ІІ. Методики визначення вартості науково-технічної інформації
Питання вартості такого нематеріального активу, як науково-технічна інформація, неоднозначне й суперечливе, бо визначити наукову чи технічну цінність будь-якого інтелекту практично неможливо, тому розрахунок вартості науково-технічної інформації ґрунтується на формальних показниках, а отже, є відносним.
Кожне джерело науково-технічної інформації мас свою специфіку. Для порівняння різних інформаційних джерел застосовується коефіцієнт коригування. Цей коефіцієнт пропонується визначати за формулою складних процентів, що дає змогу привести рівномірні величини оцінки розрахункової величини і встановити опосередковану залежність інформаційного джерела від його поширеності або відомості широкому загалу фахівців у даній галузі чи кількості джерел з даної тематики, врахувати наукове старіння матеріалу. Коефіцієнт коригування а обчислюється за формулою:
, (10.20)
де а — коефіцієнт коригування;
n — поширеність чи відомість, або кількість джерел з даної тематики, або кількість джерел, врахованих під час пошуку;
t - час з моменту публікації даної інформації або доведення її до відома необмеженого кола осіб.
Оскільки порівняння наукової і технологічної цінності будь-якого джерела неможливе, а оцінка його цінності може бути тільки відносна, доцільно виділити характерні спільні ознаки об'єктів інтелектуальної власності.
Формальними ознаками будь-якого джерела науково-технічної інформації є: автор або кількість авторів; тираж видання або середня кількість учасників заходу; вартість одного примірника чи вартість участі в тому чи іншому заході; обсяг публікації чи виступу; час з моменту публікації.
Крім перелічених вище ознак, важливим є розсіювання інформації в різних джерелах, або «інформаційний шум». Величина «інформаційного шуму» різних джерел науково-технічної інформації значно відрізняється. Так, для джерел, які можна кваліфікувати за приналежністю до декількох галузей знань, «інформаційний шум» більший, для більш вузькоспеціалізованих — менший. «Інформаційний шум» характеризується коефіцієнтом, який дорівнює відношенню відповідних запитові джерел до всіх відібраних за даною темою матеріалів (за певний період часу). Практика показала, що коефіцієнт «інформаційного шуму» лежить в межах 0,3 - 0,05.
На підставі вищевикладених параметрів можна встановити формальну взаємозалежність величин, що характеризують будь-яке джерело науково-технічної інформації. Вартість науково-технічної інформації можна визначити як прямо пропорційну залежність від ціни одного примірника, тиражу видання, ступеня наукового старіння і специфіки видання, та обернено пропорційну обсягові публікації. Таким чином, вартість науково-технічної інформації можна обчислити за формулою:
, (10.21)
де а — коефіцієнт коригування;
Кш — коефіцієнт «інформаційного шуму»;
Ц — ціна одного примірника або прирівняна до неї величина;
Т — тираж видання або прирівняна до нього величина;
V — обсяг публікацій або величина, яка може бути прирівняна до нього;
Кстр — коефіцієнт морального старіння.
Дата добавления: 2015-08-26; просмотров: 916;