Відбиття світла і блиск мінералів

Основним механізмом, що зумовлює за відбивання та поглинання енергії світлової хвилі в видимому діапазоні і більш енергетичній частині спектру електромагнітного випроміню­ван­ня є міжзонні переходи, що розглядаються в рамках зонної теорії.

Явище відбиття світла спостерігається нами на двох рівнях: мікроскопічному за допомогою мінералогічного мікроскопу і макроскопічному, візуально спостерігаючи мінеральні індивіди чи агрегати.

Мікроскопічною характеристикою відбиття є показник відбиття R, що заміряється для дзеркально-рівної поверхні мінералу як співвідношення потоку світла, що впало на мінерал і потоку світла, відбитого від мінералу. Показник відбиття R показує, скільки світла, що впало на поверхню мінералу, дзеркально відбилося і повернулося до спостерігача.

Інтенсивність відбиття прямо пропорційна числу вільних елекронів: зростання числа вільних електронів в ряду NiS₂–CoS₂–FeS₂ супроводжується ростом інтенсивності відбиття у піриту по мірі зменшення в ньому домішок Ni і Co.

Для мінералів, що характеризуються великим відбиттям характерним є зміна стану поверхні під впливом світла – світлотравлення. Така властивість притаманна багатьом мінералам срібла – аканти ту, піраргіриту, а також галеніту. Такі мінерали звичайно мають і фотоелектричний ефект.

Основною макроскопічною ознакою, що відображає відбивну властивість мінералу є блиск. Блиск - зовнішній вигляд мінералу у відбитому світлі. Наше відчуття блиску залежить від характеру поверхні мінерального зразка. Краще всього спостерігати блиск мінералу на свіжому сколі, обертаючи його відносно джерела світла і стараючись піймати відблиск від поверхонь зламу. Для правильної оцінки блиску потрібно мати на поверхні зразка хоча б декілька рівних площадок, що відбивають світло.

Необхідно розрізняти блиск як відбивну здатність поверхні індивіду і полиск як колективний ефект від багатьох дрібних різноорієнтованих поверхонь на нерівному, гачкуватому сколі мінералу або на поверхні агрегату.

Розрізняють два основних типи блисків: металічний і неметалічний. Між ними немає чіткої границі і тому часто виділяється проміжний тип блиску - напівметалічний.

Відчуття блиску зумовлене кількістю і характером світла, відбитого поверхнею мінералу. Саме тому блиск залежить від якості поверхні: у одного і того ж мінералу гладка поверхня грані чи спайності відіб’є більше світла в порівнянні із шорсткою, нерівною поверхнею зламу. У мінералу, що належить до нижчих сингоній і характеризується анізотропією оптичних властивостей, поверхні орієнтовані в різних кристалографічних напрямках будуть по різному поглинати і відбивати світло і , відповідно, мати різний блиск.

Існує зв’язок між показником заломлення і блиском мінералів; співставте визначення відмін неметалічного блиску із величинами показника заломлення в таблиці 10.4. Як правило, мінерал із більшим показником заломлення має більший блиск.

Дамо коротку характеристику кожній відміні блиску:

· Металічнийблиск характерний для непрозорих у види­мому світлі мінералів, що силь­но відбивають світло. По­каз­ник відбиття цих мінералів вищий від 20 %. Мета­ліч­ний блиск мають самородні метали і непрозорі суль­фіди та арсеніди (пірит, арсенопірит, халькопірит, галеніт, піротин). Металічний блиск зростає при збільшенні показника відбиття мінералу, що видно із таблиці 10.5.

· Напівметалічнийблиск мають звичайно напівпрозорі мінерали класів сульфідів та оксидів – ільменіт, куприт, гематит, кіновар, магнетит.

· Неметалічні блиски