Класифікація музеїв

На початку розвитку музейної справи чіткої класифікації музеїв не було. Вони здебільшого зберігали невеликі різнорідні колекції і мали загальну назву типу «музей старожитностей». Згодом, із розвитком музейної справи, ці заклади починають поділятися на різні типи, види і т.д. залежно від того, що покладено в основу їхніх колекцій.

Мережа музеїв в Україні будується на основі усталеної в українському музеєзнавстві їх наукової класифікації. Відповідно до цієї класифікації всі українські музеї розрізняють за типами, профілями, юридичним становищем.

Класифікація музеїв за юридичною приналежністю (власністю):

— державні(музеї, що підпорядковані КМ України і здійснюють свою діяльність у руслі загальнодержавної концепції розвитку музейної мережі; ці музеї мають пряме бюджетне фінансування, у їхніх фондах зосереджені найцінніші скарби та колекції країни);

— муніципальні (комунальні) (музеї, що перебувають у віданні в управлінні місцевої адміністрації і фінансуються з місцевих бюджетів);

— громадські (або музеї, засновані на громадських засадах)(музеї, що створені та перебувають під опікою громадських організацій);

— відомчі музеї (музеї різні за профілем, що підпорядковуються окремим міністерствам і відомствам; створюються з метою репрезентації історії розвитку певної галузі: транспорту, охорони здоров’я тощо;

— корпоративні(це музеї, що створюються як структурні підрозділи недержавних установ і підприємств);

— приватні колекційні зібрання, установи музейного призначення(належать приватним особам, створені їхніми зусиллями і підтримуються за їхні кошти; це найдавніша і найпоширеніша форма музейного колекціонування);

— церковні (музеї, що сформувалися з метою збирання та збереження пам’яток церковної старовини).