Музейний предмет ― основа музейної комунікації

Музейний предмет ― це реальний, оригінальний предмет, видобутий з реальної дійсності, включений у музейне зібрання, здатний довго зберігатися. Музейний предмет є носієм певної інформації (соціальної, природної, культурної), засобом комунікації, має культурно-історичну цінність та естетичне навантаження.

Фонди музею ― це сукупність усіх музейних предметів разом з науково-допоміжними матеріалами, які належать музею; це колекції, збірки музею, розташовані у сховищах, презентовані на експозиціях та виставках музею. Все зібрання музею можна умовно поділити на основний музейний фонд, що складається з оригінальних, вартісних пам’яток, та фонд науково-допоміжних матеріалів.

Основні характеристики музейного предмету:

— атрактивність музейного предмету — це здатність предмету привернути увагу відвідувачів. Атрактивність проявляється у розмірах предмету, в його яскравості та трьохмірності, тобто об’ємності, інакше кажучи у розмірі, кольорі та формі;

— експресивність музейного предмету — це здатність предмету викликати у відвідувачів певні емоції, хвилювання;

— музейна цінність предмету — залежить від атрактивності та експресивності м.п., визначається його оригінальністю, достовірністю, майстерністю виконання, авторством, часом і місцем створення, станом збереженості тощо;

— цінність музейного предмету — визначається сукупністю його музейної цінності та цінності матеріалу;

Всі музейні предмети можна умовно поділити на дві великі групи: типові та унікальні.

— музейні предмети, що відображають типове явище і мають властивості характерні для багатьох предметів називаються типовими м.п. (кам’яні сокири, вишиті сорочки і т.д.);

— музейні предмети, які відображають типові явища, але зберігаються в одному або кількох екземплярах, мають особливу наукову і культурну цінність називаються унікальними (усі меморіальні предмети, предмети, пов’язані з якимись визначними подіями, наприклад зброю з поля бою, прапор, одяг і т.д.).