Технічний потенціал науково-промислового комплексу України.

Характерною прикметою сучасної енергетики України є рух в напряму розвитку екологічно чистої енергетики на основі нетрадиційних та відновлюваних джерел енергії.

Досить швидким темпам її розвитку сприяє науковий та практичний доробок в цій галузі, набутий на протязі останніх 20 років в Київському політехнічному інституті і в Інституті електродинаміки НАН України. Значний вклад в розвиток нетрадиційної енергетики внесли Інститут загальної енергетики та Інститут теплофізики НАН України, МНТЦ вітроенергетики, ДНДІ нетрадиційної енергетики Міненерго України.

В останній час нетрадиційна енергетика отримала визнання з боку державних органів влади, в результаті чого підготовлено та прийнято ряд державних програм і поправок до законів про енергетику, що створює сприятливі умови як для впровадження і експлуатації вже розробленого обладнання нетрадиційної енергетики, так і розвитку нових енерготехнологій та устаткування.

Першочерговим завданням для успішної реалізації завдань основної програми розвитку НВДЕ – Програми державної підтримки розвитку нетрадиційних та відновлюваних джерел енергії та малої гідро- і теплоенергетики України – по широкомасштабному використанню енергії НВДЕ є встановлення енергетичного потенціалу кожного з видів НВДЕ по всій території України, для чого створюється єдина Інформаційно-аналітична система з розширеними функціями, що дозволяє оперативно вирішувати питання ефективності впровадження енергетичного обладнання в конкретній місцевості.

Використання створеної на даний час інформаційно-аналітичної системи оцінки енергетичного потенціалу відновлюваних джерел енергії України дозволяє проводити щорічне відслідкування та уточнення кількісних параметрів енергетичного потенціалу відновлюваних джерел енергії по всій території України, отримуючи результати у вигляді картографічної інформації з візуалізацією результатів у вигляді картографічної та атрибутивної бази даних. Відслідкування і аналіз поточної та багаторічної інформації має за мету також видачу рекомендацій для застосування як вже освоєних, так і нових відновлюваних джерел енергії по всій території України.

Можливості:

• Розгалужена мережа інфраструктури інституцій, які займаються фаховим виконанням наукових та науково-технічних робіт;

• Розвинута система вищої освіти та підготовки наукових кадрів;

• Посилення науково-технологічного співробітництва сфер науки та економіки у рамкових програмах ЄС.

• Високий потенціал внутрішнього ринку інноваційних продуктів;

• Розширення міжнародного науково- технологічного співробітництва, особливо з проблематики сталого розвитку;

• Розвиток інноваційних та еко-інноваційних кластерів;

• Перехід на конкурсну систему фінансування прикладних розробок із залученням приватних джерел фінансування.

Загрози

• Великий розрив між генерацією нових знань та їх впровадженням у виробництво і створення високо-технолоічних продуктів;

• Консерватизм державної системи управління науково-технологічним розвитком, схильність лише до бюджетного фінансування установ;

• Відсутність моніторингу інноваційних процесів в економіці за стандартами ЄС;

• Низький рівень впровадження та капіталізації результатів наукових досліджень і розробок;

• Високий рівень імпортної складової в нагромадженні основного капіталу, що звужує внутрішній попит на власні науково-технологічні розробки та їх впровадження.

• Відсутність інноваційних стимулів, низька конкурентоспроможність та заповнення внутрішнього ринку імпортними інвестиційними ресурсами;

• Значна втрата кваліфікованого кадрового ресурсу, інтелектуального капіталу через “відтік мізків”;

• Скорочення внутрішнього попиту на високотехнологічну продукцію вітчизняного виробництва;

• Низький рівень захисту інтелектуальної власності.