Гумусового стану ґрунтів

Аналіз властивостей і функцій гумусу у забезпеченні родючості грунту показав, що забезпечення бездефіцитного балансу є основою збалансованого землеробства.

Баланс гумусу– арифметична сума кількості гумусу, що утворився в грунті (стаття надходження «+») та кількості гумусу, який витратився на мінералізацію (стаття втрат «-»).

Залежно від переважання першої чи другої статті, баланс гумусу може бути:

1)бездефіцитним (зрівноваженим, ком­пенсованим), якщо кількість новоутвореного гумусу за відповідний період (наприклад, за рік) відповідає кількості мінералізованого за цей же період;

2)від'ємним (якщо кількість новоутвореного гумусу менша від мінералізованого);

3)позитивним (якщо надходження у ґрунт новоутвореного гумусу перевищує його втрати в результаті мінералізації).

Отже, бездефіцитний баланс гумусу свідчить про врівноваження процесів гуміфікації та мінералізації органічної речовини грунту.

Зниження вмісту гумусу в орних ґрунтах більшості агрогрунтових районів України є наслідком багаторічного переважання процесів мінералізації над процесами гуміфікації, головною причиною якого були характер використання ґрунтів і недостатнє надходження в них свіжої органічної речовини (див. розділ 4).

Тому сьогодні існує два основних напрямки регулювання балансу гумусу:

1) збільшенням надходження у ґрунт органічної речовини:

-пожнивно-кореневі рештки рослин;

- органічні добрива;

- органо-мінеральні добрива.

2) застосуванням заходів, які зменшують мінералізацію органічної речовини ґрунту і врівноважують процеси гуміфікації та мінералізації або забезпечують переважання гуміфікації:

- збалансована структура ландшафтів, що зменшує ерозійні втрати гумусу в басейні річки;

- збалансована (контурно-меліоративна) організація території угідь, що зменшує ерозійні втрати гумусу;

- збалансована структура посівних площ на основі допустимого рівня розораності, що зменшує ерозійні втрати гумусу та дисбаланс між гуміфікацією і мінералізацією ОРГ;

- введення та освоєння збалансованих сівозмін, в складі яких достатня частка ґрунтозахисних культур, що забезпечує збільшення надходження свіжої органічної речовини за рахунок зростання кількості пожнивно-кореневих решток, зменшує ерозійні втрати гумусу та зменшує дисбаланс між процесами мінералізації та гуміфікації;

- збалансовані системи застосування добрив, що забезпечують надходження в грунт достатньої кількості свіжої органічної речовини органічних добрив, достатню кількість елементів живлення рослин і упереджують процеси мінералізації гумусу і використання його компонентів для живлення, підвищують врожайність і забезпечуєть зростання утворення пожнивно-кореневих решток;

- збалансовані системи обробітку грунту та заробки добрив у грунт, що забезпечують зменшення втрат гумусу на мінералізацію і оптимальні умови для протікання процесів гуміфікації (поверхневий, безполицевий, мілко глибинний обробіток; заробка основної маси органічних добрив на глибині 10-15 см;

- збалансовані гідротехнічні, агрофізичні та агрохімічні меліорації грунтів, що забезпечують умови для переважання процесів гуміфікації над мінералізацією, упереджують прискорення мінералізації гумусу за рахунок збільшення доступності мінеральних форм елементів живлення грунту і міндобрив для мікроорганізмів і рослин; створюють умови для фіксації і закріплення новоутвореного гумусу мінеральною частиною грунту.

Забезпечення бездефіцитного або позитивного балансу гумусу є обов’язковою умовою збалансованого землекористування. Тому на етапі розробки проекту забезпечення необхідного балансу гумусу потрібно встановити:

1) тип балансу гумусу, якого потрібно досягнути ()бездефіцитний чи позитивний);

2) рівні регулювання балансу гумусу

3) методи регулювання балансу гумусу

4) розробити комплекс заходів з регулювання балансу гумусу.

1. Вибір типу балансу залежить від стану ґрунтового покриву (якщо вміст гумусу в ґрунті знаходиться на рівні, що дорівнює або перевищує мінімальний оптимальний, то баланс покликаний забезпечити просте відтворення родючості і має бути бездефіцитним, якщо вміст гумусу в ґрунті – нижчий від мінімального оптимального рівня, то баланс покликаний забезпечити розширене відтворення родючості грунту і має бути позитивним). Заплановане абсолютне значення позитивного балансу гумусу визначається грунтово-кліматичними умовами та тривалістю часу, за який повинно бути забезпечено прогнозний вміст гумусу.

2. Встановлення рівнів регулювання балансу гумусу покликане визначити методи регулювання. Виділяють 4 основні ієрархічні рівні регулювання вмісту гумусу:

1 – ландшафтний (за рахунок збалансованої структури ландшафту запобігаються ерозійні втрати гумусу і створюється сприятливий мікроклімат та режим зволоження грунтів в басейні річки);

2 – господарсько-землеробський (за рахунок контурно-меліоративної організації території господарства запобігаються ерозійні втрати гумусу, реалізується збалансована система гідротехнічних, агротехнічних, лукопасовищних та лісових меліорацій ґрунтового покриву;

3 – рівень сівозміни (збалансована сівозміна дозволяє регулювати рівень надходження пожнивно-кореневих решток в грунт та ліквідувати дисбаланс між інтенсивністю процесів гуміфікації та мінералізації органічної речовини, а також визначає умови підбору технологій вирощування сільськогосподарських культур);

4 – рівень сільськогосподарської культури (вид сільськогосподарської культури визначає зональний тип агротехніки її вирощування, яка передбачає визначення типу наступних агротехнічних заходів:

- система обробітку грунту;

- система застосування добрив, необхідність, обсяги, строки і місце проведення агрохімічних меліорацій грунту);

- система захисту рослин.

3. Методи регулювання балансу гумусу зводяться до двох основних:

1 – забезпечення надходження свіжої органічної речовини в ґрунт;

2 – створення умов для збалансованості в ґрунті інтенсивності процесів гуміфікації та мінералізації органічної речовини.

4. Комплекс заходів з регулювання балансу гумусу забезпечує узгодження заходів усіх рівнів та дає відповіді на питання: Що, де і коли потрібно впроваджувати, щоб досягнути обраного типу балансу гумусу.

У зв’язку з тим, що методи регулювання балансу гумусу та збалансованого землекористування на ландшафтному ы господарсько-землеробському рівнях викладено вище ми розглянемо більш детально ці методи на рівні сівозміни та сільськогосподарської культури.