Еволюція світової валютної системи

Криза світової валютної системи – загострення валютних протиріч, різке порушення її функціонування, що проявляється у невідповідності структурних принципів організації світового валютного механізму зміненим умовам виробництва.

Криза світової валютної системи веде до знищення старої системи та заміни її новою, яка забезпечує відносну валютну стабілізацію. У своєму розвитку світова валютна система до сучасного часу пройшла декілька етапів.

1. Система золотого (золотомонетного) стандарту (з ІІ половини ХІХ ст.) - першасвітова валютна система.

§ Стихійно сформувалася у Х1Х ст. після промислової революції на базі золотого монометалізму у формі золотомонетного стандарту.

§ Юридично оформлена міждержавною угодою на Паризькій конференції у 1867 році, яка визнала золото єдиною формою світових грошей.

§ В цих умовах не було відмінностей між національною та світовою валютними системами ( монети приймались до платежу за своєю вагою)

§ Структурні принципи:

§ Основа – золотомонетний стандарт

§ Склався режим вільно плаваючих курсів валют з врахуванням ринкового попиту та пропозиції, але в межах золотих крапок.

§ Золоті паритети. Золото як резервно-платіжний засіб

§ Конвертованість валют в золото

На завершальній стадії існування система золотого стандарту дещо змінилася за угодою на Генуезькій міжнародній економічній конференції 1922р.

Основні риси:

§ Основа – золото і девізи (іноземні валюти, що використовувалися для міжнародних розрахунків). Грошові системи 30 країн базувались на золотодевізному стандарті. Національні кредитні гроші стали використовуватись як міжнародні платіжно–резервні кошти. Однак, у міжвоєнний період статус резервної валюти не був офіційно закріплений ні за однією валютою, фунт стерлінгів і долар США сперечалися за лідерство в цій сфері.

§ Збережені золоті паритети. Конверсія валют у золото стала здійснюватись не тільки безпосередньо (США, Франція, Великобританія), а й побічно, через іноземні валюти (Німеччина та ще 30 країн).

§ Відновлений режим вільно змінних валютних курсів. Вільне коливання курсів без золотих точок ( в 30-х роках).

§ Валютне регулювання здійснювалось у формі активної валютної політики, міжнародних конференцій та нарад.

§ Під впливом закону нерівномірності розвиткупісля першої світової війни валютно–фінансовий центр перемістився із Західної Європи до США.

Причини :

- Зріс валютно-економічний потенціал США. Нью-Йорк перетворився у світовий фінансовий центр, збільшився експорт капіталу. США стали ведучим торговим партнером більшості країн.

- США перетворилися із боржника в кредитора. Заборгованість США в 1913 р. досягла 7 млрд. дол., а вимоги – 2 млрд. дол.; до 1926р. зовнішній борг США зменшився більш ніж в два рази, а вимоги до інших країн зросли в 6 разів (до 12 млрд. дол.)

-Відбувся перерозподіл офіційних золотих резервів. У 1914 – 1921рр. чистий приток золота в США (в основному з Європи склав 2,3 млрд. дол.; в 1924р. 46% золотих запасів капіталістичних країн були акумульовані у США, в 1914р. – 23%)

США були майже єдиною країною, що зберегла золотомонетний стандарт і курс долару до іноземних валют підвищився на 10 – 90 %. ( США розвернули боротьбу за гегемонію долару, однак отримали статус резервної валюти лише після другої світової війни.

§ Валютна стабілізація закінчилась світовою кризою в 30-ті роки

Головні особливості світової валютної кризи ( 1929 – 1936рр. )

§ Великий термін: з 1929 р. до 1936 р.

§ Циклічний характер (переплетення валютної кризи зі світовою економічною і грошово–кредитною кризою),

§ Структурний характер: принципи світової валютної системи – золотодевізного стандарту були зруйновані

§ Виключна глибина та гострота: курс ряду валют знизився на 50-84%, міжнародний кредит (особливо довгостроковий), був паралізований в результаті масового банкрутства іноземних боржників, включаючи 25 держав: Німеччина, Австрія, Туреччина і ін., які припинили зовнішні платежі; створилась маса “гарячих” грошей, що стихійно переміщувались з країни в країну в пошуках спекулятивних прибутків.

§ Значна нерівномірність розвитку: криза вражала то одні, то інші країни, при чому в різний час і з різною силою.

Передумови створення Бреттон-Вудської валютної системи:

§ Період другої світової війни.

§ Країни, які воювали та нейтральні країни ввели валютні обмеження Заморожений курс валют майже не змінився за роки війни.

§ Ріст товарних цін та падіння купівельної спроможності грошей в результаті інфляції.

