Екологічний підхід та екологічний метод дослідження. Ландшафтний підхід.

Лекція 1.

Тема: Вступ. Уявлення про екологічний та ландшафтний підходи. Поняття геоекології.

1. Екологічний підхід та екологічний метод дослідження. Ландшафтний підхід. Поняття про ландшафтно-екологічний (геоекологічний) підхід в геоекології.

2. Модель геоекосистеми та екосистеми. Властивості геоекосистем.

3. Процес екологізації наук.

4. Історія розвитку геоекології.

5. Об’єкт, предмет, завдання геоекології.

6. Географія геоекології. Її основні наукові школи: європейська та американська.

Екологічний підхід та екологічний метод дослідження. Ландшафтний підхід.

Ернста Геккель у 1866 році ввів поняття «екологія» та визначив її як науку про взаємовідношення організму із оточуючим середовищем.

Під екологічним підходом розуміють декілька різних підходів, які відрізняються в залежності від уявлення про екологію, як науку та її предмет. Але загалом,

· До 70-х років минулого століття під екологією розуміли – науку про взаємовідношення живих організмів із оточуючим середовищем, предметом її вивчення – є екосистеми. Більшість вчених під екологічним підходом розуміє – прийняття рішень комплексу питань пов’язаних із взаємодією та взаємовпливом людини і оточуючого середовища (етнічні, правові, природоохоронні та ін.) У такій трактовці екологія замінюється терміном «раціональне природокористування та охорона природи» - це еколого-природоохоронний підхід.

· Ландшафтний підхід, займається вивченням структури, динаміки, функціонування ландшафту у рамках самого ландшафту, без особливого акценту на оточуюче середовище. Предметом вивчення – є ландшафт (природничий ландшафтний підхід).

· Ландшафтно-екологічний підхід (геоекологічний) є інтеграцією ландшафтного та екологічного підходів. Даний підхід взяв від ландшафтного підходу територіальність, поліструктурність, модель геоекосистеми, генезис, від екологічного – моноцентричність екосистеми, чітке визначення об’єкту та його середовища, функціональні зв’язки та екологічні принципи.

Оформлення геоекологічного підходу було зроблене німецьким біогеографом Карлом Тролем у статті, яка побачила світ у 1939 році. Цю статтю можна вважати етапною в розвитку ландшафтної екології, тому, що тези цієї статті були схвально сприйняті у науковому середовищі. Вона стала поштовхом до формування вихідних ідей ландшафтної екології й її оформлення як наукового напряму.

Стаття Карла Троля, в якій вперше з’явився термін “ландшафтна екологія”, мала назву “Luftbildplan und ökologische Bodenforschung” (“План аерофотокартки та екологічне дослідження ґрунтів”) й була великою – понад 50 сторінок. Досліджуючи ландшафти савани Східної Африки за допомогою аерофтозображень, Троль звернув увагу на обмеженість суто просторового підходу географів до вивчення земель та суто функціонального підходу екологів до вивчення взаємозв’язків між біоценозом, ґрунтом та іншими абіотичними компонентами ландшафту. На прикладі цих обмежень та демонстрації потенційних можливостей об’єднання двох цих підходів Троль і висунув тезу щодо необхідності інтегрованої науки – ландшафтної екології. У статті він дав наступне її визначення: ландшафтна екологія – це “дослідження цілісного комплексу взаємозв’язків між угрупованнями живих організмів (біоценозів) та їх екологічними умовами, наявних у певних одинцях ландшафту. У просторі цей взаємозв’язок відображається в певних просторових структурах чи природних територіальних одиницях різних масштабів”.

Різниця в уявленнях про ландшафт представленана рис. 1.

Рис. 1. Три уявлення про ландшафт в геоекології а) Солнцевське”, б) – “мильковське”, в) – “шмитхюзенське”.

Специфіка ландшафтно-екологічного (геоекологічного) підходу:

· Розуміння того, що реальність неможливо звести до однієї моделі (екосистема, геоекосистема);

· Розуміння поліцентричності геосистеми – центральна методологічна установка геоекологічного підходу (в центр можна поставити не тільки біологічні, але й інші компоненти, навіть цілі ландшафти);

· Акцент на функціональному аналізі геосистем, на просторовість та генезис геосистем;

· Вивчення параметрів функціонування різних типів ландшафтів ( врахування впливів середовища);

· Адаптивність компонентів ландшафту, в тому числі антропогенних;

· Акцент на центрованість системи людина – оточуюче середовище;

· Прикладні аспекти геоекологічного підходу полягають у вивченні стійкості ландшафту, нормування навантажень на ландшафт.

Специфікою геоекології є те, що вона досліджує взаємостосунки об’єктів земної поверхні та їх середовища. Усе різноманіття земних об’єктів можна звести до 3 основних: природна система, людина, техніка.

Для людини середовищем буде виступати як природний ландшафт, так і штучно створені середовища: елементи природних ландшафтів, техніки, соціальна інфраструктура.

Для ландшафта середовищем будуть просторово зовнішні до земної поверхні явища (атмосфера, Луна, Сонце, Космос) та земні об’єкти: інші ландшафти, людина, технічні та штучні системи.