Японська модель. 1. Зовнішня сфера корпоративного регулювання:

1. Зовнішня сфера корпоративного регулювання:

- база японського корпоративного законодавства майже збігається з американським законодавством;

- громадськість Японії має дещо менший вплив на корпоративний сектор, ніж у США;

- японська модель характеризується високим відсотком афілійованих банків, компаній у складі акціонерів, які мають спільну власність і управління (Керейцу – група компаній, об’єднаних спільною власністю і управлінням).

2. Вимоги щодо розкриття інформації аналогічні англо-американській моделі.

3. Внутрішня сфера корпоративного управління:

- японська модель корпоративного управління базується навколо ключового банку і фінансово-промислової мережі, чи керейцу. Ключовий банк і керейцу – два різні елементи японської моделі, які одночасно дублюють і доповнюють одне одного. Банк надає своїм корпоративним клієнтам кредити і послуги щодо випуску облігацій, акцій, ведення розрахункових і консалтингових послуг. Звичайно, ключовий банк є основним власником акцій корпорацій;

- основними є чотири учасники: ключовий банк, афілійована компанія, менеджери, уряд. Банки розвивають міцні відносини з корпораціями;

- незалежні (неафілійовані) акціонери практично не в змозі впливати на справи корпорації;

- незалежних директорів в раді директорів незначна кількість;

- загальні збори акціонерів не відіграють значну роль в управлінні;

- «Японська»модель також передбачає унітарну раду директорів. Рада директорів більша ніж у США – 50 членів. Значну роль відіграють представники афілійованих акціонерів.