§ Відмова США від надання кредитів та віддання переваги військовим поставкам по ленд-лізу, тобто в оренду.

§ Джерелом оплати імпорту предметів громадського споживаннябув довгостроковий кредит.

§ В якості валюти використовувалась звичайно валюта країни - боржника без права конверсії її в золото чи іноземні валюти.

§ У воєнних умовах, як завжди, підвищилась роль золота в якості світових грошей.

§ Німеччина застосовувала специфічні валютно–фінансові методи пограбування окупованих країн.

2. Бреттонвудська валютна система (1944 - 1971.)

§ Створена на валютно–фінансовій конференції ООН в Бреттон–Вудсі (США).

§ Прийнятий на конференції Устав МВФ як органу міждержавного валютного регулювання.

Основні принципи:

§ Заснована на золоті та двох резервних валютах – доларі США та фунті стерлінгів.

§ Форми використання золота як основи світової валютної системи :

§ Збережені золоті паритети валют та введена їх фіксація в МВФ.

§ Золото – міжнародний платіжний та резервний засіб.

§ Долар прирівняний до золота, щоб закріпити за ним статус головної резервної валюти. З цією ж метою казначейство США продовжувало розмінювати долар на золото іноземним центральним банкам і урядовим установам по офіційній ціні, встановленій в 1934р., виходячи із золотого вмісту своєї валюти (35 дол. за 1 тройську унцію, рівну 31,1035г. золота).

§ Курсове співвідношення валют та їх конвертація стали здійснюватися на основі фіксованих валютних паритетів, виражених в доларах. Девальвація більше 10% допускалася лише з дозволю Фонду. Встановлений режим фіксованих валютних курсів:ринковий курс валют міг відхилятися від паритету у вузьких межах ( + 1% по Уставу МВФ чи + 0,75% по Європейській валютній угоді).

§ Вперше в історії створені міжнародні валютно–кредитні організації: МВФ і МБРР. МВФ надає кредити в іноземній валюті для покриття дефіциту платіжних балансів з метою підтримки нестабільних валют, здійснює контроль за дотриманням країнами–членами принципів світової валютної системи. Забезпечує валютне співробітництво країн.

Криза Бреттонвудської валютної системи (1967 – 1976) полягає у загостренні протиріччя між інтернаціональним, глобальним характером міжнародних економічних відносин та використанням для їх здійснення національних валют, які схильні до знецінення (переважно долара)

Форми прояву кризи Бреттонвудської валютної системи:

§ “валютна лихоманка” – переміщення “гарячих” грошей, масовий продаж нестійких валют в очікуванні їх девальвації і скупка валют–кандидатів на ревальвацію;

§ “золота лихоманка”– “втеча” від нестабільних валют до золота та періодичні підвищення його ціни;

§ паніка на фондових біржах та падіння курсів цінних паперів в очікуванні зміни курсу валют;

§ загострення проблеми міжнародної валютної ліквідності, особливо її якості;

§ масові девальвації і ревальвації валют (офіційні і неофіційні );

§ активна валютна інтервенція центральних банків, в тому числі колективна;

§ різкі коливання офіційних золото–валютних резервів;

§ використання іноземних кредитів та позичань в МВФ для підтримки валют;

§ порушення структурних принципів Бреттон-Вудської валютної системи;

§ активізація національного і міждержавного валютного регулювання;

§ посилення двох тенденцій в міжнародних економічних івалютних відносинах – співпраці і протиріч, які періодично переростають в торгову і валютну війни.

Наплив доларів в країни Західної Європи і Японію викликав масовий перехід до плаваючих валютних курсів і тим самим спекулятивну атаку їх валют на долар. Франція ввела подвійний валютний ринок по прикладу Бельгії, де він функціонував з 1952 р. Країни Західної Європи стали відкрито виступати проти привілейованого стану долара у світовій валютній системі. Пошуки виходу з валютної кризи завершилися компромісною Вашингтонською (Смітсонівською) угодою групи “десяти” 18 грудня 1971 р. яка була чинною трохи більше одного року:

§ девальвація долару на 7,89% та підвищення офіційної ціни золота на 8,57% ( з 35 до 38 долара за унцію),

§ ревальвація ряду валют,

§ розширення меж коливань валютних курсів з + 1 до + 2,25% від їх паритетів і встановлення центральних курсів замість валютних паритетів,

§ відмінені 10% митного збору у США.

3. Ямайська валютна система (Кінгстонська)

- Угода (січень 1976 р.) країн – членів МВФ у Кінгстоні (Ямайка), ратифікована більшістю членів у квітні 1978 р. Другі зміни в Уставі МВФ.