КОДЕКС ПРОФЕСІЙНОЇ ЕТИКИ УКРАЇНСЬКОГО ЖУРНАЛІСТА

Кодекс прийнято IX з’їздом
Національної спілки журналістів України
18 квітня 1997 року

Свобода слова в діяльності засобів масової інформації є одним з найважливіших інститутів демократії. Керуючись Загальною декларацією прав людини, Всесвітньою хартією свободи преси ООН, Конституцією та чинним законодавством України, Кодекс професійної етики українського журналіста визначає основні морально-етичні орієнтири, яких журналіст має дотримуватися при виконанні своїх професійних обов’язків для того, щоб його діяльність усіляко сприяла якнайкращому і якнайефективнішому виявленню власних творчих можливостей в ім’я утвердження добра і справедливості.

1. Головний обов’язок журналіста — сприяти забезпеченню права громадян на одержання оперативної інформації. Це зобов’язує його у своїй діяльності завжди бути об’єктивним, коректним, відповідальним за свою справу. Журналіст поширює і коментує лише ту інформацію, у правдивості якої переконаний. Він уникає неповноти або неточностей чи викривлень інформації, які могли б завдати моральної шкоди честі та гідності людини, неприпустимі з його боку недостовірні повідомлення.

2. При виконанні професійних обов’язків журналіст не може вдаватися до протизаконних, некоректних способів одержання інформації, використовувати своє службове становище в особистих цілях. Як тяжкий злочин сприймаються факти одержання ним за будь-яких обставин платні (хабара) за поширення брехливої або приховування достовірної інформації. Журналіст поважає осіб, які надають йому інформацію, не розголошує її джерел, за винятком судової вимоги.

3. Журналіст має право відмовитися від виконання завдання редакції в підготовці та поширенні власної інформації, якщо її зміст після редакційної правки зазнав істотних змін, що суперечать його переконанням або пов’язані з порушенням норм професійної етики. В усіх інших випадках, коли журналіст оприлюднить неправдиву інформацію, в якій перекручено факти або ж зведено наклеп чи завдано моральної образи людині, він зобов’язаний у тому ж самому засобі масової інформації визнати свою провину шляхом вибачення і виправлення помилок.

4. Журналіст повинен уникати у своїх публікаціях і передачах образ із приводу національних, расових, етичних і релігійних поглядів і почуттів людей, протидіяти екстремізму та обмеженню громадянських прав за будь-якими ознаками. Він утримується від натяків або коментарів, що стосуються фізичних недоліків чи хвороб людини, зобов’язаний уникати образливих висловів, які можуть завдати їм моральної та фізичної шкоди.

5. Журналіст у своїх повідомленнях не втручається в судові справи, поки ведеться слідство, уникає характеристик людей, запідозрених у злочині, але вина яких не встановлена вироком суду, що набрав законної сили. Не виключається його право на журналістське розслідування, пов’язане з тими або іншими подіями і фактами, що мають громадське звучання і покликані захищати інтереси суспільства та особи.

6. Журналіст дорожить власним авторитетом і репутацією, несе не лише юридичну, а й моральну відповідальність перед суспільством за правильність повідомлень і справедливість суджень, поширених за влас­ним підписом, під псевдонімом чи анонімно, але з його відома та згоди.

7. Журналіст у своїй професійній поведінці не має права ставити особисті інтереси понад усе. Замовчування чи поширення ним інформації шляхом одержання незаконних винагород або подання такої, що містить наклеп, упередженість, необґрунтовані звинувачення, — неприпустиме. Привласнення чужих думок і творів, матеріалів частково чи повністю (плагіат) суперечить професійній етиці журналіста, є підставою для осуду його з боку колег і оцінюється ними як ганебний вчинок.

8. Журналіст у практичній діяльності не піддається тискові владних структур, особливо в тих випадках, коли йому нав’язують чужу чи хибну думку, орієнтують на фальсифікацію фактів. Він вважає непристойним використовувати свою репутацію і службове становище для поширення матеріалів з метою наживи, у кар’єристських цілях та керуючись прагненням догодити певним силам чи особам.

9. Журналіст поважає і обстоює професійні права колег, дотримується норм і правил поведінки в редакційному колективі. Він є скромним, наполегливим і працелюбним на шляху до творчого визнання. Його моральний обов’язок — допомога у фаховому становленні молодих журналістів.

