ТЕТРАКОТИЛЬОЗ

Тетракотильоз - широко розповсюджене захворювання риб, що реєструється переважно в природних водоймах - озерах, лиманах, водосховищах; зустрічається також у нерестово-вирощувальних господарствах. Частіше уражуються йорж, судак, окунь, щука, корюшка, сиг, колюшка, білий амур і деякі інші види. Хвороба характеризується ураженням внутрішніх органів личинками трематод. Збудники тетракотильозу - метацеркарії дигенетичних сисунів, що відносяться до родини Strigeidae, які одержали назву Tetracotyle за своїм морфологічним типом і наявності чотирьох присмоктувальних апаратів. У риб відомо шість видів тетракотилоїдних личинок: Apharyngostrigea cornu, Т. echinata, Т. sogdiana, Т. регcae-fluviatilis, Т. intermedia і Cotylurus pileatus. З даних видів найбільш патогенні Т. intermedia, Т. рercae-fluviatilis. Дорослі стадії гельмінтів паразитують у кишечнику рибоїдних птахів - чайок, чапель, гагар. Личинки - метацеркарії локалізуються в риб у різних органах: на серозних покривах порожнини тіла, у кишечнику, у стінках плавального міхура, печінки, серця, яєчниках, нирках і ін. Число личинок в одній рибі може виражатися декількома сотнями. Часто личинки утворюють цисти, тому їх добре видно неозброєним оком. Cotylurus pileatus частіше виявляють на серозних покривах порожнини тіла й у плавальному міхурі в йоржа, судака, щуки, корюшки й ін., Т. percae- fluviatilis - на очеревині, стінках плавального міхура, на серці, печінці, брижах, а Т. intermedia на серці в сигових і лососевих риб утворює численні цисти.

Опис збудника. Метацеркарії великих розмірів, 0,8-1,0 мм довжини й 0,5-0,6 мм ширини. Форма тіла еліпсоподібна, з рівномірно закругленими кінцями. На тілі розміщені ротова й черевна присоски. По боках ротового присоска розміщено дві бічні овально витягнуті присоски, за черевним присоском розташований орган Брандеса, а за ним зародки статевих залоз.

Розвиток збудника відбувається зі зміною трьох хазяїнів. Статевозрілі гельмінти в кишечнику рибоїдних птахів відкладають яйця, що з калом птахів попадають у водойму. З яйця у воді розвивається личинка - мірацидій, що проникає в прісноводного молюска - проміжного хазяїна. У молюску йде безстатеве розмноження личинки. Спочатку розвиваються спороцисти, у них редії, а вже в редіях - церкарії. Останні незабаром залишають тіло молюска й, плаваючи у воді, попадають до риб (додатковий хазяїн). Вони просвердлюють шкіру, пронизують мускулатуру й проникають у різні внутрішні органи, де незабаром перетворюються в інвазійну личинку - метацеркарія. Рибоїдні птахи, поїдаючи інвазовану рибу, заражаються тетракотильозом. В їхньому кишечнику метацеркарії протягом 4-5 днів досягають статевозрілої стадії, і починають відкладати яйця. Так підтримується цикл розвитку цього паразита.

Для Apharyngostrigea, що паразитує в білого амура, першим проміжним хазяїном є молюск Bathyomphalus concortus, а остаточний хазяїн - сіра чапля. Для Т. intermedia остаточним хазяїном є гагари.

Епізоотологія. Захворювання реєструється головним чином, в озерах і водосховищах у всіх зонах, найчастіше у весняно-літній період. У цей час водойми відвідують великі колонії рибоїдних птахів, що інвазують водне середовище. Тетракотильозом уражується багато видів риб, але особливо дворічки йоржів, окунів і судаків. Інтенсивність інвазії буває дуже високою - тисячі метацеркаріїв у різних органах. У зимовий час зараження не відбувається, але інвазія зберігається в рибі й молюсках - проміжних хазяїв.

Клінічні ознаки. Заражена риба скупчується біля берегів, на мілководді, практично не реагує на наближення людини й легко піддається вилову. Риба змарніла. У місцях її скупчення збираються зграї рибоїдних птахів і виловлюють її.

При розтині риби знаходять водянку черевної й перикардіальної областей, злипливе запалення плавального міхура, очеревини, брижі, кишечнику. Усі органи усипані метацеркаріями, як зернами. Печінка м’яка, збільшена в розмірах, глинистого кольору. У печінці й нирках - некротичні вогнища.

Діагноз ставлять на підставі епізоотологічних даних і патологоанатомічного розтину, при якому виявляють метацеркарії у цистах різних органів. Остаточний діагноз підтверджують мікроскопією цист і перебуванням личинок тетракотилід.

Заходи боротьби й профілактика. Оскільки захворювання частіше реєструється в природних водоймах, то заходи повинні бути спрямовані на скорочення чисельності колоній рибоїдних птахів, що живуть у цих місцях. Щоб обмежити місця гніздування рибоїдних птахів, їх відлякують, а прибережну рослинність викошують. Інтенсивність інвазії можна знизити шляхом посиленого вилову як малоцінної риби у місцях її скупчення, так і хворої. З появою захворювання в нерестово-вирощувальних господарствах, поряд із вищезазначеними заходами, ведуть боротьбу з молюсками - проміжними хазяїнами гельмінтів. Ретельно осушують ложі ставків, у зимовий час ставки утримують без води, проводять почергове літування ставків, дезінфекцію ложа хлорним чи негашеним вапном, застосовують молюскоциди.