Структура, предмет і об’єкт музеєзнавства

Музейна справа ― це спеціальна галузь культурно-освітньої та наукової діяльності, яка здійснюється музеями щодо комплектування, збереження, вивчення і використання пам’яток природи, матеріальної і духовної культури. Структурно це виглядає так:

— теорія музейної справи ― музеєзнавство;

— музейна практика ― наукова, фондова, експозиційна і науково-освітня робота;

— музейна політика ― включає музейне законодавство, музейне будівництво, організацію управління музеями, систему підготовки і підвищення кваліфікації музейних кадрів, видання спеціалізованої періодики тощо.

Музеографія ― це галузь музеєзнавства, завданням якої є опис музеїв, музейних експозицій, колекцій. Основна мета музеографії на сучасному етапі полягає у нагромадженні, розповсюджені, популяризації інформації різного типу про той чи інший музей (як приклад ― видання музейних путівників).

Музеєзнавство або музеологія ― це навчальна дисципліна, яка вивчає історію та закономірності розвитку музеїв, їх внутрішню організацію, систему наукового комплектування музейних фондів, документування та зберігання колекцій, а також опрацювання методики побудови музейних експозицій, виставок, різних видів і форм науково-освітньої діяльності музеїв. Музеєзнавство включає теорію та історію музейної справи, музейне джерелознавство, музеографію і методику музейної справи.

Сам термін «музеєзнавство» було впроваджено до наукового обігу в др. пол. ХІХ ст., зміст якого вдосконалювався і розширювався впродовж ХХ ст.

Об’єктом вивчення музеєзнавства є музей і музейна справа як суспільне явище в усіх їхніх проявах.

Предмет дослідження музеєзнавства становить коло об’єктивних закономірностей щодо процесу накопичення і збереження соціальної інформації, пізнання і передачі знань, традицій, уявлень і емоцій за допомогою музейних предметів; коло об’єктивних закономірностей щодо історії виникнення, функціонування музеїв як соціальних установ.

Музеєзнавство послуговується сучасною науковою методологією. У теорії та практиці музеєзнавства активно використовуються методи гуманітарних та природничих наук, рентгенографія, спектрографія, методи польового дослідження, безпосереднього спостереження, експеримен-тальні методи, у т. ч. історичний експеримент; метод моделювання тощо). У той же час, інтегровані в структуру музеєзнавства і пристосовані до вирішення його завдань, ці методи використовуються у площині, не властивій іншим наукам, і, таким чином, здобувають нову якість як суто вузькодисциплінарні методи музеєзнавства.