Форми державного регулювання транспортної діяльності

Державне регулювання транспортної діяльності здійснюється із застосуванням різних форм регулювання (впливу):

I. Заходи щодо організації транспортного ринку – містять у собі поділ транспортного ринку на сектори, з метою створення рівних умов транспортних підприємств, що працюють на різних видах перевезень, різних маршрутах, з різкими групами клієнтів, визначення правил обслуговування клієнтури й правил конкуренції в окремих секторах транспортного ринку. Створення спеціальних органів, що здійснюють ліцензування й розробку правил допуску нових підприємств до роботи в різних секторах ринку.

Безпосередньо ліцензійна діяльність передбачає:

Ø контроль й аналіз стану транспортного обслуговування в різних секторах ринку;

Ø допуск нових підприємств на різні сектори транспортного ринку й розширення прав уже діючих підприємств;

Ø контроль виконання транспортними підприємствами вимог, що накладають на них виданих ліцензіями.

II. Контроль транспортних тарифів здійснюється по напрямках:

Ø визначення порядку побудови тарифів у різних секторах транспортного ринку;

Ø установлення загального рівня тарифів на окремі види перевезень й інших транспортних послуг;

Ø обмеження зверху або в ряді випадків знизу окремих тарифів і розцінок на транспорті.

III. Податкове регулювання – через систему федеральних, місцевих і спеціальних податків (на паливо, дорожній податок, виконаний грузо і пасажиро оборот і т.д.)

Основна мета податкового регулювання - стимулювати або, навпроти, обмежити приплив підприємців у ті або інші сектори транспортного ринку.

Держава може здійснювати фінансування великих проектів в області транспорту або покриття поточних збитків транспортних підприємств, рентабельність яких не може бути забезпечена і - міські автобусні перевезення й т.д.

Державні органи здійснюють розробку й контроль виконання екологічних стандартів і норм безпеки й охорони праці на транспорті.

До основних форм державного контролю ставляться:

1. перевірка виконання – найпоширеніша форма, є необхідним елементом оперативного керівництва й пов'язана з виробітком практичних рекомендацій і пропозицій по своєчасному й точному виконанню рішень;

2. інспекція – контроль над дотриманням установлених державою правил, стандартів в окремих сферах діяльності, галузях економіки;

3. ревізія – контроль над дотриманням установлених державою правил господарювання;

4. нагляд – форма контролю, найбільш притаманна до державного правового регулювання. використається для контролю над дотриманням законів, установлених державою норм, правил, стандартів.