Формування навички виразного читання

 

При формуванні навичок читання особливу увагу необхідно приділяти виразному читанню. Отже, виразно прочитати текст – це насамперед передати його ідею і своє ставлення до того, про що учень читає, тобто, знайти в усному мовленні засіб, за допомогою якого можна правдиво, точно, у відповідності із замислом письменника передати ідеї і почуття, які вкладені у твір.

У методичній літературі як важливі умови оволодіння школярами основами виразної мови визначають:

1) уміння розподілити своє дихання у процесі мовлення;

2) оволодіння навичками правильної артикуляції кожного звука і чіткою дикцією;

3) володіння нормами літературної вимови. Звичайно, ці умови важливі не тільки для розвитку навички виразного читання, але й в цілому для виразного мовлення.

Роботу над виразністю мовлення дітей учитель розпочинає з того, що вчить їх правильно керувати своїм диханням під час вимови і правильно використовувати голос. Розвиток дихання – одна з основних вимог виразного читання і вчителя, і учнів. Уміння набирати вдосталь і своєчасно повітря забезпечить варіювання голосу. Учнів слід привчати, що для поповнення легень повітрям, необхідним для читання, потрібно використовувати паузи – великі і малі. Це значить, що треба намагатися набирати повітря не тільки по закінченні речення, а й до його завершення, використовуючи короткі зупинки. Правильній організації дихання сприяють заучування і проговорювання прислів'їв, приказок, загадок, скоромовок.

Навчання виразному читанню включає в себе і знайомство з паузами .

Підготовку до виразного читання умовно ділять на три етапи:

1) вияснення конкретного змісту твору, аналіз мотивів поведінки дійових осіб, вияснення ідеї твору. Інакше кажучи: осмислення ідейно-тематичної основи твору, його образів у єдності з художніми засобами;

2) розмітка тексту: відзначення пауз, логічного наголосу, визначення темпу, тону, сили звучання при читанні;

3) вправи в читанні (можливе повторне читання, поки не вдається голосом передати ставлення автора до подій, що описуються в тексті, і дійових осіб. Але, як уже було сказано раніше, вся робота проводиться під час аналізу тексту, а не на заключному етапі роботи над ним, як це прийнято в практиці роботи школи. Аналіз змісту і ідейного спрямування твору включають в себе і навчання виразному читанню; вони виступають у певній єдності.

Навчаючи учнів виразно читати на другому етапі, ми повинні великого значення надавати інтонації. Вона складається з таких компонентів, які відпрацьовуються кожен окремо:

- сила голосу (тихо – тихіше – ще тихіше; голосно – голосніше);

- висота тону (вимовте правильно: Так. Так? І ви помітите, як підвищився тон у запитальному так? А якщо хочете висловити подив, голос треба підвищити ще;

- темп мовлення (швидше – ще швидше; повільно – ще повільніше);

- паузування (членування тексту на смислові відрізки);

- тембр голосу (забарвлення його почуттями радощів, страху, прикрощів, суму, ніжності, неприязні, відчаю, торжества тощо).

Інтонування твору залежить також від пауз і логічного наголосу. На нього необхідно спиратися, розвиваючи навички уміло інтонувати текст. Насамперед школярів треба навчити читати розділові знаки. Вони вказують, з якою інтонацією (розповідною, запитальною, окличною) необхідно читати, окрім того, вказують на паузи та допомагають зорієнтуватися, з якою метою вжите речення.

Ефективне формування навички виразного читання неможливе без розвитку уміння ставити логічний наголос. Як правило, в усному чи писемному мовленні ми вживаємо слова, словосполучення, а інколи й цілі речення, які є логічними й емоційними центрами і які повинні бути якось виділені, інакше смисл того, про що говоримо і читаємо, може бути зрозумілий неправильно чи не зовсім правильно. Цьому і слугує логічний наголос (один із найважливіших засобів інтонаційно-звукової виразності). Разом з іншими засобами звукової виразності правильно зроблені логічні наголоси допомагають тому, хто говорить чи читає, найбільш чітко і яскраво виразити думку, сприяють активному сприйманню мови. Неправильне чи невміле використання логічного наголосу призводить до порушення смислової структури висловлювання, до нерозуміння слухачів.

Наступним напрямом у роботі над логічним наголосом є навчання школярів у результаті аналізу тексту виділенню за допомогою голосу важливих слів, словосполучень, речень, які розкривають тему твору. Особливо така робота необхідна при читанні віршів. Можна практикувати такі завдання: знайди у вірші рядки, що виражають головну його думку; які рядки повторюються? Для чого? (1 клас). У другому і третьому класах робота по формуванню уміння виражати головну думку тексту за допомогою логічного наголосу при виразному читанні продовжується на більш складному текстовому матеріалі. Але тут також використовуються завдання, спрямовані на вияснення головної думки тексту, знаходження слів і речень, що виражають її.

Непоганим матеріалом для такої роботи є і байки, головна думка (мораль), яких при читанні повинна бути обов'язково виділена.

Отже, для того, щоб навчити дітей правильно ставити логічний наголос, учитель повинен проводити роботу за трьома напрямами: а) визначення головного у відповіді-читанні на поставлене запитання до тексту за допомогою акцентного виділення; б) виділення за допомогою логічного наголосу слів, словосполучень і речень, що розкривають основний зміст тексту; в) вияснення за допомогою логічного наголосу головної думки твору. Названі напрями у процесі роботи над логічним наголосом здійснюються комплексно.








Дата добавления: 2015-05-28; просмотров: 3923;


Поиск по сайту:

При помощи поиска вы сможете найти нужную вам информацию.

Поделитесь с друзьями:

Если вам перенёс пользу информационный материал, или помог в учебе – поделитесь этим сайтом с друзьями и знакомыми.
helpiks.org - Хелпикс.Орг - 2014-2024 год. Материал сайта представляется для ознакомительного и учебного использования. | Поддержка
Генерация страницы за: 0.005 сек.