Міжнародної трудової міграції

Міжнародна міграція робочої сили – це переміщення працездатного населення за межі національних кордонів в пошуках роботи.

При характеристиці руху робочої сили застосовують ряд базових понять:

· міграція (від лат. migratio — переселення, переміщення) – це переміщення через кордон.

· імміграція (від лат. immigrare — вселяюся) — це в'їзд в країну на постійне або довготривале проживання громадян іншої країни;

· еміграція (від лат. emigrare — виселення) — переселення громадян в іншу країну на постійне або довготривале тимчасове проживання;

· рееміграція — це виїзд іммігрантів з країни імміграції або повернення емігрантів на батьківщину.

Існує декілька класифікаторів форм міграційних процесів. За одним з них розрізняють:

§ постійну міграцію - ця форма переважала до І світової війни і характеризувалась тим, що значні маси людей назавжди покидали свої країни і переселялись на постійне місце проживання до США, Канади, Австралії тощо; переселення у зворотному напрямку було незначним;

§ тимчасову міграцію, що передбачає повернення мігрантів на батьківщину по закінченні певного терміну; сучасна трудова міграція набула саме ротаційного характеру;

§ нелегальну міграцію, котра надто вигідна підприємцям країн-мігрантів і становить своєрідний резерв необхідної їм дешевої робочої сили.

Міжнародна міграція існує в різних формах: трудо­вої, сімейної, туристичної тощо. Провідна роль належить трудовій міграції або міжнародній міграції робочої сили, яка посилюється в умовах форму­вання економічних зв'язків у світовому господарстві.

Причини трудової міграції поділяють на:

ü еко­номічні: відмінності в темпах, масштабах та структурі нагромадження капіталу; міждержавні відмінності у рівнях оплати праці та відмінності у структурі попиту на робочу силу та її пропонування;

ü неекономічні: демографічні, правові, політичні, релігійні, національні, культурні, психологічні, екологічні та ін.

Історично міжнародна трудова міграція пройшла 4 етапи:

І етап міжнародної міграції безпосередньо пов'язаний з промис­ловою революцією, наслідком якої стало „відносне перенаселення“, що викликало масову міграцію з Європи до Північної Америки, Австралії, Нової Зеландії.

II етап охоплює період з 80-х років XIX століття до І світової війни, коли значно зростають масштаби нагромадження капі­талу, характерною рисою якого виступає посилення нерівномір­ності цього процесу в рамках світового господарства. Високий рівень концентрації виробництва і капіталу в передо­вих країнах (США, Великобританії та ін.) зумовлює підвищений попит на додаткову робочу силу, стимулює імміграцію з менш роз­винутих країн (відсталі країни Європи, Індія, Китай тощо). На початку XX ст. основну масу мігрантів становила некваліфікована робоча сила.

III етап розвитку міжнародної міграції охоплює період між дво­ма світовими війнами. Його особливістю є скорочення масштабів міжнародної трудової міграції, у тому числі міжконтинентальної міграції і навіть рееміграції з класичної країни-іммігранта – США. Скорочення масштабів міграції було зумовлене наслідками світової економічної кризи 1929-1933 pp., замкнуто-тоталітарним характером розвитку СРСР, котрий виключив його з кола країн-емігрантів робочої сили.

IV етап розвитку міжнародної міграції робочої сили розпочав­ся після другої світової війни і триває понині. Цей етап зумовлений НТР, монополізацією міжнародних ринків праці і капіталу, процесами інтернаціоналізації та інтеграції. Його характерними рисами є: зростання внутріконтинентальної міграції, зокрема, в Європі та Африці; зростання попиту з боку сучасного виробництва на висококваліфі­ковані кадри, виникнення нового виду трудової міграції, котрий отримав назву „втеча умів“; посилення державного і міжнародного регулювання трудової міграції.

