Соціально-економічний розвиток країни.

В економічній сфері прихід Лукашенка до влади ознаменувався згортанням ринкових реформ, відновленням колишньої системи управління економікою. Внаслідок цього в Білорусі було зупинено приватизацію, оголошено війну приватному сектору, відбувалося його одержавлення (насамперед це стосується комерційних банків*. Недержавний сектор поставлено у жорстку залежність від держави.

Сформована у Білорусі модель мобілізаційної економіки має усі вади соціалістичної: зрівнялівку, всеохоплюючий дефіцит, неефективність. Масована грошова емісія, завдяки якій регулярно виплачується зарплата, зруйнувала валютно-фінансову систему країни і призвела до того, що в Білорусі найвища інфляція серед держав СНД.

Взагалі Білорусь – індустріально-аграрна країна. Основні галузі економіки: тракторна, металообробна, машинобудівна, торфорозробна, велосипедна, виробництво добрив, телевізійна. Осн. транспорт – залізничний, автомобільний, річковий. Повітряний транспорт розвинений відносно слабко; найбільший аеропорт країни знаходиться поблизу Мінська.

Заданими перепису 1959 р. у країні проживало 8056 тис. мешканців, у 1979 р.- 9560 тис, 1989 р. - 10,2 млн. осіб. Починаючи з 1994 р. чисельність населення щорічно скорочувалася на 20-30 тис. чоловік і станом на 2003 р. становила 10,32 млн. чоловік. Рівень народжуваності за останнє десятиліття постійно знижується (з 16,5 у 1985 р. до 10,18 у 2003 р.*, а смертності - зростає (з 10,6 у 1985 р. до 14,05 у 2003 р.*. У 1994 р. розпочався міграційний відтік, що становить кілька тисяч осіб щорічно.

Близько 8 млн. жителів країни- етнічні білоруси. Найбільші національні меншини: росіяни (1,3 млн. осіб*, поляки (400 тис*, українці (250 тис.* і євреї(140 тис*. Білоруси-східнослов'янський народ, тісно пов'язаний історією й подібністю мови з росіянами й українцями. На відміну від багатьох інших республік колишнього Радянського Союзу, тут не було міжетнічних конфліктів. У 1991 р. усім жителям Білорусії було надано громадянство незалежно від їхньої національності і знання державної мови.

Середня тривалість життя: 68,1 років Народжуваність: 1,02%, смертність: 1,40% (2003 р.*.

Щодо релігійної ситуації в Білорусі, то в республіці традиційно співіснують християнські (православ'я, католицтво, старообрядництво, протестантизм* і нехристиянські (іслам, іудаїзм* конфесії. Станом на жовтень 2001 р. в офіційно діяло 26 релігійних конфесій і 2748 релігійних громад. Сьогодні функціонує 13 8 релігійних организацій, що мають загальконфесійне значення (релігійні об'єднання, монастирі, місіонерські товариства, духовні навчальні заклади*.

Православ'я сповідують 70% віруючих Білорусі, католики латинського обряду становлять 20%, католики грецького обряду (уніати* - 7%. Православ'я є найдавнішою християнською конфесією на білоруських землях. Воно прийшло сюди наприкінці X ст. із становленням Полоцької єпископської кафедри (992 р.*.

При Радянській владі католицьке духівництво, як і православне, дуже постраждало від репресій. Наприкінці 1980-х років почалося канонічне оформлення католицької церкви. У 1989 р. була утворена Білоруська католицька єпархія. У 1991 р. на території Білорусії створені три римсько-католицькі єпархії: Гродненська, Пінська, Мінсько-Могильовська. Сьогодні римо-католицька церква об'єднує 433 громади. У республіці діють 4 римсько-католицькі єпархії і Конференція католицьких єпископів, 7 жіночих монастирів. Крім того, функціонують дві вищі католицькі духовні семінарії.

Іслам у Білорусі сповідує татарське населення. Проникнення сюди татар-мусульман почалося наприкінці XIV ст., коли великий князь Великого Князівства Литовського Вітовт запросив їх на військову службу. Тоді ж з'являються й перші мечеті. Татари в Білорусії дотримуються головним чином ісламу суннітського спрямування.

