Об'єкт, ціль й особливості оцінки машин і устаткування

Машини та обладнання створюють техніко-технологічну основу будь-якого підприємства, забезпечують значну частину його індустріального потенціалу.

Як об’єкт оцінки, машини та обладнання являють собою рухоме майно (власність). На відміну від об’єктів нерухомості (будинків і споруд), вони не пов’язані жорстко з землею і можуть бути пересунуті (відкріплені від нерухомості) без завдання непоправної фізичної шкоди як самим собі, так і об’єктам нерухомості.

Специфічною рисою машин та обладнання є їх різноманітність за функціональним призначенням, типами, марками, моделями, технічними характеристиками та конструкторськими рішеннями.

Тому, приступаючи до оцінки, необхідно визначити первинний об'єкт оцінки, для цього використовують інвентарний об'єкт, під яким розуміють закінчений пристрій, предмет чи комплекс предметів із усіма пристосуваннями і приладдям, що належать до нього.

Інвентарними об'єктами вважаються:

- передавальні пристрої – кожен самостійний пристрій, який не є складовим будинку чи споруди;

- силові машини та обладнання – кожна силова машина з фундаментом та всіма пристосуваннями, приладдям, приборами та обмежувальною загорожею до неї;

- робочі машини і виробниче обладнання – кожен верстат чи апарат, включаючи всі пристосування, приладдя, прибори та обмежувальну загорожу до нього, а також фундамент, на якому змонтовано даний об’єкт;

- транспортні засоби – кожен об’єкт транспортних засобів з усіма його пристосуваннями та приладдям;

- інструменти й інвентар – кожен предмет, який має самостійне значення і не є частиною будь-якого інвентарного об’єкта (машини, верстата, агрегату, тощо).

Пошук та ідентифікація інвентарних об’єктів проводиться за їх номерами, які є обов’язковими за прийняття на баланс підприємства. Крім того, на кожен інвентарний об’єкт стосовно машин і обладнання в бухгалтерії оформлюється інвентарна картка, де відображено дані первинних документів. Наприклад, інформація про прийняття чи передання засобів праці, відомості з їх технічних паспортів щодо основних характеристик об’єкта, дані про його початкову, відновну та залишкову вартість, час виготовлення та введення в експлуатацію й усе інше необхідне для його оцінки. До того ж визначається, в якому структурному розділі підприємства перебуває об’єкт та в якої матеріально відповідальної особи він стоїть на обліку.

Цілі оцінки машин і обладнання різноманітні і можуть бути пов'язані з операціями їх купівлі-продажу, дарування, спад­кування, безоплатної передачі, страхування, застави, оренди, ліквідації майнового комплексу підприємства, переоцінки і т. ін. В практиці оцінної діяльності все різноманіття цілей оцінки машин і обладнання залежно від ступеня розмежування процесу оцінки машин і обладнання й інших видів майна підприємства може бути зведене до трьох різних цільових настанов:

1. Незалежна оцінка машин і обладнання (від інших видів майна). Як об'єкт такої оцінки звичайно виступають окремі інвентарні одиниці, які не є складовою частиною технологічного процесу. Метою визначення їх ринкової вартості є купівля-продаж, надання в оренду, лізинг, заставу і т. ін. У цьому випадку має місце оцінка «розсипом», тобто роздрібна оцінка.

2. Оцінка безлічі умовно-незалежних одна від одної одиниць машин і обладнання як один з етапів оцінки (переоцінки) основних фондів. У цьому випадку має місце оцінка «потоком» або «групова оцінка».

При груповій оцінці, яка частіше за все використовується під час директивних переоцінок основних фондів, у наслідок стислих строків її проведення, виокремлюється об’єкт – типовий представник, який найкращим чином ураховує оціночні параметри машин, що включені до групи, а результати його оцінки автоматично поширюються на всі об’єкти групи.

Тобто, оцінка потоком застосовується в разі потреби оцінки комплексу обладнання, що є частиною визначеного діючого виробництва.

3. Оцінка машин і обладнання як один з етапів оцінки підприємства в цілому (при його купівлі-продажу, перерозподілі прав власності або ліквідації). За таких умов первинними об'єктами оцінки, як правило, виступають уже не окремі інвентарні одиниці, а цілі технологічні комплекси, що складаються з машин і допоміжних пристроїв з урахуванням наявних виробничо-технологічних зв'язків як між їх окремими елементами, так і з оточуючою їх інженерно-технічною інфраструктурою. Такі технологічні комплекси виділяються в єдину систему або за технологією виробництва кінцевої продукції, або за місцем їх встановлення - корпус, цех, ділянка і т. ін. У даному випадку має місце «системна оцінка» або «оцінка виробничо-технологічних систем».

Об’єкти оцінки техніко-технологічного потенціалу підприємства представлені на рис. 9.1.

Рис. 9.1. Об’єкти оцінки техніко-технологічного потенціалу підприємства.

Вибір первинного об'єкта оцінки впливає на вид вартості, яку необхідно визначити в процесі оцінки, і методи її визна­чення. Та сама інвентарна одиниця може оцінюватися і як самостійний об'єкт, і в складі деякої групи або системи. Сумарна оцінна вартість усієї сукупності таких одиниць буде при цьому різною, тому що різна їх корисність.

Оціночні роботи мають на меті розрахунок та обґрунтування ринкової вартості машин та обладнання на певну дату. В окремих випадках, коли намічені комерційні угоди з продажем, купівлею та обміном обладнання розгорнуті у часі, та його оцінка може проводитися на кілька календарних дат. Такий підхід дає змогу івраховувати зміни вартості машинної техніки в часі під впливом ринкового середовища, а також фізичного, технологічного та функціонального старіння.

