Програмування мовою Пролог

По мірі вирішення технічних проблем побудови комп’ютерів накопичувались і проблеми їх застосування. Основні складнощі перемістилися в напрямі створення програм, розпочалися пошуки мов програмування, більш придатних для людини. Незважаючи на те, що ступінь абстрагування від асемблера до Паскаля та Ади зростала, усі вони базуються на фон-нейманівській архітектурі і для їх використання необхідно докладно описувати процедуру отримання розв’язку. Їх основний недолік полягає у необхідності завчасно знати, які будуть задані питання, і запрограмувати процедури, які будуть давати відповіді на них. Все істотно змінилося з появою логічного програмування, яке базується на ідеях та методах математичної логіки. Логічна програма будується як набір тверджень (фактів та правил) про об’єкти, функції та відношення предметної галузі. Опис задачі є статичним і ніякого обчислювального процесу не задає. Можна вважати, що воно визначає базу даних, в якій зберігаються об’єкти та задані на них функції та відношення. Дедуктивне виведення розв’язку задачі забезпечується вбудованими засобами системи програмування.

Найбільш відомою є реалізація мови Пролог (“Програмування у термінах логіки” – Programming in Logic), яка базується на логічній системі Хорна та методі резолюції дедуктивного виведення.