Психологічні принципи маніпуляції поведінкою людини і приклади її використання в вузі.

Способи маніпуляцій різні. Ми можемо говорити, що будь-які індивіди вже спочатку знаходяться в масах, бо на вищому етапі під масою можна розуміти наше суспільство в цілому. У меншому об'ємі під масою слід розуміти масоутворення меншого масштабу: шкільна маса — клас, школа; трудовий колектив; суспільство, утворене за якимись загальними принципами і інтересами: секта, спортивна секція, клан, і т.п.

Принципи маніпулювання в масах будуються на основі позиціонування одного з членів групи як лідера і на несвідомому підпорядкуванні решти учасників групи, повного упровадження. Маніпулювання – зовсім не легка дитяча гра. Головний принцип– повна дезінформація. Головна зброя– досвід.

Способи і методи маніпуляцій:

1. Провокація підозри. Маніпулятор спочатку ставить випробовуваного в критичні умови, коли переконаний висуває заяву типу: «Ви думаєте я буду вас умовляти?..», що припускає т.з. зворотний ефект, коли той над ким проводять маніпуляції починає переконувати маніпулятора в зворотному, і тим самим, промовляючи кілька разів установку, несвідомо схиляється до думки про чесність в чомусь переконуючого його індивіда. Тоді як за всіх умов чесність ця помилкова. Але якщо за певних умов він би це розумів, що в даній ситуації грань між брехнею і сприйнятливістю правди стирається. А значить маніпулятор добивається своєї мети.

2. Помилкова вигода супротивника. Маніпулятор своїми певними словами як би спочатку ставить під сумнів власні доводи, посилаючись на нібито вигідніші умови, в яких знаходиться його опонент.

Що, у свою чергу, примушує цього опонента виправдовуватися і в бажанні переконати партнера і зняти з себе підозру. Тим самим, той над ким відбулася маніпуляція, несвідомо знімає з себе яку-небудь установку на цензуру психіки, на оборону, дозволяючи проникнути в ту, що свою стала беззахисною, психіку атаки з боку маніпулятора.

Слова маніпулятора, можливі в подібній ситуації: «Ви так говорите, тому що зараз від цього вимагає ваше положення…»

3. Агресивна манера ведення розмови.

При використовуванні подібних маніпуляцій, особа, зацікавлена в якій-небудь дії на інших — бере спочатку високий і агресивний темп мови, ніж несвідомо ослаблює волю опонента. Ну і до того ж опонент у такому разі і не може належним чином обробити всю одержувану інформацію. Що вимушує його погоджуватися і з інформацією від маніпулятора, несвідомо до того ж бажаючи, щоб все це скоріше припинилося.

4. Уявне нерозуміння. В даному випадку певна хитрість досягається таким чином. Ви, посилаючись на з'ясування для вас правильності тільки що почутого — повторюєте сказані вам слова, але вносячи в них значення, необхідне вам.

Вимовні слова можуть бути на зразок: «Вибачте, чи правильно я вас зрозумів, ви говорите що…», — і далі повторюєте 60-70% того, що почули від опонента, але кінцеве значення спотворюєте шляхом введення іншої інформації, інформації — необхідної вам.

5. Помилкове погоджується. Коли ви неначе і приймаєте, погоджуєтеся з інформацією, одержаною від об'єкту ваших маніпуляцій, але і тут же вносите свої корективи. За принципом: «Так, так, все правильно, але…».

6. Провокація на скандал. Вчасно сказаними образливими словами ви викликаєте своїми насмішками в того, ким маніпулюєте гнів, лють, нерозуміння, образу тощо, — чим виводите його з себе, і добиваєтеся наміченого результату.

7 Специфічна термінологія. Даним способом ви добиваєтеся у опонента несвідомого приниження його власного статусу, а також розвитку в ньому відчуття незручності, внаслідок чого він з помилкової скромності або невпевненості в собі соромиться перепитати значення того або іншого терміну, що дає вам в подальшому можливість повернути ситуацію в потрібне вам русло, пославшися при необхідності на нібито його схвалення раннє сказаних вам слів. Ну а приниження статусу співбесідника в розмові дозволяє вам опинитися в спочатку виграшному положенні і добитися у результаті необхідного.

