Принципи, етапи та критерії розроблення інвестиційної стратегії інноваційного розвитку

Розроблення інвестиційної стратегії інноваційного розвитку підпри­єм­ницьких структур і окремих суб'єктів підприємницької (господарсь­кої) діяльності повинна базуватися на таких [4] принципах:

1 Підпорядкованість стратегічних цілей інвестиційної стра­тегії стратегічним цілям інноваційного розвитку суб'єкта госпо­да­рювання.

Інвестиційна стратегія повинна забезпечувати динамічне приве­ден­ня ресурсного потенціалу суб'єктів господарської діяльності у від­повідність до постійних змін умов господарювання, забезпечити реа­лі­зацію виявлених напрямків і варіантів інноваційного розвитку в неста­більному ринковому середовищі перехідної економіки. Формування інвестиційної стратегії повинне відбуватися на основі загальних цілей інноваційного розвитку суб'єкта господарювання.

2 Варіабельність і гнучкість стосовно до змін зовнішніх умов.

Розроблення інвестиційної стратегії інноваційного розвитку суб'єкта госпо­да­рю­вання багато в чому базується на складних різноманітних прогнозах розвитку ринкових процесів, прогнозуванні векторів розвит­ку економічної, технологічної, політичної, правової, соціальної, еколо­гіч­ної та ін. складових середовища господарювання, у якому відбува­ються часті (часом непередбачені) зміни. Розвиток подій може відбуватися за декількома сценаріями, імовірності яких різні. Прогнозування й ураху­ван­ня можливих сценаріїв розвитку подій, що відбуваються в зовнішньо­му середовищі, дозволяють уникнути небезпеки однобічного погляду на майбутні шляхи розвитку, дає можливість заздалегідь “програти” варі­анти розвитку подій і намітити відповідні плани реагування.

Тому інвестиційна стратегія інноваційного розвитку повинна пе­ред­бачати багатоваріантність розвитку подій і бути придатною для реалізації при зміні умов господарювання.

3 Відповідність інвестиційної стратегії існуючому інвести­цій­ному клімату, напрямкам державного регулювання інноваційних і інвестиційних процесів з урахуванням перспектив їх зміни.

Інвестиційна стратегія повинна будуватися таким чином, щоб ви­ко­ристовувати позитивні моменти державної інноваційної й інвести­ційної політики і нівелювати дію деструктивних її елементів, вона по­винна відповідати існуючому інвестиційному клімату (не “лакувати” дійсність, але й уникати перестрахування). При цьому необхідно від­слі­д­ковувати і враховувати існуючі тен­денції в інноваційній і інвес­тиційній політиці держави в цілому й окремих її регіонів.

4 Паралельність розроблення маркетингової і інвестиційної стра­тегій інноваційного розвитку (див. вище).

Забезпечує узгодження інвестиційної і маркетингової стратегій ін­новаційного розвитку за цілями і етапами реалізації, є неодмінною умовою розвитку суб'єкта господарювання як адаптивної, динамічної системи, яка самоорганізується і саморозвивається (див. розділ 1).

5 Прийнятний (виправданий) рівень ризику інвестиційних рішень.

Як правило, інвестиційну стратегію можна будувати по-різному, тобто існує багатоваріантність в ухваленні рішень. Кожен варіант ін­вес­тиційної стратегії може забезпечити певний ефект інвестування, але й одночасно характеризується наявністю ризику як можливістю пев­но­го рівня втрат. Багатоваріантність розвитку подій у випадку реалізації конкретної інвестиційної стратегії завжди пов¢язана з ризиком, ос­кіль­ки заздалегідь невідомо, який з варіантів буде реалізований у дійсності. При цьому, як правило, варіанти з більшою ефективністю є і більш ризикованими. Природно, варіанти, що не приносять ефекту, ми не розглядаємо.

Виникає проблема, якому з варіантів віддати перевагу: більш ефективному (такому, що приносить більший прибуток у розрахунку на одиницю вкладених коштів), але і більш ризикованому або менш ризикованому, але і менш ефективному.

