноланкова формула), або у вигляді двох і більше пунктів (багатоланкова). Одноланкова формула застосовується для характеристики одного винаходу за сукупністю суттєвих ознак, що не мають розриву або уточнення щодо поодиноких випадків його виконання чи використання. Багатоланкова формула винаходу застосовується для характеристики одного винаходу з розвитком або уточненням сукупності його суттє­вих ознак щодо поодиноких випадків виконання чи викорис­тання винаходу або для характеристики групи винаходів.

Іще одна особливість європейської системи полягає в будові багатоланкової формули, її структурі. У такій фор­мулі розрізняють незалежні пункти, що мають самостійне правове значення, і залежні, які не мають такого значення. Багатоланкова формула, що характеризує один винахід, має один незалежний пункт і наступні за ним залежні. Залеж­ний пункт формули характеризує різні конкретні форми вико­нання об'єкта винаходу та містить ознаки, які розвивають та уточнюють ознаки незалежного пункту. Багатоланкова формула, що характеризує групу винаходів, містить кілька незалежних пунктів (за кількістю винаходів у групі), а також підпорядковані їм залежні пункти.

Самостійне правове значення має лише незалежний пункт. Використання ознак винаходу, розкритих у залеж­них пунктах, не порушують патенту, якщо не замінюються ознаки, викладені в незалежному пункті.

Американська система побудови патентної формулисуттєво відрізняється від європейської за принципами будови як окремого пункту, так і формули в цілому.

Так, у пунктах американської формули винаходу не ви­діляють ознаки, які відрізняють винахід від прототипу, тобто ця формула не виділяє новизни. Ознаки винаходу перераховуються у визначеній логічній послідовності. Така формула не дає уявлення про те, чим саме відрізняється описаний у ній винахід від попередників, завдяки чому її інформативність зменшується. Проте скласти таку формулу значно простіше, оскільки немає необхідності виділяти від­мінні ознаки винаходу, а можна лише перерахувати всі ознаки, що характеризують винахід.

Крім цього, в американській формулі винаходу немає поділу пунктів формули на залежні та незалежні. Формула на один винахід може мати декілька пунктів, що різняться між собою за обсягом охорони. Перший пункт — найдокладніший. Використання третьою особою ознак, наведених у будь-якому пункті американської патентної формули, є порушенням виключних прав патентоутримувача. Водно­час визнання недійсним будь-якого пункту, в тому числі першого, не є ознакою недійсності решти пунктів.

Нині в американській формулі з'явилися залежні пункти, характерні для європейської системи будови формули. Сучасна американська формула характеризується тим, що намаганням в одному винаході мати кілька пунктів, викладених у неза­лежній формулі, кожний з яких може містити безпосередньо наступні за ним залежні пункти. Тому американська патентна формула має багато пунктів, з яких перший викладається в найширшій редакції, а інші незалежні пункти — у вужчій. Отже, така формула практично є багатоланковою.

Загалом американська система побудови патентної фор­мули застосовується в США, Канаді, країнах Латинської Америки та Японії.

Англійська система будови патентної формуливина­ходу є поєднанням елементів європейської й американської систем. Так, структура будови формули в цій системі подібна до європейської, тобто перший пункт патентної формули, що характеризує один винахід, є незалежним, а решта — залежить від нього. Однак, кожний пункт формули склада­ється за американською системою: ознаки винаходу виклада­ються у певній послідовності без виділення відмінних ознак.

Англійська система будови патентної формули викорис­товується в Індії, Канаді та інших країнах. У самій Англії, зазвичай, використовується європейська система.

Запитання для самостійного контролю

1. Хто є суб'єктом права на винаходи?

2. Чим визначається співавторство у створенні патенту?

3. Кого вказують у заявці на видачу патенту?

4. Хто є патентовласником і на яких засадах?

5. За яких умов патентовласниками можуть бути іноземні громадяни?

6. Хто є правонаступником, спадкоємцем патенту?

7. Які обов'язки покладені на патентних повірених?

8. Які системи подання заявки на винахід існують у світі й у чому їх відмінність?

9. У яких випадках винахідник має право на подання заявки й отримання патенту?

10. Яке відомство в Україні видає патенти й у яких напрямах воно здійснює свою діяльність?

11. Що таке єдність винаходу?

12. З яких документів складається заявка на винахід?

13. Які документи відносяться до юридичних під час подання заявки?

14. Який зміст вкладається в заявку на видачу патенту?

15. Які вимоги висуваються до опису винаходу?

16. Як має виглядати назва винаходу?

17. Із яких розділів складається опис заявки?

18. У якій послідовності викладаються характеристики аналогів і прототипу винаходу?

19. Яка послідовність викладення технічного рішення?

20. Які дані наводять у розділі технічно-економічної ефек­тивності пристрою?

21. Що таке формула винаходу?

22. Із яких частин складається формула винаходу?

23. Що має виражати формула винаходу?

24. Коли в патенті використовуються креслення?

25. З чого складається реферат на патент?

26. У чому відмінність реферату від анотації?

27. Які системи формування формули винаходу застосову­ються в світі?

28. У чому сутність європейської системи формування фор­мули винаходу?

29. У чому відмінність американської та європейської систем і побудови формули патенту?

30. У чому сенс англійської системи побудови формули вина­ ходу?