10. Порушення журналістами положень цього Кодексу піддаються громадському осуду, розглядаються на зборах редакційних колективів, у первинних організаціях Спілки журналістів і радами професійної етики.

[1] Почепцов Г. Паблік рилейшнз: Навч. посіб. — К., 2000. — С. 16.

[2] Див.: Блэк Сэм. Паблик рилейшнз. Что это такое? — М., 1990. — С. 16.

[3] Блэк Сэм Паблик рилейшнз. Что это такое? — М., 1990. — С. 17.

[4] Алешина И. В. «ПР как функция менеджмента». — М., 2002. — С. 17.

[5] Королько В. Г. Паблік рилейшнз. Наукові основи, методика, практика: Підручник. — К., 2001. — С. 30—31.

[6] Моисеев Н. Н. Информационное общество: возможности и реальность // Поліс. — 1993.— № 3.— С. 13.

[7] Почепцов Г. Паблік рилейшнз: Навч. посіб. — К., 2000. — С. 289.

[8] Королько В. Г. Паблік рилейшнз. Наукові основи, методика, практика: Підручник. — К., 2001. — С. 176—179.

[9] Медвєдєв О. Тільки такою кувалдою, як страйк, можна відрихтувати поведінку влади щодо ЗМІ // Журналістська осінь-2002. Дискусія про політичний тиск на цензуру українських медіа: Збірник. — К.: Фонд медіаініціатив, 2003. — С. 30—31.

[10] Четверта колона: Свобода і незалежність мас-медіа в Україні / В. Піховшек., О. Чекмишев., В. Ганжа. — К.: Агенство України, 1997. — С. 250.

[11] Див.: Королько В. Г. Паблік рилейшнз. Наукові основи, методика, практика: Підручник. — 2-ге вид., допов. — К., 2001. — С. 89.

[12] Королько В. Г. Паблік рилейшнз. Наукові основи, методика, практика: Підручник. —
2-ге вид., допов. — К., 2001. — С. 62.

[13] Королько В. Г. Паблік рилейшнз. Наукові основи, методика, практика: Підручник. — 2-ге вид., допов. — К., 2001. — С. 65.

[14] Schramm Wilbur. The Naturure oa Communication Between Humans / Rev. ed. by Wilbur Schramm, 1971.

[15] Див.: Королько В. Г. Паблік рилейшнз. Наукові основи, методика, практика: Підручник. — 2-ге вид., допов. — К., 2001.

[16] Огонек. — 1995. — № 25.

[17] Почепцов Г. Паблік рилейшнз: Навч. посіб. — К., 2000. — С. 115.

[18] Почепцов Г. Паблік рилейшнз: Навч. посіб. — К., 2000. — С. 116.

[19] Див.: Блэк Сэм. Введение в паблик рилейшнз. — Ростов н/Д, 1998. — С. 201—202.

[20] Див.: Економіка підприємства:Підручник / За заг. Ред. С. Ф. Покропивного. — К., 2001. — С. 157.

[21] Див.: Блэк Сэм. Введение в паблик рилейшнз. — Ростов н/Д, 1998. — С. 201.

[22] Див.: Почепцов Г. Паблік рилейшнз: Навч. посіб. — К., 2000. — С. 128—129.

[23] Див.: Блэк Сэм. Введение в паблик рилейшнз. — Ростов н/Д, 1998. — С. 203.

[24] Викентьев В. И. Приемы рекламы и Public Relations. — СПб., 1993.

[25] Почепцов Г. Паблік рилейшнз: Навч. посіб. — К., 2000. — С. 23.

[26] Хофф Р. Я вижу вас голыми. Как подготовиться к презентации и с блеском ее провести. — М., 1996. — С. 9.

[27] Див.: Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С. Ф. Покропивного. — К., 2001.

[28] Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С. Ф Покропивного. — К., 2001. —
С. 229—330.

[29] Див.: Синяева И. М. Паблик рилейшнз в коммерческой деятельности: Учеб. / Под ред. проф. Г. А. Васильева. — М., 1998. — С. 256—257.

[30] Bleck S. The essentials of Public Relations. — London, 1994. — С. 139.

[31] Див.: Синяева И. М. Паблик рилейшнз в коммерческой деятельности: Учеб. / Под ред. проф. Г. А. Васильева. — М., 1998. — С. 262—263.

