Сутність, ознаки, функції та структура держави.

Держава як інститут політичної системи суспільства та політична форма організації суспільства.

Сутність, ознаки, функції та структура держави.

Держава є головним інститутом політичної системи, вона є складним та багатоаспектним суспільним утворенням. Її можна трактувати у двох значеннях:

- як сукупність інститутів, установ, організацій, що наділені верховною владою на певній території;

- як сукупність людей, які проживають на певній території і об’єднані в єдине ціле органами влади.

Під державою розуміють структуровану і правовим шляхом унормовану суверенну публічну владу, що здійснює контроль над даною територією і виступає від імені всього суспільства при здійсненні внутрішніх і зовнішніх функцій.

Виділяють наступні ознаки:

1. Територія – частина суші, земних надр, територіальних вод та повітряного простору, на яку дана держава поширює свою владу. Межі території держави визначаються її кордонами, а втрата території означає припинення існування самої держави.

2. Населення– людська спільнота, що проживає на території держави і підкоряється її владі.

3. Публічна влада, яка не ототожнює себе з суспільством і в розпорядженні якої є особлива система органів та установ, що професійно виконують функції управління (державно-бюрократичний апарат) та захисту населення (армія, правоохоронні органи тощо).

4. Наявність правової системи, яка закріплює санкціоновані державою норми, що регулюють суспільне життя і яким повинні підкорятися всі громадяни держави.

5. Суверенітет – верховенство, повнота та неподільність влади всередині держави та її незалежність у зовнішніх стосунках. Суверенітет має внутрішній і зовнішній аспекти:

- внутрішній – можливість для держави розпоряджатися своєю територією та ресурсами, примушувати підлеглих до виконання норм та вимог держави;

- зовнішній – неподільність і єдність території, недоторканість державних кордонів, невтручання у внутрішні справи держави з боку інших держав, можливість держави проводити незалежну політику, вступати до міжнародних організацій, встановлювати дипломатичні відносини з іншими державами та ін. Тут важливим є визнання міжнародною спільнотою за державою права вступати у відносини з іншими державами на юридично рівних засадах.

Володіючи суверенітетом, держава використовує певні прерогативи, до яких належить:

- право на організований примус, яке може застосовуватись не лише стосовно громадян держави, а й щодо всіх, хто знаходиться на її території. Для реалізації цієї прерогативи держава володіє особливою системою органів та установ (правоохоронні органи, суди, армія, тюрми);

- управління суспільством з метою стабілізації суспільної системи та збереження цілісності суспільства;

- збирання податків, мита, випуск грошей і регулювання грошового обміну. Податки є обов’язковими виплатами населення та суб’єктів економічної діяльності, що примусово стягуються державою у встановлених розмірах і фіксовані терміни. Вони використовуються як для утримання державного апарату, так і для вирішення різноманітних соціальних завдань;

- монопольне право на видання законів, що поширюються на всю територію і є загальнообов’язковими для всіх громадян;

- використання всіх суспільних ресурсів для здійснення внутрішньої і зовнішньої політики.