Загальнонаукові методи

2.1. Системний аналіз – визначає цілісний підхід до об'єкту, що вивчається, або явища. Його функція полягає в побудові взаємозв'язаної системи. У територіальній організації економіки регіону за допомогою системного підходу і системного аналізу пізнаються реально функціонуючі галузеві виробничо-територіальні системи, систе­ми розселення і більш складні їх утворення — ТВК і суспільно-ге­ографічні комплекси. На основі системного підходу визначаються шляхи вдоскона­лення розміщення виробництва, розселення і територіальної ор­ганізації невиробничої сфери регіону.

Метод складається з аналізу і синтезу і включає етапи:

· Встановлення цілісності системи, визначення мети, підбір критеріїв.

· Структуризація системи та установка і зв'язків між елементами.

· Розробка математичної моделі системи, визначення ступені її сформованості.

· Оптимізація системи.

Основними видами систематизації є:

1. Класифікація: розподіл сукупності явищ або предметів на класи відповідно до певних ознак. Наприклад, природних ресурсів за ознакою вичерпаності.

2. Типологія: спосіб класифікації об'єкту за допомогою абстрактних теоретичних моделей (типів). Наприклад, типологія країн сучасного світу по формах правління.

3. Угрупування: метод ділення явищ на якісно типові групи або підгрупи на основі обробки і аналізу статистичних даних. Наприклад, угрупування економічних районів України за об'ємом ВНП на душу населення.

Приватний прояв цього методу – порівняльний спосіб явищ, а також їх генералізує і конкретизація, часто за допомогою статистичних методів.

2.2. Метод парадигми (дослідницьких програм). Поняття «парадигму» ввів в 1964г. філософ і історик науки Р. Кун. Парадигма (у перекладі - приклад, зразок) модель постановки проблем, прийнята як зразок (модель) постановки проблем і їх рішення, методів течії, фундаментальних способів наукового пізнання, пануючих в науці в певний історичний період.

Інколи під парадигмою мають на увазі значення теорії або групи теорій, а також загальноприйняті досягнення у даній галузі науки.

2.3. Методи експертних оціноквідносяться до евристичних (неформальних) методів, тобто до таких, що спираються на досвід та інтуїцію. Прикладами традиційних евристичних процедур є різні експертизи, консиліуми, наради тощо. Порядок їх проведення по­части регламентується традицією й, у кінцевому підсумку, знову досвідом. Однак поступово й у цю сферу починають проникати різ­номанітні математичні методи обробки вихідного евристичного ма­теріалу. Тому виділяють два рівні використання методів експертних оцінок:

- якісний (використання якісних оцінок);

- кількісний (використання бальних оцінок).

У зв'язку з обмеженими можливостями застосування економіко-математичних методів (насамперед через відсутність достовірної статистичної інформації) експертні оцінки іноді є єдиним засобом вирішення поставлених завдань. Крім того, методи експертних оці­нок застосовуються для кількісного вимірювання таких подій, для яких не існує інших способів вимірювання. Наприклад, при оцін­ці важливості цілей, переваги окремих заходів, пріоритетності на­прямків соціально-економічного розвитку.

Передбачається, що експерт засновує своє судження на групі причинно-наслідкових факторів, що діють у рамках певного сцена­рію, оцінюючи ймовірність їх реалізації та їх імовірний вплив на до­сліджуваний показник. Експерт виконує різні завдання – підтримка проекту, досягнення консенсусу, пошук доріг виходу з ситуації, що склалася.

У якості експертів при проведенні досліджень регіональної еко­номіки найчастіше використовують учених, менеджерів, державних службовців. Застосовуються як індивідуальні, так і групові (колек­тивні) експертні опитування.

Широко використовуються два різновиди експертних оці­нок - сценарний метод (передбачення експертами напрямків соціально-економічного розвитку та майбутнього стану регіону) і Дельфі-метод. Останній полягає в доборі кваліфікованих експертів, анонімному заповненні ними спеціально розробленого запитальни­ка й наступній статистичній обробці результатів (середнє значення відповідей і є експертною оцінкою).