Система вогню взводу (роти) в обороні

Оборона – один із основних видів загальновійськового бою. На початку війни оборона буде найважливішим і найбільш поширеним видом бою.

Оборона має на меті:

- відбити наступ переважаючих сил противника;

- завдати йому максимальних втрат;

- економити сили і час;

- утримати важливі райони (об’єкти) місцевості і тим самим створити умови для переходу в наступ.

Оборона може підготовлятися:

- завчасно або організовуватися в ході бою;

- в умовах відсутності зіткнення з противником або безпосереднього зіткнення з ним.

Як показав досвід Великої Вітчизняної війни і локальних війн перехід роти (батальйону) до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником частіше за все буде здійснюватися:

- під час відбиття контратак переважаючих сил противника в ході наступу;

- для закріплення і утримання захоплених рубежів;

- для прикриття флангів наступаючих військ;

- у результаті невдалого закінчення зустрічного бою.

Затаких умов перехід до оборони буде здійснюватися, як правило, під безперервним вогневим влливом противника.

Відсутність безпосереднього зіткнення з противником створює найбільш сприятливі умови для підготовки роти (батальйону) до оборони. За таких умов підрозділи частіше за все будуть переходити до оборони:

- для прикриття державних кордонів;

- під час дій у другому ешелоні або резерві;

- під час переходу до оборони під прикриттям підрозділів які обороняються в смузі забезпечення;

- на тих напрямках, де потрібно забезпечити висування і розгортання головних сил;

- там де наступ із ряду причин не передбачається.

Оборона повинна бути:

- стійкою і активною;

- протитанковою;

- протиповітряною;

- здатною протистояти ударам усіх видів зброї, діям його повітряних десантів, аєромобільних та диверсійно-розвідувальних груп.

У залежності від бойового завдання, наявності сил і засобів, а також від характеру місцевості оборона може бути: позиційною або маневреною.

Позиційна оборона – основний вид оборони. Вона більш повно відповідає головній меті оборони і ведеться шляхом нанесення максимальних втрат противнику під час стійкого утримання підготовлених до оборони районів місцевості.

Позиційна оборона застосовується на більшості напрямків, і там, де втрата території не допустима. Вона ведеться за принципом «Ні кроку назад»

Маневрена оборона застосовується з метою нанесення противнику втрат, виграшу часу і збереження своїх сил шляхом послідовних оборонних боїв на завчасно підготовлених і ешелонованих у глибину рубежах з одночасним проведенням контратак. Вона допускає залишення деякої території.

Бойові завдання механізованого взводу (роти)

Механізовані (танкові) взводи (роти) вміло використовуючи свою зброю, місцевість та її інженерне обладнання, а також мінно-вибухові загородження, здатні завдати противнику, який наступає, великих втрат і утримувати пункт, що займає. Взвод обороняється, як правило, у складі роти, може знаходитися у резерві батальйону, призначатися в бойову охорону, бойовий розвідувальний дозор і вогневу засідку, частиною сил або в повному складі входити у бронегрупу батальйону (роти).

Рота обороняється, як правило, у складі батальйону і може знаходитися в першому або другому ешелоні батальйону, в смузі забезпечення або на передовій позиції, складати загальновійськовий резерв або знаходитися в протидесантному резерві. При виході з бою і відході рота може бути призначена в тильну (бокову) похідну заставу або діяти, як підрозділ прикриття.

Побудова оборони механізованого (танкового) взводу містить:

- бойовий порядок взводу;

- опорний пункт взводу;

- систему вогню.

Основні зусилля взводу в обороні зосереджуються на напрямку наступу противника, що очікується, і утриманні важливої ділянки (об’єкта) місцевості.

Побудова оборони повинна забезпечувати відбиття атаки противника і знищення його танків і живої сили перед переднім краєм, на флангах і в глибині оборони.

