Внутрішньотопічна територіальна структура

Територіальна однорідність геотопу відносна, а тому його можна поділити на ще більш однорідні частини, тобто він має внутрішньотопічну територіальну структуру. Її дослідження має обмежене значення для ландшафтного картографування, проте при організації стаціонарних ландшафтно-екологічних досліджень, виборі постів моніторингових спостережень виявленням цієї структури нехтувати не можна. Її аналіз важливий також для прогнозування динамічних тенденцій геосистем, дослідження змін ландшафтних меж.

Здебільшого основним геокомпонентом, що визначає або індикує внутрішньотопічну структуру геотопу, є рослинність. К.Кіршоу, який присвятив цьому питанню цикл праць, стверджує, що існує кілька ієрархічних рівнів внутрішньотопічної диференціації. Перший рівень визначається дією на середовище окремих особин рослин, другий – територіальними особливостями їх розмноження, третій пов’язаний із взаємодією близько розташованих рослин.

Дійсно, кожна особина рослини дещо змінює середовище свого існування. Проте ці зміни будуть відчутними, якщо рослина багаторічна і досить значних розмірів. Будь-яке дерево, а також дерновинні злаки (ковила, типчак), багаторічні чагарники та напівчагарники (карагана, полин) протягом вегетаційного періоду, а тим більше за все своє життя змінюють деякий підлеглий їм ареал геотопу. Тут формується специфічний мікробоценоз, створюється характерний режим вологості, здебільшого більш гумусний і менш щільний грунт, поселяються деякі характерні види трав’яних рослин тощо. Тобто навколо таких рослин утворюються територіальні длянки, що відрізняються від прилеглих за комплексом ознак практично всіх геокомпонентів. Італійський еколог Г.Негрі у 1954 р. запропонував для них термін екоїд. Розмір екоїдів, утворених деревами, трохи перевищує проекцію їх крони, а дерновиннями злаками – менший за проекцією їх кореневої системи. Екоїди окремих рослин можуть перетинатися і, навпаки, у межах геотоп можуть бути ділянки, де екоїдів немає зовсім (рис. 14).

Другий ієрархічний рівень територіальної структури фітотопу, за К.Кіршоу, зобов’язаний особливостям розмноження рослин. Насамперед він має на увазі вегетативне розмноження, яке призводить навіть до виникнення ділянок одно видових заростей (наприклад, чорниці). Такі ділянки Т.А.Работнов (1972) називає клоновими. Вони зустрічаються далеко не в усіх геотопах.

Територіальні елементи геотопу третього рівня утворюються в разі тісних зв’язків між окремими особинами рослин. Ці зв’язки проявляються насамперед у конкуренції за місцеві ресурси (світло, вологу, поживні речовини), алелопатичних взаємодіях. Вони можливі лише за досить близького взаєморозташування особин, тобто при перекритті їх екоїдів. Такі структури одиниці геотопу можна назвати поліекоїдами (рис. 14) [1].

ЛЕКЦІЯ №7

ВІДНОШЕННЯ МІЖ ГЕОТОПАМИ ТА ТИПИ