ВИДИ ПІДРЯДНИХ РЕЧЕНЬ

У мовознавстві поширені дві класифікації підрядних ре­чень: логіко-граматична і структурно-семантична.

За логіко-граматичною класифікацією беруть до уваги те, на яке питання відповідає підрядне речення і який член речення воно замінює або уточнює. Якщо підрядне ре­чення відповідає на питання хто? що?, то воно замінює під­мет і його слід вважати підметовим, а якщо, наприклад, на питання кого? що? — то воно замінює додаток і його слід вважати додатковим і т. д.

Наприклад, у реченні Хто не повстав, нехай повстане, несе катам відплати гнів (В. Сосюра) підрядна частина відповідає на питання хто нехай повстане? і, таким чином, замі­нює підмет у головному реченні. Крім того, замість цієї час­тини можна підставити (це, щоправда, не завжди вдається) майже рівнозначне слово неповсталий, яке тут виступатиме підметом: Неповсталий хай повстане... Отже, це підрядне ре­чення — підметове. Так само в реченні Почути б, як пахне земля (В. Сосюра) підрядна частина відповідає на питання зна­хідного відмінка (кого? що?) і її можна замінити пошире­ним додатком пахощі землі; отже, тут маємо справу з підряд­ним додатковим реченням.

У визначенні виду підрядного речення важливу роль, крім питання, відіграє вказівне слово в головному реченні: яким членом речення воно виступає, такого виду й підрядне речен­ня. Наприклад, у реченні У кого серце мудрістю багате, тому глибини всякі перейти (А. Малишко) вказівне слово тому виcтупає додатком; отже, і підрядне речення додаткове. У ре­ченні Яка совість, така й честь (Нар. творчість) вказівне сло­ни така — присудок (складений іменний); отже, і підрядне речення присудкове (розкриває значення присудка головного речення).

Якщо вказівного слова в головному реченні немає, пробуємо його підставити. Наприклад, у реченні Щасливий, хто сни має милі (Леся Українка) у головне речення можна підста­вити вказівне слово той і за ним визначити вид підрядного речення. Щоправда, така підстановка не завжди можлива. Так, у реченні Він полюбив, бо полюбити прийшла пора (М. Риль­ський) вид підрядного речення можна визначити лише за пи­таннями чому? з якої причини?

Залежно від того, на яке питання відповідає підрядне ре­чення і який член речення воно замінює чи уточнює, роз­різняють підрядні підметові, присудкові, додаткові, озна­чальні, обставинні (способу дії, міри й ступеня, місця, часу, умови, допустові, причини, мети, наслідкові), а також су­провідні.

За структурно-семантичною класифікацією враховують, що саме пояснює підрядне речення — одне слово чи все головне речення, у яких змістових відношеннях пере­бувають головна й підрядна частини і за допомогою яких фор­мально-граматичних засобів підрядна частина приєднується до головної.

Визначальним у віднесенні підрядних частин до того чи іншого виду тут є передбачуваність чи непередбачуваність підрядного зв'язку. Передбачуваний підрядний зв'язок, зу­мовлений лексичними чи граматичними властивостями опор­ного слова в головній частині, називається прислівним. Непередбачуваний підрядний зв'язок визначає не граматич­на природа головної частини, а комунікативні потреби вис­ловлення. Такий зв'язок називають детермінантним (неприслівним) підрядним зв'язком. У складнопідрядному реченні з детермінантним зв'язком підрядна частина залежить від головної в цілому, наприклад: Будеш, батьку, панувати, поки живуть люди (Т. Шевченко). Нам з тобою, видно, по дорозі, бо йшли й нікуди не прийшли (Л. Костенко). У склад­нопідрядному реченні з прислівним зв'язком підрядна части­на підпорядковується опорному слову головної, наприклад: А згодом я переконався, що дід казав правду (Григір Тютюнник). Все важче знаходили квіти, мед яких обіцяє бути цілю­щим(Л. Костенко)».

Види підрядних речень за цією класифікацією визначають по-різному. Наприклад, на думку одних авторів, детермінантні підрядні частини залежно від значення сполучників поділя­ють на часові, причинові, цільові, умовні, допустові, наслід­кові, порівняльні. Серед прислівних підрядних частин виділя­ють придієслівно-з'ясувальні, прикомпаративно-об'єктні, приіменниково-означальні, залежні від співвідносного слова го­ловної частини; до специфічних підрядних частин відносять частини складного речення, які виконують роль підмета щодо присудка головної частини.

Проте більш поширеним при структурно-семантичній кла­сифікації є поділ підрядних речень на з'ясувальні, означальні та обставинні (місця, часу, умови, причини, мети, способу дії, міри й ступеня, допустовості, наслідку). При цьому до з'ясу­вальних та означальних відносять прислівні підрядні частини, до обставинних — детермінантні.

Обидві класифікації певною мірою доповнюють одна одну, дають змогу глибше зрозуміти природу підрядних частин. Але якщо за структурно-семантичною класифікацією основна увага звертається на формальний, зовнішній бік речення (характер сполучників, валентність головної частини), то за логіко-граматичної — враховують насамперед забезпечення підрядними частинами повноти інформації, виклад якої передбачено в го­ловній частині. Логіко-граматичний аналіз складнопідрядних речень, крім того, є прямим продовженням розбору простого речення за його членами: тут при визначенні виду підрядних частин так само, як і при визначенні членів речення, беруться до уваги передусім питання, на які вони відповідають у певній мовній ситуації; тобто враховуються їхні семантико-синтаксичні функції, а також їхня логічна зумовленість, запрограмо­ваність потребами повного висловлення думки. Тому саме цю класифікацію візьмемо за основу подальшого розгляду підряд­них речень.