За даними [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A., 2001]: ВВП – $ 22,5 млрд Темп зростання ВВП – 8,3 %. ВВП на душу населення – $2198. Прямі іноземні інвестиції – $ 31,4 млн Імпорт (г.ч. рідке паливо, природний газ, промислова сировина, текстиль, цукор* – $ 15,8 млрд (г.ч. Росія – 53%; Україна – 11%; Німеччина – 8%; Польща – 3%; Литва – 2%*. Експорт (г.ч. продукція машинобудування, хімікати, продовольство* – $ 13,9 млрд (г.ч. Росія – 65,5%; Україна – 5,8%; Польща – 2,5%; Литва – 2,2%*.

У структурі ВВП у 2001 р промисловість складає 27.7%; сільське господарство - 8.9%; транспорт і телекомунікації - 11.3%; торгівля і послуги - 9.7%. Мінськ - найбільший промисловий центр Білорусі. Тут випускається 1/4 всієї промислової продукції країни. Іншими великими промисловими центрами є Гомель (сільськогосподарське устаткування й кабелі*, Могильов (електроніка і штучне волокно*, Бобруйськ (шини*, Брест (електроніка, вовняні тканини і споживчі товари тривалого користування*, Гродно (продукція хімічної промисловості, текстиль*, Полоцьк (штучне волокно і продукти нафтохімії*. Видобуток калійних солей здійснюється на Поліссі.

На початку ХХІ ст. Білорусь має труднощі з енергозабезпеченням. Білоруський уряд звернувся до Росії за допомогою, пропонуючи концесії в промисловості і військовій сфері в обмін на постачання дешевої нафти і природного газу. На період до 2010 р. паливно-енергетичному комплексу Білорусі необхідні інвестиції в розмірі понад 7 млрд дол. З цієї суми 3,9 млрд дол. необхідно направити в електроенергетику, 1,7 млрд - на забезпечення країни природним газом, 1,6 млрд дол. - на постачання нафтопродуктів і 2,8 млрд дол. - на розвиток нетрадиційних джерел енергії.

В останні роки в республіці спостерігається стійке економічне зростання: ріст ВВП у 1999 р. - 3%, у 2000 р. - 6%. З метою проведення валютної стабілізації в 2000 році був установлений єдиний курс на всіх сегментах валютного ринку. За даними Мінстату ріст ВВП Білорусі в 2006 р. досяг 9,9 %, інфляція склала 6,6 %, зростання промислового виробництва 11,3 %, ріст інвестицій в основний капітал — 31,4 %. ВВП на душу населення (по паритету купівельної спроможності* склав 7800 доларів, що є одним з найкращих показників на території колишнього Радянського Союзу.

Експерти пов'язують зростання економіки в першу чергу з дешевою вартістю російських енергоносіїв для Білорусі, які, після останньої російсько-білоруської газової війни 2006 року, значно піднялися. Проблеми з енергопостачанням залишилися і в наступні роки і є актуальними й на сьогоднішній день, що змушує Лукашенка шукати альтернативні джерела. Їх він знайшов у Венесуелі, де створені спільні компанії по видобутку нафти, перші тони якої прибули через Україну до Білорусі в квітні 2010 р.

У Республіці Білорусь створені 4 вільні економічні зони (ВЕЗ "Мінськ", ВЕЗ "Брест", ВЕЗ "Вітебськ", ВЕЗ "Гомель-Ратон"* з ліберальними умовами господарювання у вигляді податкових пільг: звільнення від податку на прибуток на 5 років, фіксований перелік податків, податок на прибуток і доходи - 15 % (по країні - 25 %*, податок на додану вартість - 10 % (по країні - 20%*; пільгового митного режиму: мито і заходи економічної політики не поширюються на товари, що ввозяться на територію зони з-за кордону; при вивозі продукції власного виробництва резидентів ВЕЗ за межі Республіки Білорусь мито та митні платежі не стягуються, також не встановлюються квоти і не вводиться ліцензування. Після розширення Європейського союзу ВЕЗ "Брест" розташована безпосередньо на кордоні ЄС.

Світова фінансова криза вдарила і по економіці Білорусі. Хоча не так сильно, як по інших країнах пострадянського простору. Тим неменше це заставляє Лукашенка шукати додаткові кошти, щоб вийти із кризи. В цьому плані спостерігається і деяке послаблення економічного диктату держави, робляться певні кроки по її лібералізації. Однак загострення політичної обстановки в країні під час і після останніх президентських виборів привели до серйозного поглиблення економічної кризи в республіці, незадоволення громадян своїм матеріальним становищем тощо.