Теорія конвергенції

Багато індустріальних країн, незважаючи на значні відмінності між собою, доволі часто йдуть однаковими шляхами розвитку, що дозволяє (припустити відносну обмеженість ідеології, культури та історичного розвитку. Така тенденція ввійшла в літературу з порівняльної соціальної політики під назвою «конвергенція». Існує кілька тенденцій для конвергенції:

• Спільні проблеми. Усі розвинені країни мали пройти через один і той самий процес індустріалізації, і, як наслідок, вони мають вирішувати однаковий набір проблем. На початку основні проблеми стосувалися захисту працівників, житлового питання та розвитку міст; майже всі розвинені держави мають нині проблему старіння населення та спа­даючий рівень народжуваності, що означає збільшення кількості людей похилого віку і зменшення кількості працівників, які прихо­дять їм на зміну Такі зміни мають важливі наслідки для соціальної політики.

Спільні підходи. Шлях, яким розподіляється соціальна допомога залежить від методів, наявних на даному етапі часу - така теза зветься «технологічним детермінізмом». Спільні уявлення про управління привели до формування схожих реакцій на потреби в певних по­слугах.

Спільна політика. Країни імітують одна одну. На систему державно­го страхування у Великий Британії мала вплив система в Німеччині в той час як доповідь Беверіджа стала планом не тільки для британ­ського уряду, а й для європейських урядів [4, 112-113].