Системний підхід в управлінні.

Системний підхід виходить із того, що будь-яке явище, процес може розглядатися як система. Відповідно до цього керівники повинні розглядати організацію як сукупність взаємозалежних елементів, таких як персонал, організаційна структура, завдання, технологія, ресурси.

Значення системного підходу полягає в тому, що менеджери можуть простіше погоджувати свою конкретну роботу з роботою організації в цілому, якщо вони розуміють систему й свою роль у ній. Системний підхід допомагає встановити причини прийняття неефективних рішень, надає засоби й прийоми для поліпшення планування й контролю.

Практичне значення системного підходу полягає в тому, що жодне рішення не повинне прийматися без аналізу наслідків для інших елементів системи й системи організації в цілому. Такий підхід дозволяє запобігти ситуації, коли рішення в одній області перетворюються на проблему для іншої.

Виділяють наступні основні риси системного підходу:

1. Системний підхід - форма методологічного знання, пов'язана з дослідженням і створенням об'єктів як систем, і відноситься тільки до систем.

2. Ієрархічність пізнання, що вимагає багаторівневого вивчення предмета: вивчення самого предмета - «власний» рівень; вивчення цього ж предмета як елемента більш широкої системи - «вищий» рівень; вивчення цього предмета в співвідношенні із елементами «нижчого» рівня.

3. Системний підхід вимагає розглядати проблему не ізольовано, а в єдності зв'язків з навколишнім середовищем, осягати сутність кожного зв'язку й окремого елемента, проводити асоціації між загальними й приватними цілями.

Основні принципи системного підходу (системного аналізу) є:

1. Цілісність, що дозволяє розглядати одночасно систему як єдине ціле й у той же час як підсистему для вищестоящих рівнів.

2. Ієрархічність будови, тобто наявність безлічі (принаймні двох) елементів, розташованих на основі підпорядкування елементів нижчого рівня — елементам вищого рівня. Реалізація цього принципу добре видна на прикладі будь-якої конкретної організації. Як відомо, будь-яка організація являє собою взаємодію двох підсистем: керуючої й керованої. Одна підкоряється інший.

3. Структуризація, що дозволяє аналізувати елементи системи і їх взаємозв'язок в рамках конкретної організаційної структури. Як правило, процес функціонування системи обумовлений не стільки властивостями її окремих елементів, скільки властивостями самої структури.

4. Множинність, що дозволяє використовувати безліч кібернетичних, економічних і математичних моделей для опису окремих елементів і системи в цілому.

Однією з найбільш популярних в 80-ті роки минулого століття серед концепцій системного підходу є теорія "7-С", розроблена двома парами дослідників, що працювали з консультаційною фірмою Мак-Кінзі. Першу пару склали Томас Пітерс і Роберт Уотрман - автори книги "У пошуках ефективного управління" і другу пару - Річард Паскаль і Ентоні Атос - автори книги "Мистецтво японського управління: допомога для американських управлінців".

На рис. 3.2 наведена відома схема 7-С, або, як її жартівливо охрестили, "щасливий атом", що дозволяє наочно представити основні компоненти й проблеми організації.

Рис. 3.2. - Схема «7-С» компанії "Маккінсі".

Автори цієї концепції вважають, що ефективна організація формується на базі семи взаємозалежних складових, зміна кожної з яких вимагає відповідної зміни інших шести.

Через те, що в англійській мові назва всіх цих елементів починається на "s", ця концепція одержала назву "7-S". Відповідно до цієї концепції ключовими елементами системи є:

1. Стратегія (strategy) - плани й напрямки дії, що визначають розподіл ресурсів, що фіксують зобов'язання по здійсненню певних дій у часі для досягнення поставлених цілей.

2. Структура (structure) - внутрішня композиція організації, що відображає розподіл організації на підрозділи, ієрархічну субординацію цих підрозділів і розподіл влади між ними.

3. Системи й технології управління (systems)- процедури й рутинні процеси, що протікають в організації.

4. Штат (staff) - важливі групи кадрів, що існують в організації, охарактеризовані за віком, статтю, освітою й т.і.

5. Стиль (style) - спосіб, за допомогою якого керівники управляють організацією; сюди ж відноситься організаційна культура.

6. Кваліфікація (skills) - відмітні можливості ключових людей в організації.

7. Розділені цінності (shared values) - зміст основних напрямків діяльності, які організація доводить до своїх членів.

Відповідно до даної концепції, тільки ті організації можуть ефективно функціонувати й розвиватися, у яких менеджери можуть тримати в гармонічному стані систему, що складається з даних семи компонентів.

Таким чином, системний підхід дозволяє комплексно оцінити будь-яку виробничо-господарську діяльність і діяльність системи управління на рівні конкретних характеристик. Це допоможе аналізувати будь-яку ситуацію в межах окремо взятої системи, виявити характер проблем входу, процесу й виходу. Застосування системного підходу дозволяє щонайкраще організувати процес прийняття рішень на всіх рівнях у системі управління.

Незважаючи на всі позитивні результати, системне мислення усе ще не виконало своє найважливіше призначення. Ствердження, що воно дозволить застосовувати сучасний науковий метод до управління, усе ще не реалізовано. Це відбувається тому, що великомасштабні системи дуже складні. Нелегко усвідомити багато способів, за допомогою яких зовнішнє середовище впливає на внутрішню організацію. Взаємодія безлічі підсистем усередині підприємства не зовсім усвідомлюється. Нелегко буде сформулювати питання, які встануть перед підприємством, визначити з точністю інформацію, необхідну в майбутньому. Навіть якщо найкраще й саме логічне рішення буде знайдено, воно, можливо, буде нездійсненним. Проте, системний підхід дає можливість глибше зрозуміти, як працює підприємство.