Тема 2. Макроекономічні показники в системі національних рахунків

Узагальнюючі показники функціонування національної економіки за певний період формують систему національних рахунків (СНР).

Це – система взаємопов’язаних показників і класифікацій, що використовуються для опису та аналізу загальних результатів і аспектів економічного розвитку на макрорівні. СНР сформульована за категоріями і термінами ринкової економіки.

Однією з найважливіших особливостей СНР є її всеохоплюючий характер. Це означає, що СНР містить упорядковану інформацію про:

• усіх господарюючих суб’єктів, що беруть участь в економічному процесі: юридичні особи (підприємства, корпорації, банки, страхові компанії, органи державного управління) і домогосподарства;

• усі економічні операції, пов’язані з виробництвом, розподілом і перерозподілом доходів, накопиченням активів й іншими аспектами економічного процесу;

• усі економічні активи й пасиви, що формують національне багатство (основні фонди, матеріальні оборотні кошти, монетарне золото та інші фінансові активи, вартість землі й корисних копалин тощо).

СНР обчислює обсяг виробництва країни за ринковою методологією, охоплює всі платні послуги і виключає подвійний рахунок.

В якості узагальнюючих показників результатів функціонування національної економіки за певний період застосовують наступні агрегати :

ü валовий внутрішній продукт (ВВП);

ü валовий національний продукт (ВНП);

ü чистий валовий продукт (ЧВП);

ü національний доход (НД);

ü особистий доход (ОД);

ü доход в розпорядженні (ДР).

ВВП – це сукупна ринкова вартість всього обсягу кінцевого виробництва товарів і послуг, вироблених за певний період, в основному за рік, на економічній території країни.

Економічна територія країни – це територія, що адміністративно управляється урядом даної країни, у межах якої особи, товари, гроші можуть вільно пересуватися.

У макроекономіці ВВП розраховують за трьома методами:

1) за виробленою продукцією (виробничий метод);

2) за витратами на придбання товарів та послуг;

3) за доходами, які одержані від реалізації товарів і послуг.

При розрахунку ВВП виробничим методом підсумовується додана вартість, створена всіма галузями економіки:

ВВП за витратами (метод кінцевого використання) – це ринкова вартість кінцевих товарів і послуг, придбаних домогосподарствами, фірмами, державою і нерезидентами (господарські іноземні суб’єкти, які експортують товари з даної країни), тобто сукупна вартість всіх товарів і послуг, які спожиті суспільством.

С – споживчі витрати (витрати домогосподарств на придбання товарів широкого вжитку, товарів тривалого користування й оплату послуг);

І – інвестиційні витрати (витрати підприємств на придбання елементів основного капіталу; за натуральною формою – машини, верстати, устаткування; за вартісною формою – валові приватні внутрішні інвестиції). Вони включають амортизаційні відрахування і чисті інвестиції.

Амортизаційні відрахування – вартість основного капіталу, що йде на відшкодування зношених засобів.

Чисті інвестиції – кошти на придбання додаткових елементів основного капіталу.

G – державні закупівлі товарів і послуг, придбання органами державної влади і бюджетними організаціями товарів і послуг, у тому числі і факторних послуг. Усі державні трансфертні платежі вилучаються з розрахунків, оскільки вони є формою перерозподілу.

Xn – “експорт нетто”, чистий експорт – різниця між витратами іноземних споживачів вітчизняної продукції і витратами вітчизняних споживачів закордонної продукції, тобто різниця між експортом та імпортом.

ВВП за доходами (розподільчий метод) дорівнює сумі факторних доходів власників виробничих ресурсів + два компоненти (амортизаційні витрати й чисті непрямі податки на бізнес), які не є доходами.

Тобто, розраховуючи ВВП за доходами, потрібно знайти суму таких його складових:

• амортизаційні витрати;

• чисті непрямі податки на бізнес – непрямі податки на бізнес (податок на додану вартість, акцизи, мито, ліцензійні платежі та ін.) за відрахуванням субсидій. З економічної точки зору – це різниця між цінами, за якими купують товари споживачі, та цінами реалізації фірм;

• винагорода за працю – компонент, який містить заробітну плату, а також внески підприємств на соціальне страхування, у Пенсійний фонд, Фонд зайнятості тощо;

• рентні платежі – прибуток, який отримують власники нерухомості;

• чисті проценти – різниця між процентними платежами фірм іншим секторам економіки та процентними платежами, які фірми отримали від інших секторів: домогосподарств, держави, не враховуючи виплати процентів за державним боргом;

• дохід від власності – чистий прибуток підприємств, які перебувають у приватній власності;

• прибуток корпорацій – компонент, який містить три складові:

1) податок на прибуток корпорацій;

2) дивіденди акціонерам;

3) нерозподілений прибуток корпорацій.

Оскільки ВВП вимірюється в грошовій формі, зміни цін призводять до зміни в обсягах ВВП. Розрізняють номінальний і реальний обсяги виробництва.

Номінальний обсяг виробництва – це обсяг, обчислений у поточних фактичних цінах, тобто в цінах, що діють на момент виробництва:

Індекс споживчих цін (ІСЦ) показує зміну середнього рівня цін „кошика” товарів і послуг, звичайно використовуваних середньою родиною. ІСЦ розраховується за типом індексу Ласпейреса, або індексу цін з базовими важелями (сукупністю благ, фіксованою за базовим роком) за формулою:

Індекс цін – неявний дефлятор ВВП, розраховується за типом індексу Пааше, тобто індексу, де в якості важелів використовується набір благ поточного періоду, за формулою:

Індекс Фішера ліквідує недоліки індексів Ласпейреса і Пааше, усереднюючи їх значення.

Валовий національний продукт (GNP)– ринкова вартість кінцевих товарів і послуг, вироблених за рік її резидентами як на території країни, так і за її межами (в інших країнах). ВНП вимірює вартість продукції, виробленої факторами виробництва, що знаходяться у власності громадян певної країни, у тому числі і на території інших країн.

Чисті факторні доходи дорівнюють різниці між доходами, отриманими громадянами певної країни за межами країни, і доходами іноземців, отриманими на території певної країни.

Чистий валовий продукт (ЧВП) можна отримати із ВВП, якщо його зменшити на величину амортизаційних відрахувань.

ЧВП= ВВП – Амортизаційні відрахування

Національний дохід (НД) являє собою сукупний дохід в економіці, який отримують від використання факторів виробництва (праці, капіталу, технології тощо) їх власники. Цей показник можна отримати, коли показник ЧВП зменшити на величину чистих непрямих податків.

НД = ЧВП – чисті непрямі податки

Використовуваний доход (ВД) - це доход, який залишається у розпорядженні домогосподарств. Використовуваний доход розраховується шляхом зменшення показника особистого доходу на суму прибуткового податку з громадян та деяких неподаткових платежів державі.

Валовий національний доход дорівнює ВВП плюс первинні доходи, одержані резидентами за кордоном у вигляді оплати праці, відсотків, дивідендів, неінвестованих доходів від прямих зарубіжних інвестицій, мінус первинні доходи, передані резидентами за кордон.

GNI = ВВП + YL – YM,

де, YL – первинні доходи, одержані з-за кордону; YM – первинні доходи, передані за кордон.

Валовий національний наявний дохід (GHDI) дорівнює валовому національному доходу плюс поточні трансферти, одержані резидентами з-за кордону, мінус поточні трансферти, передані за кордон.

GHDI = GNI + Tr L – Tr M

де, Tr L – поточні трансферти,, одержані з-за кордону; Tr M – поточні трансферти, передані за кордон.