[32] Див.: Королько В. П. Паблік рилейшнз. Наукові основи, методи, практика: Підручник. — 2-ге вид., допов. — К., 2001. — С. 245.

[33] Див.: Синяева И. М. Паблик рилейшнз в коммерческой деятельности: Учеб. / Под ред. проф. Г. А. Васильева. — М., 1998.

[34] Див.: Почепцов Г. Паблік рилейшнз: Навч. посіб. — К., 2000.

[35] Королько В. Предвыборная коммуникационно-агитационная кампания: политический феномен, структура, функции // Социология: теория, методы, маркетинг. — 2002. —
№ 2. — С. 86—106.

[36] Все про медіа регіонів України. — К., 2000. — С. 13.

[37] Див.: Почепцов Г. Паблік рилейшнз: Навч. посіб. — К., 2000. — С. 200.

[38] Див.: Почепцов Г. Паблік рилейшнз: Навч. посіб. — К. 2000. — С. 199.

[39] Цит. за кн.: Почепцов Г. Паблік рилейшнз: Навч. посіб. — К., 2000. — С. 203—204.

[40] Там само. — С. 204.

[41] Іщук В. Україна: проблеми ідентичності (масова свідомість і культура як суб’єкти формування громадської свідомості. — К., 2000. — С. 92.

[42] Див.: Швець М. Інформаційне законодавство України. Концептуальні основи формування. — К., 2001. — С. 88—92.

[43] Див.: Закон України «Про інформацію» // Законодавчі та нормативні документи України у сфері інформації. — К., 2002.— Ч. 1.— С. 5—14.

[44] Див.: Закон України «Про зв’язок» (станом на 10 листопада 1999 р.) // Верховна Рада України: Офіц. вид. — К., 1999. — 27 с.

[45] Закон України «Про рекламу» (станом на 25 січня 2000 р.) // Верховна Рада України: Офіц. вид. — К., 1999. — 27 с.

[46] Див.: Закон України «Про Національну програму інформатизації» // Законодавчі та нормативні документи України у сфері інформації, видавничої та бібліотечної справи: Тематична добірка. — К., 2002. — Ч. 1.

[47] Див.: Концепція Національної програми інформатизації, схвалена Законом України від 04.02.1998 № 7598-ВР // Законодавчі та нормативні акти України у сфері інформації, видавничої та бібліотечної справи: Тематична добірка. — К., 2002 — Ч. 1 — С. 54—62.

[48] Див.: Литвиненко О. Інформаційні технології та Україна в світовому контексті // Людина і полика. — 2000. — № 5. — С. 15—19.

[49] Див.: Лях В. Постіндустріальне суспільство як нова парадигма соціального розвитку: проблеми і перспективи // Генеза. — 1994. — № 1. — С. 61—79.

[50] Див.: Бразилов С., Чернышов А. Маневры местной элиты: Политика информации и манипуляции в регионах // Свободная мысль. — 2001. — № 3. — С. 29—39.

[51] Лисицин Є. М. Міжнародна безпека як глобальна стратегічна перспектива: глобаль­ні трансформації і стратегія розвитку / За ред. О. Г. Білоруса. — К., 1998.

[52] Цит. за кн.: Грачов Г. В. Информационные технологии политической борьбы в российских условиях // Политические исследования. — 2000. — № 3. — С. 151—157.

[53] Див.: Кремінь В., Ткаченко В. Україна: шлях до себе. Проблеми суспільної трансформації. — К., 1998.

[54] Див.: Дороніна М. С. Культура спілкування ділових людей. — К., 1997. — С. 90—91.

[55] Див.: Дороніна М. С. Культура спілкування ділових людей. — К., 1997. — С. 92.

[56] Див.: Почепцов Г. Паблік рилейшнз: Навч. посіб. — К., 2000. — С. 10.

[57] Там само. — С. 47.

[58] Маккіавеллі Нікколо. Флорентійські хроніки. Державець. — К., 1998. — С. 451.

[59] Див.: Тадевосян Э. В. Социология. — М., 1995. — С. 200—207.

[60] Див.: Андрущенко В. П., Волович В. І., Горлич М. І. та ін. Соціологія: Підручник. — Х., 1998. — С. 603—611.

[61] Див.: Альбом схем по социологии и политологии. — М., 2000. — С. 55—61.