Цілі оцінки чи причини, що зумовлюють необхідність проведення експертизи, як правило, регламентуються національним законодавством. У цілому вони виникають між фізичними особами та державою, у сфері правовідносин, пов’язаних з володінням, розповсюдженням і використанням технологічних засобів.

У кожному конкретному випадку, щоб отримати достовірні результати, оцінювач має знати завдання і мотиви оцінювання. Це дає змогу правильно вибрати потрібний методичний інструментарій, обґрунтувати вид вартості та практичний метод оцінки. У разі необхідності замовник може запропонувати кілька цілей оцінки (наприклад, оцінити вартість транспортних засобів з метою страхування чи як заставу для забезпечення кредиту). Як зазначається в літературі, обидві цілі не виключають одна одну, а окремі процедури обстеження та аналізу для них збігаються, але кінцеві значення вартості (у даному випадку страхової та заставної) будуть різними.

Досвід оціночних робіт уможливлює визначення найтиповіших ситуацій, тобто конкретних обставин й умов, які спричиняють необхідність проведення оцінки машин та обладнання. До них належать:

1. Продаж зайвих для виробництва машин та обладнання.

2. Оформлення застави під певну частини рухомого майна з метою отримання кредити для реалізації комерційних угод.

3. Страхування машин та обладнання як майна підприємства.

4. Передача машин та обладнання в оренду, лізинг.

5. Визначення бази оподаткування для нарахування податку на майно.

6. Визначення інвестиційної вартості машин та обладнання за обґрунтування інвестиційних проектів.

7. Оцінка вартості машин і обладнання, що імпортується, для нарахування мита, зборів і інших платежів.

8. Оцінка вартості машин та обладнання як проміжний етап за загальної оцінки потенціалу підприємства (бізнесу).

9. Передавання та оформлення як внеску до статутного фонду іншого підприємства.

10. Банкрутство підприємства і розподіл його майна в рахунок погашення боргів між кредиторами.

11. Ліквідація та утилізація об’єктів внаслідок зносу, стихійного лиха тощо.

12. Примусова конфіскація засобів праці державним органом.

13. Оцінка для цілей розподілу майна та розформування товариств, корпорацій тощо.

14. Оцінка та вартісний аналіз техніко-технологічного потенціалу окремих виробничих підрозділів, технологічних комплексів, агрегатів та інших технічних засобів для підприємства.

15. Оцінка вартості чинного машинного парку для обґрунтування проведення реструктуризації виробництва, оновлення і реконструкції технічної бази підприємства та для прийняття рішень щодо інтенсивнішого та ефективнішого використання наявного науково-технічного потенціалу, а також забезпечення його оптимального розвитку.

Крім перелічених, можуть траплятися й інші ситуації, що потребують оцінки вартості машин та обладнання. Однак у кожному конкретному випадку обґрунтованість і достовірність величини вартості цих та інших майнових об’єктів сильно залежать від правильно сформульованої мети оцінки та сфери їх наступного використання.

Як об’єкт оцінки, машини та обладнання характеризуються низкою особливостей, що відрізняють їх від інших елементів майнового потенціалу підприємства, і в першу чергу від будинків і споруд. До основних з них належать:

1. Кількість об’єктів оцінки на підприємстві може сягати десятків тисяч різних видів обладнання, що відрізняється за призначенням, експлуатаційними і конструктивними характеристиками. Серед них зустрічаються об’єкти, що важко ідентифікувати. Вони настільки тісно пов’язані з будинками та спорудами, що можуть бути віднесені як до нерухомості, так і до обладнання. Наприклад, настінні чи настільні освітлювальні прилади, стелажі, вентиляційні та опалювальні системи в будинках по своїй суті є обладнанням, але відносяться до нерухомості. Ліфт у будинку, його кабіна, привід і система управління — це обладнання, а шахта ліфта — споруда. Крім того, оцінюються не сучасні, а зняті з виробництва машини та обладнання, аналоги яких слід шукати на вторинних ринках продажу або в устарілих прейскурантах оптових цін та номенклатурних каталогах.

1. В аналізованій предметній сфері оцінки немає таких узагальнюючих техніко-економічних показників, як вартість 1 м2 площі, 1 м3 об’єму, 1 погонного метра довжини та інше, які широко використовуються при оцінці будинків і споруд, передавальних пристроїв та полегшують їх оцінку.
2. Для швидкозмінюваних поколінь машин найактуальнішою, найважчою для визначення і найбільш значимою за своїми наслідками, ніж для нерухомості, є проблема фізичного зносу, функціонального, технологічного і зовнішньоекономічного старіння засобів праці, а також пов’язаного з цим їх знецінення.
3. Оцінку вартості машин та обладнання дуже ускладнює велика частка імпортного обладнання у складі машинного парку підприємства, яке, як правило, неспівставне з вітчизняними зразками не тільки за технічним рівнем та якістю, а й за вартісними (монопольно високими) параметрами.

Зустрічаються й інші оціночні ситуації, пов’язані з наявністю чималої частки спеціального (нестандартного) обладнання, яке не має відкритого ринку, із встановленням ремонтопридатності об’єктів оцінки, що визначається не тільки технічним оснащенням підприємства, складністю технологічного ремонту, а й можливістю придбання комплектів запасних частин, які часто вже не випускаються і т.п.

Постійне збільшення кількості видів, типів, марок, типорозмірів машинобудівних виробів, зростання кількості продавців і покупців призводять до прискорення нагромадження цінової інформації. Така ситуація вимагає створення і постійної актуалізації бази даних ринкових цін на машини та обладнання, оцінка яких без використання сучасних комп’ютерних технологій малоефективна, а іноді й зовсім неможлива.