Класифікація й ідентифікація машин та обладнання

Велика різноманітність машин та обладнання, їх конструктивних, функціональних та інших характеристик створює об’єктивні труднощі для побудови науково-обґрунтованої та практично корисної класифікації. Інженерно-технічне вирішення даної проблеми ускладнюється через відмінності мети та завдання, заради яких будується певна класифікація.

Так, з науково-технічної точки зору до машин і обладнання відносяться пристрої, що перетворюють енергію, матеріали й інформацію. З економічної точки зору машинами й обладнанням вважаються всі види активної частини основних фондів_; що безпосередньо впливають на предмет праці, тобто силові та робочі машини й обладнання, транспортні засоби, виробничий і господарський інвентар, а в окремих випадках і дорогий інструмент.

Силові та робочі машини й обладнання – машини, інструменти, апарати та інші види обладнання, призначені для механічного, термічного та хімічного впливу на предмети праці з метою зміни форми, властивостей, стану або положення. До цієї групи відносять всі види технологічного обладнання, враховуючи автоматичні машини й обладнання для виробництва промислової продукції, обладнання сільськогосподарське, транспортне, будівельне, торгове, складське, обладнання систем водопостачання, теплопостачання та інші види.

Енергетичне обладнання – генератори, що виробляють теплову й електричну енергію і двигуни, які перетворюють енергію будь-якого виду в механічну.

Інформаційне обладнання – призначене для перетворення, передавання та збереження інформації: обладнання систем зв’язку, засоби вимірювання та управління, засоби обчислювальної техніки, засоби візуального й акустичного відображення інформації, засоби збереження інформації тощо.

Транспортні засоби – пристрої, призначені для переміщення людей і вантажів (залізничний, водяний, повітряний, автомобільний та інший транспорт).

Виробничий і господарський інвентар – предмети технічного призначення , що приймають участь у виробничому процесі, але не належать ні до машин, ні до обладнання. До них відносять ємності для збереження рідин, пристрої і тару для сипучих, штучних і тарно-штучних матеріалів, пристрої і меблі, предмети офісного та господарського призначення, тощо.

Крім того, існують такі машини й обладнання, що самі по собі можуть розглядатися як елементи рухового майна, однак, через спосіб установки вони постійно прикріплені до нерухомості або можуть функціонувати за умов постійного прикріплення до неї. Такі об’єкти називаються постійними пристосуваннями. До числа постійних пристосувань відносять настінні або стельові освітлювальні прилади, стелажі, системи кондиціонування повітря, ліфти, тощо, видалення яких може завдати шкоди об’єкту нерухомості.

У зв'язку з різноманіттям видів, марок, моделей, класів машин і обладнання важливою проблемою є їх класифікація, яка в процесі оцінки їх вартості здійснюється за різними ознаками:видом основних фондів, правом власності, способом придбання, тощо (табл.. 9.1)

Таблиця 9.1

Класифікація машин та обладнання в оціночній практиці

Продовження табл. 9.1

У кожній групі окремо виділяються підгрупи, які при подальшій деталізації розбиваються на класи. Така класифікація актуальна в процесі індексної переоцінки основних фондів.

Важливе значення при проведенні оціночних робіт має ідентифікація об’єкта оцінки, тобто встановлення відповідності документації на об’єкт його реальному стану. У процесі ідентифікації складається чи уточнюється інвентарний список оціночних одиниць обладнання з їх фактичною наявністю, перевіряється та доводиться до відповідності з їх реальним станом основна вихідна інформація про об’єкт оцінки. Вона створює основу опису (лістингу) обладнання ,що підлягає оцінці.

Розгорнута структурна характеристика документа може мати наступний вигляд:

- найменування та модель машини чи обладнання;

- призначення та опис виконуємих функцій;

- габаритні розміри;

- основні технічні характеристики, що дають змогу визначити споживчі характеристики машини чи обладнання;

- характеристика системи управління;

- перелік додаткового приладдя, що ним стандартно комплектується;

- рік виготовлення, дата введення в експлуатацію, нормативний строк служби;

- відомості про ремонт і технічне обслуговування, заміну окремих вузлів та агрегатів;

- поточна ціна та вартість заміщення аналогічною технікою;

- назва та реквізити фірми-виробника;

- інша інформація щодо об’єкта оцінки;

- відомості щодо додаткового приладдя, що не включається у стандартну комплектацію.

У процесі збору, перевірки та визначення техніко-економічних характеристик проводиться зовнішній огляд машин та обладнання, що дає змогу визначити загальний фізичний стан об’єкта, умови для організації робочого місця, експлуатаційну готовність, надійність і безпечність роботи, його екстенсивне та інтенсивне завантаження, а також реальну продуктивність.

Якість ідентифікації і технічної експертизи машин та обладнання, що оцінюється, багато в чому залежить від повноти та об’єктивності необхідної інформації. Внутрішніми джерелами інформації виступають інвентарні картки, технічні паспорти та описи, стандарти та технічні умови, акти прийняття-передавання, документи бухгалтерського обліку, а також додаткові відомості, які отримуються опитуванням спеціалістів і робітників підприємства. При укладанні договору на оцінку машин та обладнання вказується склад документів та строки їх надання адміністрацією підприємства для своєчасного початку оціночних робіт. Зовнішніми джерелами інформації можуть бути номенклатурні довідники, прейскуранти, каталоги, прас-листи, бюлетені товарних бірж, рекламні матеріали на ярмарках і виставках, періодична преса, бази-даних фірм-оцінювачів та інші інформаційні масиви.