Нарощування складності завдань з розвитку мовлення

Фрагмент.

Клас

1. Складання усних розповідей за малюнками букваря і запитаннями вчителя.

2. Розповіді першокласників про свою сім'ю.

3. Відповіді на запитання вчителя на основі прочитаного.

4. Переказування учнями відомих їм казок.

5. Складання речень за опорним словами.

6. Колективне складання усного оповідання за серією сюжетних малюнків.

7. Усна розповідь на основі переглянутого діафільму.

Клас

1.Колективний запис кількох речень на задану тему за опорними словами.

2.Колективний детальний письмовий переказ за даним планом у формі питальних речень.

3.Колективний письмовий переказ оповідання за даним планом у формі розповідних речень.

4.Колективний письмовий твір за серією малюнків.

5.Екскурсія в парк (сад), спостереження за пейзажем, добір словника до теми, усне складання зв’язного оповідання.

6.Письмовий твір за малюнком і за власним спостереженням дітей на задану тему. План подається у формі питальних речень, словник записується на дошці.

7.Колективний опис на основі спостережень дітей (подається словник, зразок, художні засоби, план).

8.Самостійний письмовий твір за даним планом і опорними словами.

Клас

1.Творче списування деформованого оповідання.

2.Письмовий твір за діафільмом. Дається готовий план у формі питальних речень, словник.

3.Усний аналіз картин відомих художників.

4.Письмовий твір за власними спостереженнями учнів та колективно складеним планом.

5.Стислий письмовий переказ оповідань, казок. (Дається готовий план, словник).

6.Письмовий твір за поданим кінцем.

7.Письмовий твір на певну тему.

8.Письмовий твір за серією малюнків.

9.Самостійний письмовий твір на вільну тему.

Клас

1.Твір на основі вражень учнів за самостійним планом та за попередньою усною розповіддю.

2.Усний аналіз картин.

3.Усний переказ оповідань за колективно складеним планом.

4.Письмовий твір за картиною (колективно складається план, добирається словник, проводиться усна розповідь).

5.Детальний письмовий переказ опису пейзажу.

6.Письмовий твір за діафільмом.

7.Усний опис нескладних предметів, виявлення в них істотних ознак: колір, форма, матеріал, призначення, розмір.

8.Письмовий самостійний твір за даним закінченням.

9.Письмовий твір за картиною (самостійний добір словника, колективне складання плану без усної розповіді).

10. Письмовий твір з елементами роздуму.

11. Стислий переказ оповідання за самостійно складеним планом.

12. Користуючись малюнком, домисли, що було до і після зображеної події.

13. Склади оповідання за динамічним малюнковим планом. (на фланелеграфі поступово виставляються окремі малюнки. Одночасно учні складають речення, пов’язуючи їх у зв’язану розповідь).

Існує кілька видів диференціації:

1) за здібностями: учнів розподіляють на навчальні групи за загальними чи окремими здібностями. У першому випадку за результатами успішності їх розподіляють по класах А, В, С і навчають за відповідними програмами, маючи можливість переведення з одного класу в інший. У другому випадку учнів групують за здібностями до вивчення певної групи предметів (гуманітарних, природничих, фізико-математичних);

2) за недостатністю здібностей: учнів, які не встигають із певних предметів, групують у класи, в яких ці предмети вивчають за заниженим рівнем і в меншому обсязі;

3) за майбутньою професією: навчання у школах, які формують і розвивають навики майбутньої професії (музичних, художніх, з поглибленим вивченням іноземних мов тощо);

4) за інтересами учнів: навчання в класах чи школах з поглибленим вивченням певних галузей знань (фізики, математики, хімії, інших предметів);

5) за талантами дітей: пошук (проведення різноманітних олімпіад, конкурсів) талановитих дітей і створення умов для їх всебічного розвитку.

Логачевська С.П. стверджує, що підвищення ефективності диференційованого навчання можливо за таких умов:

1. Застосування диференціації систематично на кожному уроці.

2. Характер диференційованих завдань повинен залежати від теми уроку, етапу її вивчення, дидактичних цілей.

3. Диференціація проводиться в рамках фронтальної роботи з класом, коли учні зайняті вирішенням загальних начальних завдань.

4. Розподіл дітей на групи не носить постійного характеру.

5. Диференціація повинна базуватися на педагогічному передбаченні вчителем найбільш доцільних шляхів досягнення мети для кожного учня.

Узагальнення педагогічних досліджень і передового досвіду дає можливість визначити сукупність вимог до організації диференційованого навчання, а саме:

· Вчитель враховує загальну готовність дітей до навчальної діяльності та готовність до засвоєння конкретного матеріалу;

· Уміє передбачити труднощі, які можуть виникнути в дітей під час його засвоєння;

· В системі уроків використовує диференційовані завдання індивідуального характеру;

· Робить перспективний аналіз: для чого плануються завдання, чому їх треба використати саме на даному етапі уроку, як продовжити цю роботу на наступних уроках.

Логачевська С.П. має багатий практичний досвід з цього питання. У своїй роботі «Диференціація у звичайному класі» вона сформулювала основні способи диференціації.