На тлі довгострокових циклів відбуваються сплески (вибухи) міграції. Вибух міграції припадає на середину 19 ст., коли внаслідок «картопляного голоду» пішов потік емігрантів із Ірландії до США, у 80- ті рр. у США спрямовуються потоки з Італії, країн Східної Європи, які є наслідком падіння цін на європейську пшеницю і аграрного перенаселення, США приваблюють сприятливими умовами для розвитку власного бізнесу і підвищення рівня життя. Міграційні потоки часів двох світових воєн – це біженці.

Після другої світової війни основні потоки міграції утворили:

§ «втеча умів» – усталений потік висококваліфікованих фахівців до США і Канади; серед спеціалістів та науковців, що емігрували до США, 90% становили спеціалісти з країн колишнього соцтабору; США на 50% задовольняли свої потреби у математиках за рахунок радянських фахівців; на початку 90-х років питома вага іноземців серед інже­нерів в США становила понад 10%, лікарів – понад 20%;

§ біженці від комуністичних режимів – пото­ки біженців з Угорщини після повстання 1956 p., з В'єтнаму (1975 р.) та з Куби (1980 р.);

§ еміграція з колишніх соціалістичних країн після розпаду СРСР; у 90-ті роки збільшилась еміграція до країн Західної Європи з СНД та Прибалтійських держав – тільки до Німеччини пересе­лилось 2 мли. радянських німців, а всього число іммігрантів з ко­лишнього СРСР до Німеччини досягло 5 млн. чоловік (до того СРСР імпортував робочу силу з Болгарії, В'єтнаму, Північної Кореї, тепер Росія - робітники з Китаю, українці складають 32% працюючих іноземців)

§ із створенням ЄС та інших економіч­них об'єднань вільне пересування робочої сили між країнами ста­ло необхідною умовою нормального функціонування світового гос­подарства.

У 1960 р. населення Землі становило 3 млрд. чол., загальна кількість мігрантів у світі - 3,2 млн. чол., у 2000 р. населення Землі становило 6 млрд. чол., а тільки трудових мігрантів нараховувалось 35 млн. чол. З урахуванням членів сімей та нелегальної міграції - 125 млн. чол. Причому зростання числа іммігрантів триває, незважа­ючи на заходи багатьох країн з обмеження міграції.

Міграція до розвинених країн з країн, що розвиваються, та між самим країнами «третього світу» має в основному економічні причини: приток робочої сили у Гонконг з Китаю, В'єтнаму. У Кувейті та Саудівській Аравії зайнято 1 млн. з Йомена (більш висока зарплата, нестача некваліфікованої робочої сили). З 1980 р. із Зімбабве виїхало 90% підготовлених лікарів.

Міграція з розвинених країн у країни, що розвиваються, має як економічні причини (високі заробітки науковців, інженерів, конструкторів), так і неекономічні – подивитися світ, випробувати себе.

Маючи давню історію, міжнародна трудова міграція на сучасному етапі набула певних особливостей, найсуттєвішими з яких є:

▪ зростання масштабів міграції;

▪ збільшення питомої ваги мігрантів у загальній чисельності праце­здатного населення країн;

▪ розширення еміграції з країн Східної Європи та країн, що утворилися на території екс-СРСР;

▪ формування нових центрів залучення робочої сили;

▪ зростання нелегальної імміграції;

▪ посилення „відпливу інтелекту“;

▪ ротаційний характер міграції.

Однією з найважливіших особливостей сучасного стану міжна­родної міграції є „відплив інтелекту“,тобто безповоротна або довготривала еміграція вчених і висококваліфікованих спеціалістів. Основними причинами цього процесу в більшості країн є:

• постійне зниження соціального статусу вченого та спеціаліста;

• те, що результати роботи вчених та спеціалістів часто не знахо­дять своєї остаточної реалізації;

• бажання покращити своє матеріальне становище;

• більша можливість за кордоном реалізувати свої знання та досвід;

• національна та релігійна нетерпимість;

• зростання безробіття в країні, навіть серед висококваліфіко­ваних спеціалістів.

Нестабільна економічна ситуація в країні, а також вигідні умо­ви найму висококваліфікованих спеціалістів за кордоном сприя­ють збільшенню масштабів еміграції.