Бойовий порядок взводу будується залежно від поставленого завдання і умов місцевості. Позиції відділення механізованого взводу в обороні розташовуються, як правило, в одній траншеї в лінію. В опорних пунктах, розташованих на найбільш імовірному напрямку наступу противника, позиція одного із відділень взводу з метою посилення стійкості оборони може обладнуватися в глибині опорного пункту (на другій лінії) в 100-200м за траншеєю.

При загрозі атаки з флангу бойовий порядок може будуватися уступом вправо або вліво, а танкового взводу крім того, – кутом назад або кутом вперед.

Бойові машини піхоти (БМП) і танки в опорному пункті взводу розташовуються по фронту і в глибину з інтервалом до 200м. Вогневі позиції вибираються для них з урахуванням умов місцевості, як на передніх так і на зворотних схилах висот з таким розрахунком, щоб забезпечувались спостереження за противником і ведення вогню на граничну дальність прямою наводкою з гармат, кулеметів і ПТРК, взаємна вогнева підтримка та можливість вести зосереджений вогонь перед переднім краєм і на флангах опорного пункту, а також кругова оборона, приховане розташування вогневих засобів і маскування. БТР займають вогневі позиції, як правило, в глибині опорного пункту так, щоб забезпечувалась можливість ведення вогню із кулеметів переважно в бік флангів і в проміжки.

Додані взводу протитанкове і гранатометне відділення можуть розташовуватися на позиціях механізованих відділень, в проміжках між ними, або на фланзі опорного пункту взводу. Передбачається можливість маневру цих відділень, вогневих позицій БМП (БТР) і доданих вогневих засобів, а опорний пункт танкового взводу – із вогневих позицій танків і доданих засобів.

Більш детально розглянемо: які позиції, райони і пункти обороняють загальновійськові підрозділи, а також розміри цих позицій, пунктів і районів. Досвідом Другої світової війни, науковими дослідженнями і розрахунками доведено, що для забезпечення необхідної щільності вогню стрілецької зброї (один із основних показників) відстань між бійцями, які обороняють позицію, має бути в межах 8-10 м. (10-14 кроків).

Ось чому в Бойовому статуті СВ визначено, що механізоване відділення обороняє позицію по фронту до 100 м. в умовах рівнинної середньо пересіченої місцевості.

Взвод обороняє опорний пункт до 400м по фронту і 300м в глибину.

Проміжки між опорними пунктами взводів можуть бути до 300м, а між позиціями відділень – до 50м.

По всьому фронту опорного пункту механізованого взводу відривається суцільна траншея, яка з’єднує одиночні (парні) окопи для особового складу механізованих відділень, для БМП, танків, ПТРК, інших вогневих засобів і укриття для особового складу. Від опорного пункту в глибину оборони відривається хід сполучення, який обладнується для ведення вогню.

Перша траншея є переднім краєм оборони і обороняється взводами першого ешелону. Вона повинна забезпечувати спостереження за противником, кращі умови для створення зони суцільного багатошарового вогню із усіх видів перед переднім краєм, на флангах, у проміжках і веденню вогню з глибини оборони.

Друга траншея обороняється взводом другого ешелону (резерву) роти. Вона обладнується на віддаленні 300-600м від першої траншеї.

Третя (четверта) траншеї обороняються взводом роти другого ешелону батальйону. Вони обладнуються на віддаленні 600-1000м від другої (третьої) траншеї.

Хід сполучення використовується для потайного маневру підрозділами, ведення бою з противником, що вклинився в оборону, евакуації поранених і подачі боєприпасів та продовольства.

Система вогню взводу в обороні містить:

- ділянки зосередженого вогню взводу, які підготовлені перед переднім краєм оборони;

- зони протитанкового і суцільного багатошарового вогню БМП, танків та всіх інших вогневих засобів взводу перед переднім краєм, у проміжках, на флангах і в глибині оборони.

- підготовлений маневр вогнем БМП (танків) та інших вогневих засобів на загрозливих напрямках.

Основу системи вогню взводу складає вогонь танків, БМП, протитанкових засобів, гранатометів і кулеметів. Система вогню будується з урахуванням вогневих можливостей усіх видів зброї взводу і доданих йому вогневих засобів, у тісній взаємодії і в поєднанні з інженерними загородженнями і природними перешкодами.

