ІІІ. Методика визначення вартості комп'ютерних програм

Критерієм для виникнення авторського права є оригінальність програми, тобто про­грама повинна бути результатом творчої діяль­ності автора. Форма вираження комп'ютерної програми (ідеї, принципи) не охороняється ав­торським правом, тому алгоритми, мови про­грамування охороні не підлягають. Автором комп’ютерної програми може бути як фізична, так і юридична особа, що створила цю програму.

Економічними та технічними складовими, що можуть виливати на вартість програми, є:

¾ ціна програми, що склалася на ринку;

¾ собівартість розробки;

¾ витрати на вдосконалення програми, копі­ювання;

¾ старіння, що визначається часом від мо­менту створення програми;

¾ кількість комплектів програми, які пере­дано стороннім юридичним чи фізичним осо­бам;

¾ ступінь кодового захисту від несанкціоно­ваного використання програми.

На підставі вище перелічених параметрів прикладних пакетів програм можна встанови­ти таку залежність вартості від згаданих па­раметрів:

, (10.22)

де В_п — вартість програми;

К — коефіцієнт, що характеризує ступінь кодового захисту програ­ми.

Для кожного пакета прикладних програм визначення такого коефіцієнта потрібно про­водити індивідуально, врахувавши захист усієї програми та її елементів, фрагментів, файлів тощо. У даному випадку:

К=1; К_с — часова залежність від моменту створення програми, що визначає ступінь старіння (коефіцієнт ста­ріння);

С — собівартість розробки приклад­ного пакета програми або її ринкова ціна;

W — витрати на удосконалення програми, копію­вання, інші додаткові витрати, пов'язані з про­грамою.