Складнопідрядні речення з підрядними допустовими
Підрядні допустові речення вказують на умову, всупереч якій відбувається дія, що про неї йдеться в головному реченні, і відповідають на питання обставин допустовості (незважаючи на що? всупереч чому?).
До головного речення підрядне допустове приєднується сполучниками підрядності хоч, хоч і, хоч... але, хоч... проте, хай... але, незважаючи на те що, дарма що та сполучними словами із заперечною часткою як не, скільки не, куди не, де не, коли не, хто не, що не. У головному реченні вказівних слів не буває: підрядне допустове речення відноситься до всього головного речення.
Наприклад: День був душний, незважаючи на те що краплі учорашнього рясного дощу іскрились на траві(Марко Вовчок). Дарма що стояло тихе, сонячне безвітря, листя тріпотіло на деревах вздовж шляху (Ю. Смолич). Хоч було холодно, проте хуторяни, жаліючи чобіт, прийшли босі (О. Гончар). Скільки не дивись на море, воно ніколи не набридне (В. Козаченко). Хай мокро на ниві, хай тяжко орати, та я ж переверну ще гори ріллі/(С. Олійник). Нехай гримлять кайдани, але встають бійці уже нові, ідуть на штурм (В. Сосюра).
Сполучник у підрядному допустовому реченні може опускатися, тоді на початку головного обов'язково ставляться протиставні сполучники а, але, та, однак, проте, зате, все ж: Яка біда, яка чума косила!— асила знову розцвіла (П. Тичина). Ще не вдарив мороз, а вже втомлений лист в 'яне (Леся Українка). За своєю структурою такі складні речення наближаються до
складносурядних.
Є два основні типи підрядних допустових речень: конкретно-допустові й узагальнено-допустові.
Конкретно-допустові підрядні речення вказують на конкретну умову, всупереч якій відбувається дія головного речення; до головного вони приєднуються сполучниками хоч, незважаючи на те що, дарма що, хай: Хоч на історії дід і не знався,та все ж із ним цікаво було побалакати (Г. Хоткевич). Хоч і не зовсім Маруся повеселіла, та усе-таки неначе стала потроху оживати (Г. Квітка-Основ'янен-ко). Тепла все ще не було, дарма що минуло кілька днів березня(П. Тичина).
Узагальнено-допустові підрядні речення вказують на крайній вияв умови, всупереч якій відбувається дія головного речення; до головного вони приєднуються сполучними словами із заперечною часткою не: Скільки вони не йшли,трясовина не кінчається (Григорій Тютюнник). Які слова не були б хороші, а без діла вони полова (І. Цюпа). Міцне коріння в родючому ґрунті ніхто не вирве, як би не хотів(О. Ющенко). Що б там не кричало, не оглянься (Т. Шевченко). Он посіяли дві десятини кукурудзи, роботи багато, а невістка, як неє, все-таки поміч (С. Олійник).
Складені сполучники незважаючи на те що, дарма що на письмі звичайно не розриваються комами: Вечорами, як верталися з поля, то, повечерявши, — дарма щой завтра як світ іти на поле, — не лягали спати, а виходили за ворота й допізна сиділи на колодках... (А. Головко). Вони наважились покинути небезпечне місце, незважаючи на те щоОстапові трудно було пускатися в далеку дорогу (М. Коцюбинський). Але можуть і розриватися, стаючи таким чином логічно наголошеними й інтонаційно виділюваними: Дарма, що Вовк, а добре розсудив... (Л. Глібов).
Дата добавления: 2015-06-27; просмотров: 706;