Поняття філософії та світогляду.

В.Д. БРАТЕНШІ

ОСНОВИ ФІЛОСОФСЬКИХ ЗНАНЬ

Навчальний посібник

для студентів і курсантів всіх спеціальностей

освітньо-кваліфікаційного рівня „молодший спеціаліст”

КРЕМЕНЧУК − 2009

Рецензенти:

Тягній В.Г.− кандидат технічних наук, заступник начальника Кременчуцького льотного коледжу НАУ з навчальної роботи;

Шаблій О.П. − кандидат історичних наук, доцент Кременчуцького державного політехнічного університету.

Братенші В.Д.

Основи філософських знань: Навчальний посібник. – Кременчук: Авіаосвіта, 2009. - 78 с.

Навчальний посібник має на меті дати студентам цілісну уяву про основи філософії та релігієзнавства, ознайомити їх з історичними етапами розвитку філософської думки та головними віхами еволюції релігійних вірувань, сприяти формуванню у студентської молоді обґрунтованого, вільного від протиріч наукового світогляду.

Посібник призначений для студентів і курсантів всіх спеціальностей освітньо-кваліфікаційного рівня „молодший спеціаліст”.

Розділ І. Ф І Л О С О Ф І Я.

Тема 1. ФІЛОСОФІЯ, ЇЇ ПРИЗНАЧЕННЯ, ЗМІСТ І ФУНКЦІЇ

В СУСПІЛЬСТВІ.

1. Поняття філософії та світогляду.

2. Основне питання філософії.

3. Предмет матеріалістичної філософії.

4. Метод філософії, первинне уявлення про діалектику і метафізику.

Поняття філософії та світогляду.

Філософія виникла близько 3-х тисячоліть тому. В перекладі з грецької слово „філософія” означає „любов до мудрості” (philo – люблю, sophia – мудрість).

В різні часи існували найрізноманітніші філософські школи та напрямки.

Майже до середини ХІХ ст. філософія прагнула бути наукою наук, яка б вміщувала в собі всі доступні знання про світ і заміняла б собою всі науки.

Історично це було виправдано слабким розвитком конкретних знань про природу та суспільство.

Розвиток конкретних наук поклав кінець такій філософії.

Сьогодні філософія – це наука про загальні закономірності, яким підпорядковані як буття (тобто природа і суспільство), так і мислення людини, процес пізнання.

У кожного з нас є якісь уявлення, якісь більш-менш свідомі відповіді на питання про світ.

Подібні уявлення формуються на основі нашого життєвого досвіду, всього прочитаного, почутого, побаченого.

Система основних переконань, поглядів на світ і місце людини в ньому, на мету і сенс життя і засоби їх досягнення, на сутність людських відносин, на те, що є найсуттєвішим в нашому житті, і складає світогляд.

Саме по лінії світогляду відбувається перше і найглибше зіткнення філософії з дійсністю, з сучасністю.

У представників кожної історичної доби, кожного народу виробляється свій особливий світогляд, залежний від життєвих обставин, освіти, досягнень та невдач.

Звичайно він складається стихійно, несвідомо. І тому відповідні йому погляди на світ, загальне уявлення про його устрій, або картина світу, бувають суперечливими.

Природно, що людині потрібен продуманий, обґрунтований, вільний від протиріч світогляд.

Виробити його допомагає філософія.

2. Основне питання філософії.

На протязі тисячоліть численні мислителі та філософські школи по-різному дивилися на головну проблему, якою повинна займатися філософія.

Наприклад, для Ф.Бекона – це оволодіння стихійними силами природи; для А.Камю – питання про те, чи варто жити.

Але найбільш сквозною проблемою, яка пронизує все вчення, є питання, класичне формулювання якого дав Ф.Енгельс:

„Велике основне питання всієї, в особливості новітньої філософії є питання про відношення мислення до буття”.

Основне питання філософії має дві сторони:

по-перше, що є первинним – дух чи природа, матерія чи свідомість;

по-друге, як відноситься знання про світ до самого світу, тобто, чи здатна наша свідомість вірно відображати світ?

Іншими словами, чи пізнається світ?

Розглянемо першу сторону основного питання.

В залежності від того, як філософи на нього відповідали, вони розділилися на два великі табори, або напрямки: матеріалізм та ідеалізм.

Матеріалісти стверджують, що первинним і визначальним є матерія, а вторинним – свідомість.

Ідеалісти – навпаки, вважають визначальним і первинним думку, свідомість, а матерію – вторинною.

Ідеалізм як філософський напрямок розпадається на дві основні течії.

Перша з них визнає первинною деяку ідею, думку, або свідомість, яка начебто існує вічно до виникнення матерії та людини.

Ця течія називається об’єктивним ідеалізмом. Його найбільш визначні представники: Лейбніц (1646-1716), Шеллінг (1775-1854), Гегель (1770-1831).

Друга течія, що називається суб’єктивним ідеалізмом, визнає лише існування індивідуальної людської свідомості, тобто свідомості даного суб’єкта.

Весь останній матеріальний світ оголошується просто неіснуючим, таким, що здається (уявним). [Дж. Берклі (1685-1753), Д.Юм (1711-1776)].

В історії філософії зустрічалися також мислителі, які намагалися зайняти проміжну, компромісну позицію.

Вони визнавали начебто паралельність, незалежність і рівнозначність двох світових початків: матерії та свідомості.

Таких мислителів називають дуалістами (від лат. dualis – подвійний, двоїстий).

В повсякденному житті більшість людей є стихійними, несвідомими матеріалістами. Але і в існуванні ідеалізму немає нічого дивного. Його поява була обумовлена суспільно-історичними обставинами. Перші філософські вчення виникли в давнину, коли був дуже сильним вплив релігії.

Згідно тверджень більшості релігій, світ був створений богом або богами – нематеріальними, надприродними і всемогутніми істотами.

Ці погляди вплинули на ряд філософських вчень, які сприйняли релігійно-ідеалістичне пояснення світу і боролися з матеріалістичним та атеїстичним світоглядом.

Розглянемо другу сторону основного питання філософії: чи пізнається світ?

В залежності від того, як філософи відповідали на це питання, вони розділилися на два напрями.

До першого належать прихильники можливості пізнання світу ( це всі матеріалісти та значна більшість об’єктивних ідеалістів).

До другого – ті, що заперечують можливість пізнання світу. (Суб’єктивні ідеалісти). Вони називаються агностиками (від грецьк. agnostos – такий, що не пізнається).

Агностицизм підриває не тільки основи науки, а й основи наукового світогляду.

А щоб бути впевненим в правильності своєї життєвої позиції, ми повинні твердо знати, що світ пізнається, що наш світогляд дає вірний погляд на світ, правильну оцінку подій, що відбуваються.

Тому питання про те, чи пізнається світ, має дуже важливе значення.