Класифікація шрифтів

Відповідно до прийнятих угод, більшість шрифтів поєднуються в групи, часто відповідно до історії їхнього створення. Російський стандарт ДЕРЖСТАНДАРТ 3489.1-71 "Шрифти типографські" визначає шість основних груп шрифтів.

Британський стандарт BS 2961:1967 визначає вісім груп шрифтів. Але досить часто використовується й "традиційна" номенклатура, застосовувана до появи стандарту.

Нижче наведені шрифти відповідно до класифікації по стандарті BS, а також відповідні традиційні назви в дужках.

Готичні шрифти використовувалися при виробництві перших книг (в 1450-е роки, у Німеччині). Перші романські шрифти ("roman") були отримані через 20 років в Італії. Друкар з Венеції Николаус Йенсен скопіював їх з італійських рукописів XV століття.

Антиквенные венеціанські шрифти (Humanist (Venetian)). Антиквенными називається група шрифтів, що мають зарубки. Характерним представником і "родоначальником" цієї групи були шрифти Humanist, схожі на елегантні рукописні й имеющие похилий натиск, що надає їм каліграфічне накреслення. Їхня відмітна ознака - похила риса букви "e", що відтворює відповідну букву з рукописів того часу.

Як приклади можна привести шрифти Centaur, Cloister Old Style, Horley Old Style, Kennerley, Veronese, які всі засновані на друкованих зразках 1470 і 1480 р.

Шрифти старого стилю (Garalde (Old Face)). Захоплення шрифтами Humanist виявилося досить нетривалим. Через 25 років після Йенсена друкар Альд Мануций, знову у Венеції, запропонував нову серію шрифтів, що дозволяють досягти істотної економії при наборі без шкоди для чіткості, а літери були більше правильними й твердими. Нова розробка домінувала в типографській справі протягом наступних двох століть.

Шрифти Garalde менш каліграфічні по своєму виді, чим шрифти Humanist, і в них повернута горизонтальність поперечини в букві "e". Вони також мають похилу вісь овалу й досить економічні. Вони мають невелике очко рядкових знаків, але дуже елегантний дизайн. Це класичні книжкові шрифти.

Шрифти Garalde зустрічаються в багатьох варіантах, що відбивають різні національні й культурні особливості, придбані після первісної своєї появи. Сучасні розробки, звичайно, були створені машинним способом; багато хто з них були створені на початку тридцятих років XX сторіччя.

Вони містять у собі шрифти Bembo (1490, Італія); Garamond (1530, Франція); Ehrhardt (1680, Німеччина); Caslon (1720, Англія).

Ряд шрифтів класичного стилю, у які були привнесені деякі нові елементи при збереженні основних старих характеристик, був створений у середині XIX століття. До них ставляться Old Style (1852, Шотландія); Imprint (1912, Англія).

Шрифти перехідного стилю (Transitional). У середині XVIII сторіччя вплив гравіювання в техніку листа й типографській справі стало більше відчутним. Гравіровані мідні літери надавали регулярний і механічний вигляд тексту; ця тенденція сприяла багатьом нововведенням у металевому наборі того часу. Це була "епоха раціоналізму", коли перевага віддавалася однорідності й симетрії. У той же час, ряд досягнень у техніку печатки й поява більше гладкого паперу привели до появи більше тонких штрихів і більше вишуканому контрасту основних і сполучних елементів літер.

Шрифти перехідного стилю відрізняють більше вертикальна вісь овалу, для них допускається більший контраст. Серифы як і раніше використовуються округлені.

Найбільш популярними на сьогоднішній день шрифтами перехідного стилю є Baskerville (1760, Англія); Fournier (1760, Франція); Bell (1780, Англія); Scotch Roman (1790, Шотландія).

Шрифти нового стилю (Didone (Modern)). Тенденція до однорідності, механічному характеру й симетрії, що панує в ході всього XVIII століття, досягла своєї кульмінації на початку XIX століття й сприяла появі высокооднородных, высокоструктурированных шрифтів.

Шрифти нового стилю мають повністю вертикальну вісь овалів, горизонтальні серифы й різкий контраст між основними й сполучними штрихами.

Як найбільше відомі приклади можна привести шрифти Bodoni (1810, Італія); Walbaum (1820, Німеччина); Modern Extended (1830, Шотландія).

Брускові шрифти ( Slab-serif (Egyptian)). Промислова революція й пожвавлення комерційної діяльності, який вона супроводжувалася, сприяли появі нової моди в типографській справі, що була властива викторианской епосі - кричущі й важкі шрифти.

Перші, ранні версії шрифтів являли собою шрифты Didone (Modern) зі сміливим накресленням ( 1810-е роки). Для цих шрифтів характерні лінійні зарубки як з дужками, так і без. Деякі із цих шрифтів були використані в якості складальних, особливо Clarendon, перший шрифт, розроблений і використовуваний у якості жирного (1845).

Характерними прикладами є шрифти Cairo, Clarendon, Egyptian, Playbill і Rockwell.

Серед кириличних шрифтів до брускового ставляться такі, як Балтика, Ксенія, Трактир, Родео.

Гротески – шрифти без зарубок (Lineale (Sans Serif)). Шрифти без зарубок уперше з'явилися в 1820-х роках і швидко завоювали гідне місце в арсеналі шрифтів. Складальні шрифти з'явилися пізніше.

Стандарт BS 2961 передбачає чотири категорії.

Grotesue характерний для зразків, створених на початку XIX століття. Вони були закритими, щільними й зазнавали критики за свою "гротескність" естетами того часу. Їх іноді називають Gothic, за аналогією з відродженими до цього моменту шрифтами Gothic. Як приклади приведемо шрифт Франклін Готик.

Шрифти, називані Новими гротесками ( Neo-Grotesque), є більше сучасними, їхні літери більше відкриті й закруглені, всі штрихи мають однакову товщину й однолінійне накреслення. Найбільш відомими представниками цих шрифтів є Helvetica (1950, Швейцарія) і Univers (1950, Франція).

Шрифти групи геометричних гротесків (Geometrics) ставляться до категорії, у якій літери без зарубок формуються із простих геометричних фігур, наприклад окружностей або прямокутників. Вони мають дизайн, характерний для початку XX століття, і містять у собі такі шрифти, як Erbar, Eurostile і Futura. Серед кириличних шрифтів можна назвати гарнітури Журнальна рубана й Кабель.

Категорія шрифтів, що ставляться до гуманістичних гротесків (Humanist), заснована на пропорціях, властивих рядковим літерам шрифтів Humanist і Garalde. Для них характерний також деякий контраст штрихів і вид, що нагадує шрифти із зарубками. Вони включають шрифти Gill Sans (1920, Англія) і досить привабливий шрифт Optima (1958, Німеччина).

Рукописні (Script). Рукописні шрифти імітують курсивне накреслення. Стилі варіюються від строгого (Palace Script) до неформального (Flash). Серед кириличних шрифтів можна назвати Декор, Бетинаскрипт, Корида.

Декоративні шрифти поза класифікаціями (Graphic). Ці шрифти відрізняються від рукописних більше вигадливим накресленням, що має скоріше мальований характер. Відома безліч варіантів.

Всі інші шрифти відповідно до даної схеми класифікації представляються як гібриди основних шрифтів. Багато хто з них містять нові дизайнерські рішення, викликані застосуванням цифрових технологій, сканування й можливостей електронної обробки й поліпшення виду символів.

Тепер виберемо шрифт і використовуємо його для розробки дизайну книги.