Переноси

Варто визначити максимально припустима кількість рядків, що підряд ідуть, з переносами й задати мінімально припустиму довжину першої частини слова при переносі.

Правила для переносу небезперечні, тому існує лише один реальний критерій: загальне сприйняття. Єдиним керівним принципом при організації переносів повинне бути зручність для читача, тобто відсутність у нього дискомфорту при читанні слів з переносом.

Слова потрібно переносити по складах, тому, по-перше, не можна не залишати наприкінці рядка, не переносити на інший рядок частина слова, не складову складу, наприклад: не можна переносити просмо-тр, ст-рах; по-друге, не можна відокремлювати згодну від наступної за нею гласної, наприклад, люб-овь, дуб-овый (варто переносити лю-бовь, дубо-вый або ду-бовый); по-третє, букви й, ъ, ь не можна відокремлювати від попередніх букв: бой-цы, подъ-езд, боль-шой.

Варто воліти такі переноси, при яких не розбиваються значущі частини слова.

Складені слова - мікроконтролер, міліметр - варто розділяти тільки в крапці їхнього логічного розриву.

Основне правило - не робити нічого, що могло б стати перешкодою при читанні або привести в замішання читача.

Більшість друкарів скажуть, що кількість рядків, що підряд ідуть, з переносом повинне бути не більше двох, у крайньому випадку - трьох.

Прихильники строгих правил не хочуть допускати, щоб перша частина стерпного слова складалася менш чим із трьох букв, хоча на практиці це не завжди можливо. Варто уникати переносів слів "через смугу", тобто переносити останнє слово на правій смузі.