Класифікація методів монтажу.

Під монтажем розуміють комплекс технологічних процесів та операцій, в результаті виконання яких отримують кінцеву продукцію у вигляді носійного каркасу будівлі, споруди або окремих його частин.

Методи монтажу характеризуються взаємодією засобів виробництва з предметами труда, відображуючи головні шляхи здійснення процесу. Методи монтажу класифікуються:

■ у відповідності до організації: напрям, послідовність виконання операції, характер укрупнення, засоби транспортування в період монтажу тощо;

■ по механізації;

■ по оснащенню;

■ по керуванню виконанням окремих операцій.

Назва методу приймається в залежності від найбільш характерної ознаки:

■ конвеєрний;

■ по механізації;

■ щогла, що подає;

■ по механізації;

■ підрощування;

■ роздільний метод;

■ вільний метод тощо.

Взагалі існує наступна класифікація:

■ монтаж відправними елементами;

■ крупноблочний (в тому числі конструктивно-технологічними блоками);

■ монтаж споруд в цілому вигляді.

По послідовності встановлення:

■ нарощування (стріловими, притуленими, повзучими, самопідйомними кранами, гелікоптерами тощо);

■ підрощування;

■ поворот;

■ насування;

■ комбінований;

■ роздільний;

■ комплексний.

По умовах роботи:

■ збірка на суцільних збиральних помостах;

■ напівнавісна;

■ навісна.

Під час розгляду цих методів монтажу обов’язкове викладання поняття процесу розкружалювання та використання розкружалюючих засобів (пристосувань).

Від способу наведення:

■ вільний;

■ обмежено-вільний;

■ трафаретний (примусовий).

Від наявності складів:

■ зі складів (з попереднім укрупненням чи без нього);

■ “з колес”.

В умовах ринкової економіки земля дорожчає, тому:

■ склади скорочуються до мінімуму;

■ найбільш вірогідне використання монтажу “з колес”. Цей метод має на увазі високу чіткість постачання конструкцій; ці функції будуть надані заводам-постачальникам.

Звідси висновок: виготовлювати конструкції слід не крупними партіями, а комплектно в залежності від методу монтажу.

Комплектність постачання конструкцій – головний принцип правильної високопродуктивної технології та організації монтажних процесів: завантаження механізмів та бригад. Некомплектність постачання призводить до зупинки технологічних процесів , особливо на конвейєрах. Якщо ж процес не зупиняти, то з’являються ручні процеси та операції, перевитрачання матеріалів, пов’язані, як правило, з некомплектністю.

Транспортування: розподіляється на 2 головних види:

1. Від заводу до монтажного майданчика;

2. В межах монтажного майданчика до встановлення в проектне становище.

В прешому випадку використовується залізничний, автодорожний, водний та повітряний транспорт.

Поняття габаритності. Найбільш раціонально транспортувати деталі та вузли високої заводської готовності без проміжних пунктів перевантаження.

Правила транспортування: навантажувальні схеми, забезпечення міцності та сталості конструкцій і транспортних засобів; використування вантажопід’ємності транспортних засобів.

В другому випадку: з проміжними складами (центральними та приоб’єктними), без складів – монтаж “з колес”.

Особливі види транспорту при конвейєрних методах: тут подача може бути возиками, причепами за допомогою тракторів; возиками на спеціальних рейкових путях; переміщення по путях ведучого монтажного крана, вантовими механізмами, гелікоптерами, дирижаблями.

Складування: на складі виконуються операції: приймання, вивантаження, сортування, правлення, складування, підготовка до встановлення в проектне становище.

Під час монтажу “з колес” склади відсутні.

Укрупнення: найчастіше виконується на складському майданчику. Розглядається необхідність та логічність використання цього процесу. Укрупнення може бути рухомим та стаціонарним; в залежності від цього використовуються стелажі й стенди різних конструкцій (стаціонарні; переставні та пересувні) або конвейєр.

Область раціонального ступеня заводського укрупнення

Ι – під час транспортування звичайними транспортними засобами;

II – під час транспортування укрупнених, нетраспортабельних монтажних блоків.

Збирання технологічного оснащення: також два варіанти:

■ в блоках;

■ безпосередньо в проектне становище.

Критерій ефективності:

де

K_у.з.– коефіціент ефективності укрупнення;

B_м– витрати на монтаж обладнання та конструкцій із окремих елементів;

В_у– те ж – із укрупненних блоків.

K_у.з. має наступні значення:

- для неоснащеного майданчика 1,0…1,1;

- для майданчика, оснащеного стелажами, кантувачами з ручним зварюванням – 1,2…1,6;

- теж з автоматичним зварюванням – 1,6…2,0;

- для монтажних заготовок – 2,0…3,0.

Доцільність укрупнення технологічного оснащення з відправних елементів в блоки визначається згідно з формулою:

де

С^п_мех– вартість експлуатації механізмів при монтажіз використуванням відправних елементів;

С^у_мех– те ж, під час монтажу укрупненими елементами;

С_зб– вартість збиральних операцій, що виконуються під час монтажу й переносяться на вартість укрупнення.

Межі раціонального укрупнення на конвейєрах. Великі одночасні витрати, збільшення потужності механізмів, додаткового розходу матеріалів, можливості зупинки конвейєра при відсутності комплекта конструкцій.

За основу визначення граничних умов ефективності використання конвейєрного збирання приймається тільки ефект, що отримується галуззю замовника від дострокового пуску об’єкта в експлуатацію, без врахування економічного ефекту, що отримується будівельно-монтажною організацією.