З множини варіантів варто вибирати ті, котрі мають більшу ефек­тив­ність і менший ризик у розрахунку на одиницю результату (при­бутку). При цьому ризик даного варіанта повинен перебувати в до­пус­тимих межах (як ризик одержувача інвестицій, так і ризик інвестора). Ризик кожного варіанта розглядається як результуюча ризиків різної природи: загальноекономічного, політичного, соціального, екологічно­го і т.п.

При оцінці рівня ризику альтернативних проектів варто уникати як недооцінки ризику, так і його переоцінки. У першому випадку це може призвести до зниження ефективності інвестування або ж до значних утрат як з боку інвестора, так і з боку одержувача інвестицій. У другому випадку - можна відкинути цілком прийнятні варіанти.

6 Достатність інвестиційних ресурсів для реалізації проектів інноваційного розвитку.

Даний принцип означає, що стратегія інвестування повинна забез­пе­чувати мобілізацію власних і запозичених чи залучених інвести­цій­них ресурсів в обсягах, достатніх для реалізації прийнятих проектів інноваційного розвитку, з урахуванням багатоваріантності сценаріїв ре­алізації кожного з них і поправки на ризик, у тому числі на прове­ден­ня заходів, спрямованих на запобігання, зниження або компенса­цію.

7 Ефективність інвестування.

Інвестиційна стратегія інноваційного розвитку повинна приносити економічні (і позаекономічні, наприклад, соціальні, екологічні і т.д.) результати відповідно до цілей загальноекономічної стратегії розвитку суб'єкта господарювання, забезпечуючи при цьому їх досягнення при зміні умов зовнішнього середовища у певних межах. Природно, мож­ли­ві деякі варіації результатів залежно від сценарію розвитку по­дій у майбутньому.

Цілі інвестиційних стратегій інноваційного розвитку конкретних суб'єктів господарювання можуть бути різними залежно від цілей загальноекономічної стратегії їх розвитку. Однак у загальному випад­ку як головну мету варто виділити: ресурсне забезпечення прийнятних проектів інноваційного розвитку суб'єктів господарювання.

Розроблення стратегії інвестування інновацій необхідно виконувати за такими етапами:

1) конкретизація стратегічних цілей залежно від варіантів іннова­цій­ного розвитку на базі існуючих і перспективних ринкових мож­ли­востей;

2) аналіз існуючих джерел і механізмів інвестування, особливостей дер­жавної і регіональної інвестиційної й інноваційної політики, ін­вестиційного клімату;

3) формування оптимальної структури інвестиційних ресурсів (ураховуючи джерела і механізми інвестування);

4) деталізація інвестиційної стратегії за джерелами інвестування, нап­рямками інвестування, етапами і термінами реалізації тощо;

5) оцінка розробленої стратегії з погляду відповідності зовнішнім і внутрішнім умовам реалізації;

6) контроль за реалізацією.

Для оцінки інвестиційної стратегії суб'єкта господарювання можна використовувати такі критерії:

1) відповідність інвестиційної стратегії загальноекономічній стратегії інноваційного розвитку;

2) відповідність обраних джерел інвестування напрямкам інвесту­ван­ня, прийнятій послідовності реалізації інвестиційної стратегії та її стратегічним цілям;

3) можливості реалізації інвестиційної стратегії в існуючих еконо­міч­них, політичних і т. п. умовах з урахуванням тенденцій їхньої змі­ни;

4) привабливість обраного напрямку розвитку суб'єкта господарю­ван­ня і розробленої інвестиційної стратегії для потенційних інвес­торів;

5) прийнятність ризику, пов'язаного з реалізацією інвестиційної стра­тегії, як для інвесторів, так і для одержувача інвестицій;

6) результативність інвестування для інвесторів і одержувачів інвес­ти­цій (досягнення поставлених цілей інвестування).

Стратегія інвестування надалі є основою для розроблення відповідних ін­новаційних проектів і програм у рамках загальної економічної стра­тегії інноваційного розвитку суб'єкта господарювання [5].