8. Використовування ефекту помилкової підозри у ваших словах. Застосовуючи подібну позицію маніпулювання, ви як би спочатку ставите співбесідника в положення захищається. Приклад використовуваного монологу: «Ви думаєте я буду вас в чомусь умовляти, переконувати…», — що вже як би приводить вашого опонента в бажанні (необхідності) переконати вас що це не так, що він до вас спочатку добре розташований і т.п. Тим самим він сам як би розкриває себе для несвідомої згоди з вашими словами, які послідують вслід за цим.

9. Посилання на «великих». Ваша операція цитатами з мов відомих і значних людей, специфікою засад і принципів прийнятих в суспільстві і тощо. Тобто, ви як би створюєте приниження статусу вашого опонента, неначе, подивися, всі поважані і відомі люди говорять так, а ти вважаєш зовсім інакше, а хто ти, а хто вони і т. п., — приблизно подібний асоціативний ланцюжок несвідомо повинен з'явитися у об'єкту ваших маніпуляцій, після чого він, власне, цим об'єктом і стає.

10. Формування помилкової дурості і неудачливості. Вислів типу — це банально, це повний несмак і тощо, — повинні сформувати у вибраного вами співбесідника початкове несвідоме приниження його ролі, і сформувати штучну залежність його від думки інших. Що готує залежність даного індивіда і вже відносно вас. А значить, ви можете вже практично небоязливо просувати через подібну людину свої ідеї, схоляючи його на рішення проблем, необхідних вам.

Тобто іншими словами, — грунт для ваших маніпуляцій вже підготовлений. Хоча і, власне, підготовлена вона самі маніпуляціями.

11. Нав'язування думок. В даному випадку за допомогою постійно або періодично повторюваних фраз, ви привчаєте опонента до якої-небудь інформації, яку збираєтеся до нього донести.

На подібній маніпуляції будується принцип реклами. Коли спочатку перед вами багато разів з'являється яка-небудь інформації (причому незалежно від вашого свідомого схвалення або заперечення її), а потім, коли індивід стикається з необхідністю вибору якого-небудь товару, несвідомо з декількох видів товару невідомих марок він вибирає ту, про яку вже десь чув. Причому виходячи з того, що за допомогою реклами доноситься виключно позитивна думка, то і значно велика вірогідність, що в несвідомому індивіда про даний товар думка більше позитивного, ніж негативного.

12. Недоведена, з натяками на якісь особливі обставини. Даний приклад досить успішного маніпулювання за допомогою особливого роду недомовленостей, що формують в індивіді, виступаючому як опонент, помилкову упевненість в сказаному, за допомогою несвідомого домислення ним тих або інших ситуацій. Причому коли у результаті виявляється що він «не так зрозумів», у подібного індивіда практично відсутня яка-небудь складова протесту, оскільки несвідомо він залишається упевнений що просто дійсно не так зрозумів. Тим самим він вже вимушено як би приймає нав'язувані йому умови гри.

Вже в контексті подібної обставини найімовірніше має сенс розділяти на маніпулювання з урахуванням як несподіваного для об'єкту, так і вимушеного, коли об'єкт у результаті розуміє, що став жертвою маніпуляцій, але вимушено приймає їх через неможливість конфлікту з власною совістю і якимись закладеними в його психіку нормами поведінки, що базуються на відповідних засадах суспільства, які не дають йому попросту зробити зворотний хід. Причому угода з його сторони може бути продиктоване як що помилково викликається в ньому відчуття вини, так і свого роду моральним мазохізмом, що вимушує несвідомо карати себе (до питання морального мазохізму ще повернемося у відповідних розділах нашого дослідження).

13. Уявна неуважність. У даній ситуації, об'єкт, виступаючий в ролі маніпуляції, потрапляє в пастку маніпулятора, що грає на власній нібито неуважності, щоб потім, у результаті, зробивши необхідне йому (добившися свого) послатися на те, що він нібито не помітив (прослуховував) протест з боку опонента. Причому в результаті подібного він вже ставить опонента фактично перед фактом досконалого.

14. Приниження іронії. Чимось нагадує вже згадуване нами. Внаслідок чого вчасно сказаними власними вигадками в нікчемності власного статусу як би вимушує опонента затверджувати зворотне, тим самим несвідомо прославляючи маніпулятора.

15. Орієнтованість на плюси. В цьому випадку ми як би концентруємо розмову тільки на плюсах, тим самим просуваючи свою ідею, і зрештою добиваючись маніпуляцій над психікою іншого індивіда, все одно проштовхуючи свою ідею.