ЦЕРКАРІОЗИ

Церкаріози - інвазійні захворювання молоді риб, збудниками яких є специфічні й неспецифічні для риб церкарії - личинкові стадії трематод. До специфічних церкаріозів відносять так званий церкаріозний диплостомоз, який викликається церкаріями диплостом, для яких риба буде додатковим хазяїном. Найбільш патогенні для риб неспецифічні церкаріози.

Епізоотологія. Церкаріози переважно властиві молоді риб. Захворювання широко розповсюджене, його реєструють як у ставкових господарствах, так і в природних водоймах, де живе велика кількість молюсків - проміжних хазяїнів личинок диплостом. Хвороба реєструється переважно у весняно-літній період. У цей час молюски продукують величезну кількість церкаріїв. У 1 мл води їх нараховують 30-40 і більш. Шкірні покриви молоді риб легкопроникні для церкаріїв.

Клінічні ознаки. Відзначають неспокійну поведінку в личинок та мальків риб. Вони безладно плавають на поверхні води, часто штопороподібно опускаються на дно, лягають на бік, вистрибують із води. Шкірний покрив запалений, уражені ділянки потемнілі, на черевці крапкові крововиливи, асцит, іноді викривлення хребта, витрішкуватість. У такому стані риби гинуть.

Заходи боротьби й профілактика полягають у знищенні молюсків у ставках. Після вилову риби ставки дезінвазують хлорним чи негашеним вапном і добре просушують. У зимовий час їх утримують без води. Навесні роблять оранку ложа ставків, і підсівають бобові трави. Рекомендують періодичне літування ставків, а також обробку їх молюскоцидами.