Вона повинна забезпечувати ураження противника, передусім його танків та інших броньованих машин на підступах до оборони:

- перед переднім краєм;

- між сусідніми опорними пунктами;

- у глибині оборони;

- можливість ведення фронтального, флангового, та перехресного вогню;

- кругову оборону опорного пункту.

Безпосередньо перед переднім краєм підготовляється зона суцільного багатошарового вогню: вся місцевість у смузі 400м перед переднім краєм повинна знаходитися під вогнем взводу, а мертві простори уражатися вогнем артилерії і мінометів із закритих вогневих позицій. Загородження та підступи до них повинні добре прострілюватися вогнем усіх видів зброї.

Гранатометному і протитанковому взводам вказують:

- смугу вогню;

- додатковий сектор обстрілу;

- ділянки зосередженого вогню а гранатометному взводу, крім того - основний напрямок стрільби і рубежі зосередженого вогню.

БМП (БТР), танкам, гарматам, ПТРК, гранатометам, вогнеметам і кулеметам призначаються основні і запасні (для чергових вогневих засобів і тимчасові) вогневі позиції, вказуються основний і додатковий сектори обстрілу з кожної позиції на дальність ефективного вогню.

Готовність системи вогню визначається зайняттям БМП (БТР), танками, гарматами та іншими вогневими засобами вогневих позицій, підготовкою даних для стрільби, а також наявністю боєприпасів.

Побудова оборони механізованої (танкової) роти містить:

- бойовий порядок роти;

- систему опорних пунктів і вогневих позицій;

- систему вогню;

- систему інженерних загороджень.

Основні зусилля роти в обороні зосереджуються на головному напрямку наступу противника і утриманні найбільш важливого району (об’єкта) місцевості.

Бойовий порядок роти будується в один або два ешелони. У залежності від характеру місцевості взводи в опорному пункті роти можуть розташовуватися кутом назад, мати уступне й інше розташування яке забезпечить краще організацію системи вогню перед фронтом і на флангах опорного пункту.

Бойовий порядок ротимістить:

- взводи першого ешелону;

- взводи другого ешелону або резерву;

- вогневі засоби і підрозділи посилення які залишаються в безпосередньому підпорядкуванні командира роти.

Бойовий порядок може містити бронегрупу.

Бронегрупа роти створюється з метою підвищення активності оборони і своєчасного посилення її стійкості на імовірних напрямках наступу противника, закриття проломів, які утворюються в результаті вогневих ударів противника, та вирішення інших завдань, що потребують стрімких, маневрених дій та ефективного вогневого ураження противника.

Командиром бронегрупи призначається: у роті – один із заступників командирів взводів.

До її складу можуть входити декілька танків і БМП, БТР (як правило, без десанту), які виділяються із підрозділів першого і другого ешелонів, що обороняються поза напрямком зосередження основних зусиль.

Вогнева засада в обороні створюється у складі взводу (відділення, танка) посиленого гранатометниками та саперами. Вона призначається для нанесення противнику максимального ураження раптовим вогнем прямою наводкою, кинджальним вогнем та застосуванням мінно-вибухових загороджень.

Система опорних пунктів і вогневих позицій роти містить:

- опорні пункти рот (взводів) які об’єднуються в батальйонний район оборони;

- вогневі позиції танків, БМП (БТР), ПТРК та інших штатних і додатних вогневих засобів;

- траншеї і ходи сполучення.

Система опорних пунктів і вогневих позицій роти готується в залежності від прийнятого рішення, бойових можливостей роти, наявності часу і характеру місцевості.

Рота обороняєротний опорний пункт 1-1,5км по фронту і до 1км в глибину. Опорний пункт механізованої роти обладнується двома траншеями і складається із опорних пунктів мв, позицій вогневих засобів роти і доданих підрозділів, пов’язаних між собою єдиною системою вогню, загороджень і ходів сполучення.

Проміжки між опорними пунктами рот – до 1000м, взводів до 300м.