ТЕМА 13. Світовий валютний ринок і світова валютна система

Валютна система – це форма організації та регулювання валютних відносин, закріплена національним законодавством чи міжнародними угодами.

Національна валютна система – це форма економічних відносин країни, за допомогою яких здійснюються міжнародні розрахунки, утворюються та використовуються валютні кошти держави.

Світова валютна система –

§ це форма організації міжнародних валютних ( грошових) відносин, що історично склалася і закріплена міждержавною домовленістю,

§ це сукупність способів, інструментів, міждержавних органів, за допомогою яких здійснюється взаємний платіжно-розрахунковий обіг у межах світового господарства,

§ включає міжнародні організаційні інститути та комплекс міжнародно-договірних і державно-правових норм, що забезпечують функціонування валютних інструментів.

Основні завдання світової валютної системи:

§ ефективне опосередкування платежів за експорт і імпорт товарів, капіталу, послуг та інших видів міжнародної діяльності;

§ створеняі сприятливих умов для розвитку виробництва та міжнародного поділу праці;

§ забезпечення безперебійного функціонування економічної системи вільного підприємництва.

Світова валютна система склалась до середини XIX ст. Характер її функціонування і стабільність залежать від ступеня відповідності її принципів структурі світового господарства, розстановки сил та інтересам ведучих держав.

Хоча світова валютна система переслідує глобальні світогосподарські цілі та має особливий характер функціонування , вона тісно пов’язана з національними валютними системами, діє як грошова система окремих країн і виконує східні функції.

Основні елементи національної і світової валютних систем

Основні вимоги успішного функціонування світової грошової системи:

- Забезпечення відповідної ліквідності. Ця умова припускає існування офіційних резервів в урядів країн, які приймають участь у міжнародній торгівлі. Також потребує стимулів для того, щоб комерційні банки, які діють в якості дилерів, що торгують іноземною валютою, мали достатні її резерви для забезпечення потреб приватного сектору.

- Дія механізму вирівнювання. Ця мета потребує, щоб: окремі країни проводили економічну та фінансову політику, яка б сприяла підтриманню збалансованої міжнародної системи платежів; фінансові механізми забезпечували регулювання платіжного балансу; уряди сприяли збереженню рівноваги на ринках іноземної валюти.

- Впевненість у міжнародній грошовій системі. Якщо фірми та інвестори приватного сектору будуть впевнені у тому, що уряди проводять політику, яка веде до збалансованої міжнародної системі платежів. Вони будуть мати довіру до системи. Міжнародні організації, такі як МВФ, намагаються сприяти проведенню такої політики урядами. У доповнення до цього уряди здійснюють спільні зусилля для того, щоб викликати довіру до системи.

Основні елементи світової валютної системи:

1). Міжнародні ліквідні засоби;

2). Механізм установлення і підтримки валютних курсів;

3). Умови конвертованості валют;

4). Форми і порядок|лад| міжнародних розрахунків і платежів;

5). Режим міжнародних валютних ринків і ринків золота;

6). Міждержавні організації, що регулюючють міжнародні валютні відносини.

Міжнародна валютна ліквідність - це

· Здатність країни (чи групи країн) забезпечити своєчасне погашення своїх міжнародних зобов’язань прийнятними для кредитора платіжними засобами.

· Сукупність джерел фінансування та кредитування світового платіжного обігу.

§ Сукупність усіх платіжних інструментів, які можуть використовуватися у міжнародних розрахунках.

Основні компоненти міжнароднлї валютної ліквідністі:

· Офіційні золоті резерви країни

· Валютні резерви країни

· Рахунки в СДР та ЄВРО

· Резервна позиція в МВФ ( право країни – члена на автоматичне отримання безумовного кредиту в іноземній валюті в межах 25% від її квоти ).